Іп. Стереотипи, їх роль у житті людини і суспільстві

Тема 3. Стереотипи та упередження

1. Стереотипи, їх роль у житті людини і суспільстві.

2. Поняття дискримінації.

3. Ксенофобія. Расизм.

4. Упередження.

5. Толерантність.

Іп. Стереотипи, їх роль у житті людини і суспільстві

Уперше термін «стереотип» використав американський журналіст Вальтер Ліппман, який в 1922р. опублікував працю «Громадська думка». Цим словом він намагався дати характеристику методу, за допомогою якого суспільство розрізняє людей за категоріями. За його визначенням, громадська думка «чіпляє ярлик» на базі певних характеристик.

Ми часто чуємо «він – супермен», «Він справжній бізнесмен», «Вона – ділова жінка, «Вона – справжня українка», «Це музика сучасної молоді», «Все це належить до масової культури». Коли це говорять, то вкладають певний сенс у риси характеристику, поведінки, одягу, мають на увазі щось конкретне, те, що поділяється, сприймається більшістю суспільства. Все це називається стереотипним мисленням.

Стереотип– це усталене ставлення до подій, до певної соціальної групи тощо, вироблене на основі порівняння їх із внутрішніми ідеалами суспільства.

Стереотипи виникають і закріплюються як результат суджень, що формуються під час співіснування в різних сферах життєдіяльності. У процесі еволюції суспільства стереотипи можуть з’являтися, еволюціонувати або зникати. Люди не формують стереотипи самостійно на базі власного досвіду, а переймають їх від родичів, знайомих та із засобів масової інформації.

Інколи стереотипи відображають дійсність перекрученою, яка не ґрунтується або недостатньо ґрунтується на фактах, вони можуть впливати на прийняття рішень всупереч логіці реального життя.

Типи стереотипів за враженнями:

1. Позитивні – утворюються тоді, коли позитивні риси одного або кількох представників групи, класу, раси, національності чи держави у перебільшеному вигляді схематично переносяться на всю спільноту чи державу;

2. Негативні– коли негативні риси одного чи кількох представників групи, класу, раси, нації чи держави у перебільшеному вигляді схематично переносяться на всю спільноту чи державу;

3. Нейтральні – такі стереотипи, коли за людиною, групою, класом, расою, національністю чи державою закріплюється певна риса, ознака чи образ, який за своїм змістом не є ні позитивними ні негативними.

Ми всі живемо у світі стереотипів. Саме вони переважною мірою визначають моральні норми, формують політичні, релігійні та інші погляди.

Стереотипи, що пов’язані із суспільною сферою та поділяються переважною більшістю суспільства називаються соціальними стереотипами.

Соціальні стереотипи нерідко використовуються для створення на рівні масової свідомості так званої віртуальної соціальної дійсності, в якій реальні причини і наслідки явищ, інтереси і відносини заміщуються їх віртуальними аналогами. В основу цього процесу покладений складний механізм ідейно-психологічного впливу на масові свідомості – маніпуляція свідомістю.

Дивлячись на світ крізь «призму» стереотипів кожна людини сама обирає для себе ті, які відповідають її власним уподобанням, почуттям. Таким чином формуються особистісні стереотипи, до яких належить різні захоплення, переконання – усе те, що формує особистість, індивідуальність людини.

Існують різні типи стереотипів:

1. Стереотипи поведінки– дуже різноманітні і багато в чому визначають вчинки людини, її думки і ставлення до навколишнього світу. Завдяки їм люди знають, як себе поводити в тому чи іншому випадку.

2. Сімейні стереотипи формуються під впливом сімейних традицій, правил, установок.

3. Гендерні стереотипи – традиційний розподіл жіночих і чоловічих ролей у суспільстві, правова рівність та фактична нерівність чоловіків і жінок як у сфері трудових відносин, так і в домашній праці.

Прояви гендерних стереотипів:

- Жінки надто емоційні й неврівноважені, а тому не можуть обіймати відповідальні посади;

- Головне для чоловіка заробляти гроші й забезпечувати сім’ю, а жінка має народжувати дітей, виховувати їх та виконувати всю домашню роботу;

- Дружина не повинна працювати, а повинна сидіти вдома;

- Переконання в тому, що в умовах зростання безробіття перевагу в працевлаштуванні потрібно надавати чоловікам;

- Професійна кар’єра є менш важливою для жінок ніж для чоловіків.

ІІп. Поняття «дискримінація»

«Дискримінація»- свідоме обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за певною ознакою (за расою чи національною належність, політичними і релігійними переконаннями, мовою, фізичними вадами тощо).

Ознаки, за якими може відбуватися дискримінація:

1. Раса

2. Національність

3. Громадянство

4. Соціальне чи етнічне походження

5. Рівень доходів

6. Релігійне походження

7. Рід занять тощо.

Проголошуючи загальну декларацію прав людини, Генеральна Асамблея ООН заявила, що «всі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності і правах, і, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану або іншого становища».

Боротьба з дискримінацією повинна вестися на державному рівні, коли уряд на основі чинного законодавства втручається у випадки дискримінації і карає винних.

Дискримінація має 2 основні форми:

1. Дискримінація де-юре, або правова (ґрунтується на обмеженні прав, що підкріплено законодавством)

2. Дискримінація де-факто, або неофіційна (ґрунтується на сформованих моральних нормах, соціальних звичаях і традиціях поведінки)

Існує 2 види дискримінації:

1. Пряма дискримінація– характеризується як намір дискримінувати особу чи групу (небажання влаштовувати на роботу через певну національну ознаку).

2. Непряма дискримінаціязумовлена впливом напрямку політики або конкретних заходів, коли особу або групу осіб певної меншини ставлять де-факто у невигідне становище порівняно з іншими.