КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Зовнішні функції держави
Тема 2. “Походження і сутність держави".
План.
Питання 1. Походження держави. Типологія держави.
Питання 2. Поняття і ознаки держави.
Питання 3. Функції держави.
Питання 1. 1. Основні концепції походження держави.
Держава в життєдіяльності суспільства виникла відносно нещодавно – 5 – 6 тисяч років тому . І все ж, питання про виникнення держави і права в юриспруденції – доволі непросте. Виявлення причин виникнення держави і права багато в чому залежить від того, з яких методологічних позицій розглядається це питання, як тлумачиться сама сутність держави і права тощо. Тому в історії політико-правової науки існувала велика кількість наукових концепцій виникнення держави і права, аналіз яких зберігає певну актуальність і в наш час, особливо в навчально-гносеологічному аспекті.
Теологічна теорія свою теоретичну розробку отримала в працях Ф.Аквінського, а розвиток - в ідеології ісламу і католицизму. Згідно з твердженням представників цієї теорії, держава і право створені богом і є продуктом божественної волі. В різні часи ця теорія отримувала певне ідеологічне наповнення і використовувалась для захисту і зміцнення діючої влади.
Патріархальна теорія(найбільш відомі представники її – Арістотель, Філмер, Михайловський) стверджує, рушійною силою виникнення держави і права був колективістський характер людини, її потяг до створення сім’ї. Подальший розвиток сімей і об’єднання в них все більшої кількості людей призводить до виникнення держави. Звідси, влада монарха – це продовження батьківської влади (патріарха). Ця теорія мала значний вплив на розвиток держави, обгрунтовуючи характер відносин між владою і громадянами, а також функції держави.
Договірна теоріявиникла в ХУІІ – ХУІІІ ст. (Гроцій, Руссо, Радищев). Представники цього наукового напрямку стверджували, що держава виникає як результат добровільної угоди в суспільстві, що знаходилося до цього в “природному” стані. Держава – це раціональний союз людей, які передають частину своєї свободи і влади державі. Свого часу ця теорія мала значний демократичний зміст, обгрунтовуючи природне право народу на повалення невдалої влади, право народу на повстання.
Теорія насильства розроблена в працях Дюрінга, Гумпловича, Каутського т.і. Причину виникнення держави вони бачили в насиллі, завоюванні і підкоренні одних племен іншими. Для управління захопленими народами і територіями необхідний апарат примусу, яким і стала держава. Таким чином, держава – це не результат внутрішнього розвитку суспільства, а сила, яка нав’язана йому зовні.
Марксистська теоріяпоходження держави і права (Маркс, Енгельс, Ленін) стверджує, що держава і право виникли в результаті появи приватної власності і розколу суспільства на антагоністичні класи. Держава виникає для забезпечення і збереження панування одного класу над іншим і задля забезпечення існування суспільства як єдиного цілого.
Органічна теорія (Спенсер, Вормс, Прейс) та Психологічна теорія (Петражицький, Фрейд) також мають певне розповсюдження в юриспруденції. З цими концепціями необхідно познайомитися самостійно.
Питання 1.2. Типологія держави.
Категорія “тип держави” займає самостійне місце в теорії держави і права: її аналіз уможливлює бачення мінливості сутності держави в контексті розвитку державницько-організованого суспільства. Мислителі різних часів (Арістотель, Єллінек, Кельзен, Дарендорф та інші) підкреслювали наявність певних типових ознак різних держав.
Виділяють три основні підходи до типології держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний.
Відповідно до формаційного підходу типи держав розрізняють відповідно до виду суспільно-історичної формації: рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, соціалістичні. Представниками даного підходу виступають К.Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін.
Згідно цивілізаційного підходу, тип держави визначається не стільки об’єктивно-матеріальними, скільки культурними факторами. Так, в сучасному світі збереглися єгипетська, китайська, іранська, сірійська, мексиканська, західна, далекосхідна, православна, арабська та деякі інші цивілізації і відповідні їм типи держави. Представником цивілізаційного підходу виступив А.Тойнбі.
Технократичний підхід до типології держави визначає, що усі держави можна поділити на традиційні (з переважанням примітивних технологій, тяжінням форми правління до деспотії) та індустріальні (високий рівень технологій, демократична форма правління.
В межах технократичного підходу, авторами якого виступають Д.Белл та О.Тоффлер виділяють концепцію «постіндустріального суспільства». Для даного суспільства характерний надзвичайно високий рівень розвитку технологій, що визначає перехід центру тяжіння із сфери матеріального виробництва до сфери послуг. Конфлікти між «багатими» та «бідними» втрачають свою гостроту.
Питання 2. Поняття, сутність і ознаки держави.
Незважаючи на різноманітність підходів до визначення держави, в науковій літературі традиційно склався погляд на неї як на суспільне явище, до структури якого входить кілька побічних і кілька головних елементів.
На перше місце серед них висуваються:
Територія – простір в межах якого здійснюється державна влада.
Держава є територіальним утворенням. Вона здійснює управління на обмеженій державними кордонами території, яка відіграє об'єднувальну щодо населення роль. Цією ознакою позначається її відмінність як від організації родового суспільства, яке формувалося на основі об'єднання за кровнородинними ознаками, так і від ідеологічних, виховних, етнічних та інших формувань у суспільстві.
Населення – сукупність людей, що об’єднані правовим зв’язком з державою. Сучасна держава виступає як представник народу. Більшість населення пов'язана з державою стійкими відносинами громадянства. На відміну від іноземних громадян або осіб без громадянства, які теж можуть проживати на території держави, громадянин держави має найширший правовий статус і найбільш стійкі правові зв'язки з державою. Він також має права і повинен виконувати всі обов'язки, передбачені законодавством держави, тоді як інші мешканці позбавляються деяких з них (права обирати і бути обраним, обов'язку нести військову службу та ін.).
Публічна влада –влада, яка виділилася із суспільства та не співпадає з ним. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді державних органів і професійних державних службовців.
Представлені ознаки іноді називають атрибутами держави.
Крім того, до ознак держави відносять:
- Поділ населення за територіальною ознакою.
Як територіальне утворення, що склалося шляхом адміністративно-територіального поділу на окремі територіальні одиниці — області, губернії, краї, кантони, штати, округи, провінції тощо.
- Наявність системи збору фінансових коштів (податки, збори тощо).
Ці кошти необхідні для вирішення загальносуспільних потреб а також для утримання державного апарату.
- Наявність права.
Право являє собою систему загальнообов’язкових правил поведінки, що встановлюються державою для забезпечення впорядкованості життя суспільства.
Держава є багатоаспектним явищем. Саме це відбивають і наведені вище її різноманітні визначення. Держава виступає в трьох головних аспектах: 1) як організація всього суспільства; 2) як організація певних класів або прошарків чи інших груп людей; 3) як апарат влади.
Як організація всього суспільства держава виступає у внутрішніх та зовнішніх відносинах в інтересах всього населення країни, яке вона повинна репрезентувати і обслуговувати. Саме від імені держави приймаються ті рішення, які, маючи загальнообов'язковий характер, спрямовані на реалізацію і захист прав всіх громадян, на проведення соціальної політики як загальносуспільної політики. Як загальносуспільна організація держава сприяє роботі засобів зв'язку, боротьбі з порушниками законності, зі злочинністю, охороні громадського порядку. Вона є організатором усіх спільних справ — громадських робіт, охорони природи, пам'ятників культури, історичних цінностей, здійснює оборону країни від можливих зовнішніх нападів. Як представник всього суспільства держава може виступати в ролі арбітра між ворогуючими угрупованнями, пом'якшувати та узгоджувати різні суспільні конфлікти (національні, мовні, конфлікти між заможними та незаможними верствами населення)..
Ще однією важливою ознакою держави виступає наявність суверенітету. Державним суверенітетом є верховенство державної влади щодо всякої іншої влади всередині країни і її незалежність бід усякої іншої влади за її межами. З цього визначення випливає, що суверенітет поділяється на внутрішній і зовнішній. У сучасних умовах внутрішній суверенітет регулюється нормами конституційного права, а зовнішній, що стосується характеру відносин між різними країнами, — ще й нормами міжнародного права. У Конституції України закріплюється, що Україна є суверенною і незалежною державою (ст. 1), що її суверенітет поширюється на всю її територію (ст. 2), що вона визнає чинні міжнародні договори і вважає їх частиною національного законодавства України (ст. 9), що на території України не допускається розташування іноземних військових баз (ст. 17).
Ознаками суверенітету є його єдність, неподільність і невідчужуваність.
Єдність суверенітету полягає в тому, що в державі може бути одна суверенна влада, яку здійснює вся система державних органів. Тому всілякі спроби самопроголошення суверенітету територіями в межах однієї країни є неправомірними.
Неподільність суверенітету полягає в тому, що державній владі, яка діє на території певної країни, належить вся повнота суверенітету. Державна влада не може бути лише частково суверенною. Несуверенні утворення не можна вважати державами (наприклад, колонії, протекторати тощо). Не є суверенними державами і автономні утворення, які наділені окремими суверенними правами і тому набувають певних ознак державності (наприклад, Автономна Республіка Крим).
Невідчужуваність суверенітету означає, що суверенітет не може бути нікому переданий або обмежений. Звичайно суверенітету не властивий абсолютний характер. Сфера здійснення окремих суверенних прав може бути з тих чи інших причин обмеженою, звуженою, але лише доти і тією мірою, якою держава вважає це для себе корисним чи необхідним. Прикладом такого обмеження є сучасні інтеграційні процеси, в яких бере участь і Україна і які знаходять свій вияв через діяльність Ради Європи, ОБСЄ, СНД. Органи, створені такими об'єднаннями, мають здебільшого узгоджувальний, координуючий характер, внаслідок чого суверенітет державної влади України лишається недоторканним.
Таким чином, державу можна визначити як організацію публічно-політичної влади, яка розповсюджується на населення в межах певної території з метою вирішення загальносоціальних завдань.
Питання 3. Поняття і види функцій держави.
Під функціями держави розуміють основні напрями її впливу на життя суспільства.
За сферою соціального впливу виділяють внутрішні і зовнішні функції держави.
Внутрішні функції держави забезпечуються шляхом поступового й чіткого проведення внутрішньої політики всередині країни.
Серед внутрішніх функцій держави важливе місце посідає політична функція.
Політична функція – це функція держави, яка спрямована на забезпечення народовладдя, розвитку демократичних форм і інститутів, врегулювання політичних конфліктів.
Політична функція забезпечує реалізацію волевиявлення народу шляхом прийняття відповідних законів та інших державних рішень, реалізацію прав громадян на участь у формуванні державної влади і прийнятих нею рішень. Вона спрямована на створення умов для самоорганізації і самоврядування народу, його залучення до вирішення державних справ, формування демократичного громадянського суспільства.
Політична функція виконується також шляхом реформування державного механізму; вироблення правових статутів для діючих у суспільстві політичних сил; здійснення нагляду за їх діяльністю; прийняття відповідно до закону необхідних заходів з метою упередження, припинення незаконних дій; виконання дій, спрямованих на налагодження всебічних зв'язків з населенням країни.
Безпосереднім продовженням політичної функції в демократичній державі є функція охорони прав і свобод людини та громадянина.
Функція охорони прав і свобод людини і громадянина – функція держави, спрямована на забезпечення визнання людини найвищою соціальною цінністю, непорушності її основних конституційних прав і свобод.
Виходячи із верховенства права над державою, права і свободи людини визначають зміст, сенс і напрямки всієї діяльності законодавчих, виконавчих, судових органів. Вони становлять основу політики у відносинах з іншими державами і з усім світовим співтовариством. Сьогодні відбувається підвищений інтерес світового співтовариства до проблеми прав людини внаслідок переростання її із внутрішньої справи держави у фактор міжнародної політики.
Виконання функції захисту прав і свобод людини і громадянина здійсняється системою державних органів, серед яких важлива роль належить органам правосуддя, внутрішніх справ, державної безпеки тощо.
Економічна функція-це функціядержави спрямована на забезпечення нормального формування, функціонування та розвитку економіки країни, на захист існуючих форм власності та створення умов для їх розвитку.
В умовах ринкової економіки економічна функція конкретизується в цілому ряді напрямків діяльності держави. Передусім йдеться про розробку економічної політики в масштабах країни; управління підприємствами і організаціями, які становлять державну власність і мають загальнодержавне значення (ядерна енергетика, діяльність у космосі, загальнодержавний транспорт, зв'язок та ін.); встановлення правових основ ринку, зокрема для забезпечення рівноправності усіх форм власності, правового захисту власника, припинення недобросовісної конкуренції (монополізму), охорони прав споживача від недобросовісного виробника тощо; здійснення дотацій, фінансування окремих форм економіки; регулювання в опосередкованій формі ціни і заробітної плати (податки, встановлення мінімуму заробітної плати і т. ін.); здійснення контролю за дотриманням законності підприємцями, юридичними особами, а також різними організаціями, які займаються підприємницькою діяльністю тощо.
Соціальна функціяспрямована на створення умов, які забезпечують нормальні умови життя людини, її вільний розвиток, створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту (гарантованого з боку держави прожиткового мінімуму), соціальної захищеності особистості, її здійснення відбувається у двох важливих напрямках: перший — забезпечення права кожного на свободу праці, зайнятості населення, міграції робочої сили, контролю за безпекою у_мов праці і відповідністю .їх вимогам гігієни, соціального забезпечення і страхування; другий — соціальний захист тих, хто потребує державної підтримки, — безробітних, інвалідів, літніх людей, багатодітних сімей, сиріт, дітей в неповних сім'ях, пенсіонерів, студентів. В умовах міжнаціональних конфліктів до цієї категорії додаються біженці і вимушені переселенці. Належне виконання державою соціальної функції багато в чому залежить від матеріальних можливостей суспільства, від наявності певної матеріальної бази.
Екологічна функція, або функція охорони природи та раціонального використання природних ресурсів – функція держави,спрямована на забезпечення екологічного благополуччя громадян і екологічної безпеки країни. Вона виникла у зв'язку з розвитком науково-технічної революції, яка, створюючи великі блага для людей, разом з тим неминуче втягувала і втягує довкілля у суспільне виробництво. Це спричинило різні негативні явища в екологічних системах: забруднення повітря і водних джерел, підвищення радіації, що стало серйозною загрозою рослинному і тваринному світу, здоров'ю та життю людини. За цих умов проблема екології стала основною не тільки в межах окремої країни, але і в глобальному міжнародному масштабі, перетворившись на проблему рятування землі, усього людства.
Функція оподаткування і фінансового контролю спрямована на формування та поповнення казни, передусім державного бюджету, місцевих бюджетів за рахунок всіх видів податків, на здійснення контролю за утворенням, розподілом і використанням всіх ресурсів фінансової системи країни. Податки призначені для покриття витрат на утримання державного апарату, перерозподілу доходів серед різних груп і верств населення, для забезпечення перспективного економічного, культурного, іншого розвитку країни. Фінансовий контроль потрібен для перевірки фінансових зобов'язань перед державою, перевірки додержання правил фінансових операцій, контролю за правильністю використання юридичними особами державних фінансових ресурсів, які перебувають у їх розпорядженні; попередження та усунення порушень фінансової дисципліни; правильності нарахувань податків, своєчасності їх сплати тощо.
Держава має широке коло суб'єктів фінансового контролю. Зокрема, в Україні — це Рахункова палата Верховної Ради України, Національний банк України, Міністерство фінансів та ін.
Функція розвитку культури, науки і освіти-функція держави,покликана підняти культурний і освітній рівень громадян, необхідний для цивілізованого суспільства, створити умови для їх участі в культурному житті суспільства, користування відповідними культурними і науковими установами і досягненнями, забезпечити науково-технічний прогрес розвитку суспільства, її зміст становить різноманітна державна підтримка розвитку культури — літератури, мистецтва, театру, кіно, музики, архітектури; зберігання історико-культур-них пам'ятників, історичних комплексів, заповідних територій, архівів, музеїв, бібліотек; забезпечення розвитку фізичної культури і спорту; підтримка розвитку науки, її інтеграції в нові ринкові умови; створення сприятливих умов для творчої діяльності наукових колективів і для вільної змагальності різних шкіл і напрямків; підтримка пріоритетного розвитку фундаментальних теоретичних досліджень і принципово нових технологій тощо.
Функція забезпечення законності і правопорядкуспрямована на ствердження панування права, створення належних правових та політичних умов для життєдіяльності громадян, суспільства і функціонування правової та політичної систем.
Головні напрямки діяльності держави по забезпеченню законності іправопорядку такі:
- удосконалення роботи законодавця по прийняттю доступних населенню законів, доведення їх до відома населення;
- підвищення ролі правосуддя; покращення організації роботи правоохоронних органів, особливо в боротьбі з організованою злочинністю; всебічне розгортання демократичних принципів і норм у діяльності державного апарату.
Зовнішні функції держави
І Найважливішим спрямуванням зовнішньополітичної діяльності держави є її військова функція.
Військова функція – функція держави, спрямована на збройний захист цілісності і недоторканності власної території, забезпечення обороноздатності держави.
Робота по забезпеченню обороноздатності країни може здійснюватися за різними напрямками: вироблення оборонної стратегії; зміцнення збройних сил; відбиття агресії, охорона державних кордонів. Виконання завдань відповідно до міжнародних договорів повинно бути спрямоване на зміцнення, підтримання системи колективної безпеки.
Починаючи з другої половини XX століття, дедалі більшого значення в сучасних умовах набуває функція забезпечення миру і підтримки світового порядку.
Функція забезпечення миру і світового порядку – функція держави, спрямована на проведення дипломатичної роботи по припиненню існуючих і неприпущенню нових конфліктів.
В її основі лежать наступні принципи: принцип незастосування сили, принцип мирного вирішення спорів, принцип рівної безпеки держав, принцип подолання актів агресії тощо.
Найголовнішими напрямками цієї функції є: проведення роботи по роззброєнню, нерозповсюдження зброї масового ураження, додержання зобов'язань по забороні ядерних випробувань, поступова ліквідації ядерної зброї.
Усе більш значущим стає напрямок діяльності по співробітництву організації колективних дій у сфері боротьби з міжнародним тероризмом. Постійною турботою держави є участь у боротьбі з організованою злочинністю, в тому числі з наркобізнесом, контрабандою тощо.
Підтримання світового порядку здійснюється шляхом участі міжнародного світового співтовариства в урегулюванні локальних конфліктів, під час яких порушуються права людини, особливо стосовно національних меншин, що вимагає міжнародного втручання
У забезпеченні миру і підтримки світового порядку важлива роль надається міжнародним організаціям. Головна з них — Організація Об'єднаних Націй, яка була створена в 1945 році за ініціативою глав держав — переможниць у Другій світовій війні.
Функція співробітництва сучаснихдержав пов’язана з розвитком політичних, економічних, правових, культурних, інформаційних та інших відносин, що базувалися б на гармонійному поєднанні інтересів кожної з держав. Роль цієї функції особливо важлива в умовах постконфронтаційного періоду відносин між головними державами світу, коли людські цінності визнаються як головні орієнтири в міжнародному спілкуванні, коли робиться пошук прийнятних для обох сторін рішень проблем, що торкаються інтересів того чи іншого народу і світового суспільства в цілому.
До загальносвітових проблем належать: запобігання великим екологічним катастрофам, що виходять за межі кордонів однієї держави; охорона природних ресурсів і навколишнього середовища; боротьба з епідеміями і епізоотіями; захист світового океану, попередження й ліквідація наслідків природних і виробничих катастроф, аварій; раціональне використання сировинних та енергетичних ресурсів як загальнолюдського надбання. На основі взаємних домовленостей держави узагальнюють і відповідну національну політику.
Значного розвитку набуло співробітництво держав у вирішенні проблем, пов'язаних із засвоєнням космічного простору, зокрема збереженням його чистоти.
Заради вирішення цих завдань і виходячи з власних інтересів Україна співпрацює в різних напрямках з іншими державами і міжнародними організаціями — ООН, ОБСЄ, СНД, Рада Європи тощо.
Ця співпраця відбувається в суперечливій складності сучасного світу. Між окремими державами можуть виникати і виникають окремі неузгодженості, причиною яких є їх різні інтереси. Але вирішення суперечок у межах здійснення функцій міжнародного співробітництва повинно здійснюватися на компромісних засадах, на основі запобігання загостренню тій чи іншій ситуації.
В Україні, як і в інших країнах колишнього Союзу РСР, щодалі більшу роль відіграє функція інтеграції в європейську та світову економіку. Ця функція пов’язана з послідовними діями у внутрішній та зовнішній економічній політиці, що спрямовані на створення умов для виробництва конкурентноздатної продукції в державі, стабільної національної валюти, укладанням угод щодо можливості виходу української продукції на світові ринки тощо.
Висновки по питанню.
Висновки.
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 177; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |