ІІІ п. Ксенофобія. Расизм.

Ксенофобія – нетерпимість чи неприязне ставлення до когось чи чогось чужого, незнайомого та незвичного.

Ксенофобія ще з прадавніх часів супроводжувала життя народів, які жили на різних територіях. Історично так склалося, що поява чужинців нічого доброго не віщувала, як правило.

Найгіршим було, що вони претендували на поля, пасовища, на дружин і майно. У кращому випадку – вливалися в суспільство, приносячи з собою зміни. Тобто вони несли загрозу сформованому способу життя. І тому кочові племена воювали з племенами, які траплялися на їхньому шляху.

Нині людина так само, як у минулому, проводить видимі і невидимі кордони, відділяючи себе від чужих світів і людей, підтримуючи страх перед невідомим. «Чужих» уникають, не приймають, їх вважають винуватцями проблем і бід, ворогами, а тому і ненавидять. З усього цього і виникає ксенофобія.

У сучасному світі ксенофобія охоплює широке коло об’єктів, відповідно до чоговиділяють такі її види:

1. Расові та етнічні фобії (етнофобії) (Наприклад білий і чорний расизм, антисемітизм, сінофобія – фобія щодо китайців)

2. Релігійні фобії,що визначають страх щодо прихильників різних релігійних конфесій (ісламофобія, юдофобія, фобія перед неорелігіями)

3. Фобії щодо груп, які відрізняються за соціальним, культурним, матеріальним і фізичними ознаками:

- Мігрантофобія (упереджене ставлення до біженців, вимушених переселенців, осіб що шукають притулку)

- Гандікапізм(фобія й упередження щодо людей з фізичними вадами)

- Ейджизм (упередження і дискримінація, викликані віком людини)

- Сексизм (утвердження і дискримінація на основі статевої приналежності).

Расизм –(від латинської «rasa» -чистий) – це світогляд, а також політичні теорії і практики, що ґрунтуються на уявленні про фізичну, психологічну та розумову нерівность людських рас.

Сучасний расизм бере початок від європейського колоніалізму, коли європейські держави захопили значні території, населення яких відрізнялось від європейців антропологічними ознаками , де населення вважалось неповноцінним, що позбавляло їх права вважатися справжніми людьми. Так у США, що виникла із англійських колоній, де політика держави традиційно носила колоніальний характер. Ідеологія расизму існувала до другої половини XXст. Явище расизму є приводом виникнення непорозуміння і міжнародних конфліктів. Сучасні расисти стверджують , що всі раси і культури мають жити окремо одна від одної, на власних історичних територіях, що вони не повинні змішуватися, аби не втратити ідентичність і самобутність.

Найвідомішим теоретиком і практиком расизму був А.Гітлер. Він був переконаний в тому, що у світі живуть представники 3-х рас:

1. Засновники культури (арійці).

2. Носії, або розповсюджувачі культури ( неарійські народи. Наприклад,слав ’ яни).

3. Руйнівники культури (євреї, цигани).

Сьогодні в Україні расизмне має міцного підгрунття. Угрупування з расистською ідеологією виникають як реакція на моду з США, країн старої Європи, Росфї. Серйозною прблемою є те, що дії угрупувань носять безкарний характер, а також це, що їх дії не кваліфікуютьсяяк злочин нагрунті ненависті.

IVп. Упередження – несправедлива, хибна думка, яка з’являється щодо будь – кого або чого – небудь зазделегіть, без ознайомлення, та пов’язане з нею відповідне ставлення.

Найпоширенішими причинами виникнення упередження вважають такі:

- бажання знайти винних;

_ почуття образи за несправедливість в минулому.

(Наприклад: під час економічного занепаду нерідко в безробітті звинувачують емігрантів, хоча вони працювали там, де не хочуть працювати місцеві мешканці.

Упередження виникають у процесі соціалізації. Більшість людей засуджують упередження, хоч мало хто є справді вільним від них.

Упередження доведені до абсурду вважають забобонами.

Наприклад: Чорна кішка приносить нещастя.

Чим більше коштує товар, тим він кращий.