Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Гідростатичний тиск




 

Гідростатика - це розділ гідромеханіки, у якому вивчаються закони рівноваги рідини й застосування цих законів для рішення практичних задач.

Гідростатичним тиском у точці називається напруга стиску в ній, що дорівнює

,

 

де DS – елементарна площина, що містить дану точку;

DР – нормальна стискаюча сила, що діє на цю площину.

Гідростатичний тиск спрямований по нормалі до площини, у даній точці в усіх напрямках однаковий, і залежить від положення точки в рідині, що перебуває в спокої.

Одиницею тиску в СІ є паскаль (Па):

 

1 Па = 1 Н/м2 = 10–3 кПа = 10–6 МПа.

 

У додатку Б наведено інші одиниці виміру тиску, що зустрічаються на практиці, та їх співвідношення.

Рівновага рідини описується диференціальними рівняннями Ейлера, у результаті перетворення яких може бути отримане основне рівняння рівноваги в диференціальній формі:

 

, (2.1)

 

де dp – повний диференціал тиску;

X, Y, Z – проекції прискорення масових сил на координатні осі;

dx, dy, dz – диференціали координат.

Якщо на рідину діє тільки сила ваги й вісь спрямована вертикально нагору, то X =0; Y = 0; Z = –g, і після інтегрування рівняння (2.1) одержуємо основне рівняння гідростатики:

 

, (2.2)

 

де р – тиск у точці, розташованій на висоті z від горизонтальної площини порівняння 0–0 (рис. 2.1).

Рисунок 2.1

Повний (абсолютний) гідростатичний тиск у будь-якій точці рідини

, (2.3)

 

де р0 – тиск на вільній поверхні рідини;

r·g·h – тиск, створюваний стовпом рідини висотою h(h – глибина занурення точки).

Поверхні рівня (поверхні рівного тиску) у розглянутому випадку являють собою горизонтальні поверхні. Дійсно, з рівняння (2.1) при р = const, dp = 0, X =0; Y = 0; Z = –g, одержуємо

 

. (2.4)

 

Надлишковим або манометричним тиском називається різниця між абсолютним й атмосферним тиском ратм (рис. 2.2):

 

. (2.5)

 

Рисунок 2.2

Вакуум - це нестача тиску до атмосферного

 

. (2.6)

 

Величини

, (2.7)

 

, (2.8)

називаються відповідно п'єзометричною і вакуумметричною висотами.

Поверхня П-П, у всіх точках якої тиск дорівнює атмосферному, називається п'єзометричною поверхнею. Якщо резервуар відкритий, то п'єзометрична поверхня збігається з вільною поверхнею рідини. Для закритого резервуару п'єзометрична поверхня може розташовуватися й вище вільної поверхні рідини (при р0 > ратм) і нижче її (при р0 < ратм). Надлишковий (манометричний) тиск у будь-якій точці рідини

 

,

 

де Н – глибина занурення точки під п'єзометричною поверхнею.

 

2.2 Сила гідростатичного тиску на плоскі стінки й

криволінійні поверхні

 

Надлишкова сила гідростатичного тиску на плоску стінку дорівнює тиску в центрі ваги стінки, помноженому на її площину,

 

, (2.9)

 

де h'c – глибина занурення центра ваги стінки під вільною поверхнею (рис. 2.3);

S – площина стінки;

р0 – надлишковий тиск на вільній поверхні рідини.

Формулу (2.9) можна переписати у вигляді

 

, (2.10)

 

де – сила, обумовлена зовнішнім тиском; – сила, обумовлена тільки тиском рідини.

Сила Р0 прикладена в центрі ваги стінки, сила Рр – у центрі тиску, координата якого визначається по формулі

 

, (2.11)

 

де ус – координата центра ваги;

J0 – момент інерції плоскої фігури відносно центральної осі.

Моменти інерції деяких плоских фігур наведені у додатку Е.

 

Рисунок 2.3

Надлишкова сила тиску на плоску стінку

 

. (2.12)

 

де hc – відстань від центра ваги стінки до п’єзометричної поверхні П-П.

Сила гідростатичного тиску на криволінійну поверхню

 

. (2.13)

 

де Рх, Ру, Рz – складові сили надлишкового тиску по відповідних координатних осях.

Для циліндричної криволінійної поверхні (рис. 2.4)

 

,

 

де Рх і Рz – горизонтальна й вертикальна складові сили Р.

 

 

Рисунок 2.4

Горизонтальна складова

 

, (2.14)

 

де hс – відстань від центра ваги вертикальної проекції до п’єзометричної поверхні;

Sв– площина проекції криволінійної поверхні на вертикальну поверхню.

Вертикальна складова

 

, (2.15)

 

де V – об’єм тіла тиску – вертикального стовпа рідини, який спирається на криволінійну поверхню і обмежується зверху п’єзометричною поверхнею.

Вектор повної сили тиску на циліндричну поверхню проходить через вісь циліндра під кутом φ до горизонту, причому

 

. (2.16)

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 593; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты