Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна

Актуальність проблеми безпеки життєдіяльності полягає у тенденції до зростання кількості нещасних випадків з людиною. Унаслідок аналізу закономірностей розвитку і життя людини, та спираючись на роботи М.А. Котика, можна виділити низку обставин, що сприяють такому стану сучасності:

Розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки в цих сферах життєдіяльності.

Ріст ціни помилки. Якщо одна людина у давнину могла заподіяти шкоди декільком людям то сьогодні жертвами можуть стати мільйони.

Первісні люди жили в системі "людина-природа", сьогодні сфери життєдіяльності людини набагато різноманітніші, складніші.

Людина має здатність адаптуватися не тільки до небезпек життєвого середовища, але й до порушення правил безпеки.

Проблема безпеки завжди була найактуальнішим завданням, яке намагалися вирішити по-різному: створення безпечних умов роботи, профілактика та охорона здоров'я, проведення профілактичних і випереджальних заходів і прийняття правильних рішень у різних умовах життєдіяльності, у тому числі в умовах надзвичайних ситуацій та ін.

Формування категорії безпеки з теоретичного погляду є питанням принципової важливості, оскільки безпеку, як стан, розглядають лише з позиції комплексного погляду, що враховує різноплановість і багатоаспектність складових життєдіяльності людини. Тому безпеку треба розглядати як захист від небезпеки, одну з основних умов самовизначення, саморозвитку особистості, людини загалом. На цій підставі наведемо найбільш вдале визначення безпеки за В. Серебрянниковим:

Безпека (у перекладі з грецьк. - "володіти ситуацією") - це стан захищеності особистості, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, що ґрунтуються на діяльності людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз, здатних знищити їх, позбавити їх фундаментальних матеріальних і духовних цінностей, нанести неприйняті (недопустимі об'єктивно і суб'єктивно) збитки, закрити шлях до виживання та розвитку.

Попередження виникнення небезпеки чи загрози - дії що охоплюють запобігання, профілактику і припинення.

Запобігання - діяльність, спрямована на недопущення виникнення ситуацій, подій що ведуть до появи небезпек чи загроз.

Профілактика - заходи щодо виявлення, усунення (нейтралізація, блокування, обмеження сфери чи сили дії) причин і умов виникнення загроз чи небезпек.

Припинення - діяльність що полягає у недопущенні розвитку, тривалості, доведення до завершення, реалізації загрози чи небезпеки, що вже активізована.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

У системі безпеки однією з основних її складових є безпека життєдіяльності. Безпека в цьому контексті виступає як стан захищеності особистості в середовищі проживання від загроз її життєдіяльності.

Поняття "Життєдіяльність" складається з двох слів - "життя" і "діяльність".

Життя - такий спосіб існування систем, який передбачає обмін речовин, енергією, здатність до саморегуляції, росту, розмноження і адаптації до умов середовища існування.

Адаптація (adaptatio - пристосування) - сукупність морфофізіологічних, популяційних та інших властивостей живих організмів, що забезпечують можливість стійкого виживання в конкретних умовах середовища. Розрізняють загальну (пристосування до широкого діапазону умов середовища) та одиничну адаптацію (пристосування до локальних чи специфічних умов середовища).

Діяльність - акт зіштовхування спрямованої на ціль вільної свободи суб'єкта і об'єктивних закономірностей буття. У структурі діяльності виділяють суб'єктну (скерований на ціль суб'єкт) та об'єктну (предмет діяльності, знаряддя діяльності, продукт діяльності) компоненти.

Діяльність людини постає як особливий, специфічний прояв людської активності. Діяльність є універсальним середовищем, що поєднує людину зі світом, у тому числі з її особливим духовним універсумом. Виділяють три основні види людської діяльності:

1) матеріально-практична: перетворення природи; подолання опору матеріалу; лїя з об'єктами

2) духовна: усвідомлення; знання; мислення; створення понять, ідей.

3) духовно-практична - створення особливих символічних форм, що фіксують вищі цінності людини (філософія, релігія, мистецтво).

Головними характеристиками діяльності людини є: перетворюваїьний характер; цілеспрямованість; предметність; від її процесів залежить масштаб людини; соціально-організована; свідома; набуває рівневого вигляду, коли переростає у самодіяльність.

У процесі діяльності людина виступає як суб'єкт діяльності, а її дії спрямовані на зміни об'єкта діяльності.

Завдання діяльності - потреба, що виникає в певних умовах і може бути задоволена внаслідок визначеної структури діяльності, до якої належить:

- предмет діяльності - елементи навколишнього середовища, що суб'єкт отримав до початку своєї діяльності і які потрібно трансформувати у продукт;

- засіб діяльності - об'єкт, що опосередковує вплив суб'єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають "знаряддям праці", і стимули, які використовують, наприклад, у діяльності управління;

- процедура діяльності - технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформацію про спосіб діяльності фіксують у вигляді програми чи алгоритму на певних матеріальних носіях чи в усних переказах;

- умови діяльності - характеристика оточення суб'єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови, просторові та часові чинники);

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

- продукт діяльності - те, що одержано унаслідок трансформ ації предмета в
процесі діяльності.

Існує три види завдань діяльності:

- професійні - завдання, що безпосередньо спрямовані на виконання мети, поставленої перед фахівцем як професіоналом;

- соціально-виробничі- завдання, що пов'язані з діяльністю фахівця у сфері виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо);

- соціально-побутові - завдання діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов'язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання професійних та соціально-виробничих завдань.

Отже, діяльність людини - динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб. Відповідно до цього проблему безпеки життєдіяльності людини потрібно вирішувати в контексті вищезазначених аспектів діяльності.

Рис. 1. Модель загроз безпеці життєдіяльності людини

У людському бутті життя і діяльність нерозривно поєднані. Життєдіяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні в її інтересах середовища проживання. Отже вона охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем. В процесі життєдіяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек як реальних, так і потенційних.

8 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Небезпека - це загроза безпеці, тобто умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну, психічну, моральну шкоду, поранення різної важкості (від легких до смертельних).

Середовище проживання - сукупність чинників, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають тривалість її життя, умови її існування та життєдіяльності.

Чинники середовища проживання поділяють на три групи:

Природні (біосфера): клімат, місцевість, географічне положення.

Соціально-економічні: законодавство про працю, про охорону праці, економічні чинники, організація і структура суспільства, суспільно-політичні чинники.

Організаційні і технічні (техносфера): засоби і предмети праці, технологічні процеси, організація виробництва, умови праці.

Небезпечні і шкідливі чинники середовища проживання людини:

Фізичні:

- можливі механічні впливи (рухомі предмети, машини, аварії, удари, травми);

- забруднення повітря для дихання;

- підвищена чи понижена температура повітря, наявність гарячих чи холодних поверхонь предметів;

- підвищений чи понижений атмосферний тиск, його коливання;

- вологість повітря, рухливість повітря (протяги);

- освітлення;

- підвищений рівень шуму, звуку, ультразвуку, вібрації;

- вплив електричного струму і напруги;

- іонізуюче випромінювання (проникаюча радіація, гамма випромінювання, рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне випромінювання);

- електричні і магнітні поля.

Хімічні:

------- —. . . . .

- хімічно шкідливі речовини у повітрі і харчових продуктах (токсичні ре
човини, канцерогени, мутагени, роздразнюючі речовини, наркотики та
ін V

- лікарські речовини.
Біологічні:

- патологічні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибкові організми) і продукти їхньої життєдіяльності;

- якісний і кількісний склад речовин необхідний для життєдіяльності людини (повітря, харчових продуктів тощо);

- представники флори і фауни та продукти їхньої життєдіяльне сті. Психофізіологічні:

- інформація;

- нервово-психологічні перевантаження, розумова перевтома;

- стреси. Духовні:

~ релігія;

- незнання сутності та місії людини.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Державний стандарт України - ДСТУ 2293-99 визначає термін "безпека" як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Ризик - імовірність події, подій.

Безпеку можна також розглядати як збалансований, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

"Безпека людини" - це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму розвитку людства, що визначений ООН як "сталий людський розвиток" - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності - це стан захищеності суб'єкта діяльності¹ від небезпек і загроз.

Досягають безпеки життєдіяльності діяльністю людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз.

Небезпеки і загрози для безпеки життєдіяльності становлять ушкодження, травми чи їхня потенційність.

Ушкодження, травма - це порушення цілості або функцій тканин унаслідок зовнішньої дії фізичних або хімічних чинників. Травми, ушкодження можуть бути поділені на дві групи: фізичні та хімічні.

Фізичні ушкодження:

- механічні (заподіювані тупими і гострими предметами, вогнепальні, усі види механічного задушення);

- які виникли внаслідок дії низької чи високої температури;

- від дії електрики. Хімічні ушкодження:

- хімічні опіки їдкими речовинами;

- отруєння.

Ушкодження можуть бути анатомічні, що порушують цілість тканин (садна, рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів тощо) і функціональні (біль, шок, струс головного мозку). Функціональні ушкодження частіше поєднуються з анатомічними.

При розвитку травматичного процесу нерідко виникають супутні ускладнюючі захворювання, що безпосередньо пов'язані з ушкодженнями (травматичний артрит, міозит, пневмонія, сепсис тощо).

Ушкодження бувають несмертельні (коли потерпілий залишається живий) і смертельні (коли внаслідок заподіяної травми настає смерть).

Трапляються ушкодження, які спричинюють смерть тільки внаслідок особливих обставин чи умов. Це буває при кровотечі з рани, якщо тривалий час не надають медичної допомоги. Іноді виникнення таких ушкоджень залежить безпосередньо від патологічного стану органа: наприклад, розрив різко збільшеної селезінки, що виступає з підребер'я, внаслідок навіть незначного за силою удару, з подальшою смертельною внутрішньою кровотечею. Зрідка незначне ушкодження, яке здебіль-

Тт

Людина, гурт людей тощо.

10________________________________ 1, Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

шого навіть не спричиняє особливого розладу здоров'я, може ускладнитися гнійно-запальним процесом; виникає сепсис і настає смерть. Такі ушкодження умовно називають смертельними.

Ушкодження може заподіювати інша людина (побої, замахи на вбивство, вбивство) власноруч (калічення частин тіла, замахи на самогубство, самогубство), або внаслідок низки випадкових обставин (нещасні випадки).

Вивчення цілого комплексу небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватись, вміння знизити їх негативний вплив, сприяло протягом усієї історії виживанню людства і дає змогу йому існувати в сучасних умовах. Однак на сьогодні у вирішенні цих питань потрібен комплексний науково обгрунтований підхід, який може забезпечити лише безпека життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності як наука - це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ попередження і захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя й діяльності людини як в повсякденних умоЕіах, так і в умовах надзвичайних ситуацій (аварії, катастрофи, стихійні лиха, війни тощо).

Безпека життєдіяльності (БЖД) як інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, узагальнюючи дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому таких дисциплін як: охорона праці, екологія, цивільний захист та інших, що вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

/././. Об'єкт і предмет курсу БЖД

Об'єктом курсу БЖД є безпека особи як явище, а предметом - моделі безпеки.

У центрі уваги БЖД - система "людина-життєве середовище".

Під життєвим середовищем розуміють частину зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров'я. Розгляд системи "людина -життєве середовище" можливий як на загальному (комплексному) рівні, так і стосовно підсистем меншого масштабу, що враховують певні особливості та відповідну спрямованість відносин між двома складовими системи.

У першу чергу необхідно виділити підсистему "людина-природне середовище", оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою і такою мірою підвищили її могутність, що відносини між людиною та природним середовищем зазнали значної трансформації. Людство опанувало нові види енергії, розробило невідомі природні матеріали і технології, дослідило глибини Землі та космічні простори, підкорило водні і повітряні океани, однак усі ці успіхи мають і зворотний бік.

Сьогодні природний (початковий) стан навколишнього середовища виявився суттєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не лише негативно впливають на здоров'я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми "людина-виробниче середовище". Науково-технічний прогрес та пов'язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів ве-

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

ликої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров'я та життя людей.

Пильної уваги до себе потребує підсистема "людина-побутове середовище" з огляду на значне зростання кількості нещасних випадків, травм, каліцтв, смертей саме в цій сфері. Наявність у сучасних квартирах великої кількості побутових електроприладів, предметів, виготовлених із синтетичних матеріалів, широкий спектр засобів побутової хімії суттєво полегшує наше життя, робить його комфортним, але водночас уводить у наш дім цілий комплекс небезпечних та шкідливих чинників: електричний струм, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля, підвищений рівень шуму, вібрації, шкідливі речовини, пил та ін.

Особливе значення у вирішенні питань безпеки життєдіяльності відведене людині як елементу системи "людина-життєве середовище". Згідно з даними статистики, 80-90% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 70-80% дорожньо-транспортних подій, 50-65% аварій літаків, більше 50% нещасних випадків у виробничій та побутовій сферах спричинені людським чинником.

Високі рівні аварійності, травматизму, несприятливий вплив різноманітних чинників небезпеки на здоров'я та працездатність людини часто зумовлені невідповідністю її психофункціонального стану складності чи інтенсивності матеріально-практичної діяльності, що виконується, розвитком стану нервово-емоційної напруженості, втомою, стресом тощо. За таких умов зростає актуальність питань, пов'язаних з психофізичною надійністю людини, психологією безпеки.

Досить високий відсоток причин, пов'язаних з людським чинником, зумовлений значними прогалинами в системі освіти та виховання. Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об'єктів економіки і території загалом від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству.

1.1.2. Мета і завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності"

Метою дисципліни є: підготовка особи до активної участі у забезпеченні тривалого повноцінного життя у суспільстві, яке динамічно змінюється, а також:

- сприяти засвоєнню студентами сучасних знань про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їхні властивості, можливий вплив на здоров'я, життя людини.

- сформувати необхідні у практичній діяльності студентів уміння і навички для виявлення запобігання, протидії, ліквідації, та захисту від небезпек і надзвичайних ситуацій.

Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" - навчити студентів:

- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та імовірність їхнього прояву;

- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, зумовлені джерелами цих небезпек;

- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життєдіяльності у системі "людина-життєве середовище";

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чинників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "людина-життєве середовище";

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

- використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих чинників;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їхнього виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілак-тичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.