ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Екологічні фактори – складові компоненти навколишнього природного середовища, які впливають на живий організм.

Вони діляться на:

- абіотичні (фактори неживої природи – температура, хімічний склад ґрунту і т.п.),

- біотичні (конкуренція, хижацтво та ін.)

- антропогенні – (антропос – людина) пов’язані з діяльністю людини.

В свою чергу антропогенні фактори поділяються на:

- токсичні (склад компонентів повітря, повсякденні домішки, специфічні
домішки-порохові гази, ракетне паливо, СДОР);

- фізичні (мікрокліматичні, механоакустичні, електромагнітні, радіаційні, оптичні);

- біологічні (мікроорганізми флористичні та фауністичні);

- ергономічні (робоче середовище, засоби керування – ПЕОМ, радіо, телефон) .

Методи екологічних досліджень:

загальнонаукові (спостережень, описовий, порівняльний, історичний. статистичний);

спеціальні (аерокосмічні, картографічний, моделювання, прогнозування, оптимізаційні).

Екологічні закони – філософські категорії, які відображають екологічні, стійкі, повторні відносини між явищами об’єктивної реальності. Існують такі екологічні закони:

1)Закон біогенної міграції атомів – міграція хімічних елементів на земній поверхні і у біосфері у цілому здійснюється під переважним впливом живої речовини. Згідно з цим законом, отруйні речовини у ході військових конфліктів накопичуються у ґрунті, далі потрапляють у рослини, потім в організми тварин або людей.

Забруднення території здійснюється швидко, а зупинити процес переносу токсичних речовин скрізь живі організми важко. Наприклад, вчені вважають, що внаслідок військового конфлікту в Югославії у 1999 році екологічно-чистої сільськогосподарської продукції на її території не буде 10 – 20 років.

2)Закон біогенетичний – організм (особина) у індивідуальному розвитку (онтогенезі) повторює (у скороченому і закономірно зміненому вигляді) історичний (еволюційний) розвиток свого виду.

3)Закон внутрішньої динамічної рівноваги – речовина, енергія, інформація і динамічні якості окремих природних систем та їх ієрархії взаємозв’язані настільки, що будь-яка зміна одного із цих показників викликає супроводжуючі функціонально-структурні кількісні і якісні зміни других показників, зберігаючи загальну суму речовинно-енергетичних, інформаційних і динамічних якостей систем, де ці зміни проходять, або у їх ієрархії. Таким чином, руйнування екологічних систем у ході війни на території одного регіону призводить до погіршення екологічного стану інших країн-сусідів та екологічного стану планети у цілому.

4)Закон генетичної різноманітності – усе живе генетично різне і має тенденцію до збільшення біологічної різноманітності. Згідно з цим законом наявність значної кількості відходів у навколишньому середовищі може призводити до появи нових вірусів. Вони утворюються внаслідок мутації мікроорганізмів, які містяться у сховищах відходів, особливо радіоактивних.

5)Закон історичної незворотності – процес розвитку людства як цілого, не може іти від більш пізніх фаз до початкових, тобто суспільно-економічні фармації не можуть змінюватися у зворотному порядку. Окремі елементи соціальних відносин, наприклад, рабство, у історії повторюється, але загальний процес розвитку односпрямований.

6)Закон константності – кількість живої речовини біосфери для даного геологічного періоду є величина постійна. Внаслідок “демографічного вибуху” і зростання чисельності людства згідно з цим законом повинна постійно скорочуватися чисельність інших видів живих істот планети, що ми і бачимо у екосистемах багатьох густонаселених країн.

7)Закон максималізації енергії – у суперництві з іншими системами виживає та із них, яка найкращим чином сприяє потраплянню енергії і використовує максимальну її кількість найбільш ефективним способом.

8)Закон мінімуму – витривалість організму визначатися найбільш слабким ланцюгом у системі його екологічних потреб.

9)Закон необмеження прогресу – існує вічне, безперервне прагнення живої матерії до відносної незалежності від умов середовища існування.

10)Закон обмеження природних ресурсів – усі природні ресурси планети Земля небезмежні.

11)Закон падіння природно-ресурсного потенціалу – в межах історичного розвитку людства корисні копалини стають усе менше доступними і вимагають збільшення затрат праці та енергії на їх добування.

12)Закон піраміди енергії – з одного харчового рівня екологічної піраміди на інший рівень переходить у середньому не більше 10% енергії. Цей закон дає змогу обчислювати необхідні земельні площі для забезпечення населення продуктами харчування.

13)Закон послідовності проходження фази розвитку – фази розвитку природної системи відбуваються у еволюційно закріпленому порядку від відносно простого до складного.

14)Закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища– будь-яка природна система може розвиватися тільки за рахунок використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища. Абсолютно ізольований саморозвиток неможливий.

Наслідок цього закону:

а) абсолютно безвідходне виробництво неможливе;

б) будь-яка більш високоорганізована система живих організмів представляє загрозу для низькоорганізованих систем;

в) біосфера Землі розвивається не тільки за рахунок ресурсів планети, але і опосереднено під значним впливом навколишніх планет Сонячної системи.

15)Закон толерантності – лімітованим фактором розвитку організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає величину витривалості (толерантності) організму до даного фактору.

16)Закон ускладнення організації організмів – історичний розвиток живих організмів і екосистем призводить до ускладнення їх організацій шляхом наростаючого розділення функцій і органів, що виконують ці функції.

17)Закон єдності живої речовини – уся жива речовина Землі фізико-хімічно подібна. Отже шкідливий вплив на одну частину живої речовини шкодить і іншій його частині, тільки у меншому ступені.

18)Закон еволюційної боротьби за існування – живі організми планети з моменту їх виникнення прагнуть знищити інші види живих істот, які претендують на їх життєвий простір, а також борються і знищують собі подібні організми усередині цього життєвого простору.

19)Закон екологічної кореляції – у екосистемі видів живих істот, що входять до неї, біотичні (фактори, пов’язані із впливом живих істот), абіотичні (фактори неживого середовища – кліматичні, топографічні) фактори функціонально відповідають один одному. Випадання або знищення однієї частини системи веде до змін у інших її частинах.

Екологія військової діяльності – наймолодша серед новітніх розділів загальної прикладної екології – виникла в ході реалізації національних екологічних програм при участі в них військового сектору. Вона вивчає закономірності взаємодії між військово-промисловими формуваннями та навколишнім природнім середовищем.

Предметом дослідження цієї науки є вивчення та прогнозування екологічних наслідків військових дій, контроль за станом навколишнього середовища, його техногенна охорона та відновлення, захист особового складу Збройних Сил у порушених та катастрофічних ситуаціях.

Об’єктом її виступає навколишнє середовище, сукупність факторів військової діяльності, які впливають на його стан, а також на стан самих військовослужбовців. Основою розвитку екології військової діяльності служать екологічні закони та знання у галузі теоретичної екології, а саме: екологія людини, радіоекологія, біомоніторинг та ін. Вона також розвивається на базі прикладної екології, черпаючи з неї знання про результати дії техногенних факторів забруднення довкілля та основні закономірності цих процесів. Військово-промисловий сектор являє собою частину народногосподарського комплексу держави і характеризується певним споживанням сировинних ресурсів, а отже, має певний вплив на навколишнє середовище. В процесі виробництва продукції військовими об’єктами, а також в ході повсякденної діяльності військ чиниться негативний вплив на довкілля. Вивченням закономірностей зміни навколишнього середовища, шляхів і методів його відновлення, можливостей зменшення негативної діяльності військ займається екологія військової діяльності.

Основними завданнями цієї науки на сьогодні є:

захист особового складу від усіх видів шкідливої дії навколишнього середовища, які знижують боєздатність військ;

вивчення екологічної шкоди від діяльності військ в місцях їх дислокації та розташування;

розробка шляхів зменшення негативного впливу військової діяльності на навколишнє середовище;

встановлення норм та правил діяльності військових об’єктів з метою стабілізації екологічної обстановки в місцях їх розташування;

розробка методів використання науково-технічного та економічного потенціалу військового сектору, включаючи конверсію військового виробництва, для зменшення впливу на навколишнє середовище;

розробка правил та норм екологічної безпеки при утилізації боєприпасів та ліквідації ядерної зброї;

пошук шляхів зниження “ресурсної ємності” військового сектора з метою збереження природних, сировинних ресурсів та екологічно чистих територій;

розробка правил і норм проведення екологічної експертизи військових дій, навчань, маневрів і встановлення екологічних вимог до їх проходження та інше.

1.2. Екологічні проблеми України та її Збройних Сил

Екологічні проблеми світу.

Розгляд екологічних проблем України неможливий без розгляду екологічних проблем світу.

Наше сьогодення усвідомлюється здебільшого як реально можливий кінець історії людства. Сягнувши надзвичайно високого рівня пізнання і розвитку, суспільство, на жаль, створило реальну загрозу своєму існуванню. Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманіття, катастрофічне виснаження грунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі й атмосфери, негативні кліматичні зміни – ось трагічні ознаки нашого часу. Як відомо, донедавна проблемою номер один людства була загроза ядерної війни. Зараз першою стала екологічна криза. Під нею розуміють стан, коли навколишній світ (довкілля) стає небезпечним для проживання людини.

Екологічна криза “породила” низку екологічних проблем, основними з яких є:

нерівномірність розміщення населення Землі;

парниковий ефект;

озонові “дірки”;

кислотні дощі;

утилізація відходів промисловості, сільського господарства та військової діяльності;

ресурсозбереження;

демілітаризація.

До розвитку екологічної кризи й тісно пов’язаної з нею соціально-економічної кризи призвели, образно кажучи, два “вибухи” – демографічний (стрімке зростання населення Землі за попереднє століття) й промислово-енергетичний, а також спричинені ними катастрофічні ресурсопоглинання й продукування відходів.

Інтенсивна людська діяльність, нераціональне природокористування, нехтування законами природи, спричинили важкі, часто незворотні, зміни в навколишньому середовищі. До глобальних екологічних проблем відносять зміну клімату, втрату озонового шару, зменшення біорізноманіття та інші. На подолання їх зараз спрямовані координовані зусилля світової спільноти, в т.ч. України.

У своєму зверненні до громадськості (2001 р.) адміністрація Програми розвитку ООН навела такі цифри: протягом останніх п'ятдесяти років дві третини продуктивних земель деградовані, три чверті запасів морської риби вичерпано, перед більшістю країн світу постала проблема питної води.

Забруднення повітря

Забруднення повітря стало великою соціальною та екологічною проблемою для багатьох розвинених країн, особливо для великих міст, промислових агломерацій. В містах забруднення повітря в 15 разів вище, ніж у сільській місцевості, і у 150 разів вище, ніж над океаном. У промислових районах за добу випадає понад 1 т пилу на 1 км².

В результаті спалювання палива проходить значне забруднення атмосфери вуглекислим газом, пилом, сажею та іншими токсикантами. За підрахунками експертів ООН за останні 30 років людство використало 45 млрд. т палива (в перерахунку на умовне). Тільки вугілля щорічно спалюється більш ніж 2 млрд. т.

Парниковий ефект

Велика кількість вуглекислого газу поступає в атмосферу при спалюванні нафтопродуктів, природного газу, згорянні торфу під час лісових пожеж. Підраховано, що на сьогодні в атмосфері знаходиться 2300 млрд. т вуглекислого газу, а до 2003 року його кількість може зрости до 4000 млрд. т. На думку деяких вчених, накопичення в атмосфері вуглекислого газу може викликати потепління клімату в результаті так званого “парникового ефекту”. Суть його полягає в тому, що шар двоокису вуглецю, який вільно пропускає сонячну радіацію до Землі, буде затримувати повернення у верхні шари атмосфери теплого повітря.

Справжнім лихом для міст стали автомобілі. Учені підрахували, що загалом 300 млн. автомашин щодня викидають у повітря 800 тис. т окису вуглецю, 1 тис. т свинцю і забруднюють середовище багатьма токсичними сполуками важких металів. Більшість із 200 компонентів вихлопних газів автомобілів негативно впливає на людський організм. Така сполука, як окис азоту бере участь в утворенні смогу, результатом дії чого є підвищена смертність населення від збільшеної в 3 – 5 разів кількості озону, що утворюється при цьому.

У зв'язку з цим в нижніх шарах атмосфери буде підвищуватись температура, що в свою чергу призведе до танення льодовиків і снігів, піднімання рівня океанів і морів, затоплення значної частини суші.

Озонові діри

Сьогодні відбуваються значні викиди в атмосферу хлористих і фтористих сполук, а саме фреонів, які забезпечують дію холодильних установок та аерозольних упаковок. Фреони каталітично руйнують озон, який, перебуваючи у верхніх шарах атмосфери, перешкоджає доступу до поверхні землі ультрафіолетового опромінення. При сучасних темпах викиду фтористих сполук передбачається в 2015 році зменшення кількості озону на 10%. Глобальною проблемою людства с утворення так званих “озонових дір”.

Світовий океан

Настала пора, коли людство повинно належно оцінити екологічну чистоту світового океану, води якого значно забруднені нафтопродуктами, що потрапляють туди, в основному, з танкерів, які зазнають аварій, і з морських нафтопромислів. Встановлено, що 1 т нафти забруднює 12 кв. км морської поверхні. Таким чином, аварія танкеру місткістю 200 тис. т може привести до забруднення поверхні моря на площі 2,4 млн. кв. км. Багато прибережних міст викидає у воду відходи комунального господарства і промислових підприємств. Найбільше забруднені Середземне, Балтійське і Північне моря.

За останні десятиріччя над світовим океаном нависла загроза отруєння радіоактивними речовинами та отруйними газами. На протязі десятиріч військові відомства США, СРСР використовували як найдешевший спосіб поховання невикористаних зріджених газів і радіоактивних відходів шляхом затоплення їх у контейнерах в океанічних водах, що може мати тяжкі екологічні наслідки в недалекому майбутньому.

В зв'язку із швидким розвитком урбанізації та відставанням у будівництві очисних споруд або їх незадовільною експлуатацією води морів і річок, а також ґрунти забруднюються побутовими відходами і стоками. Розкладаючись у водному середовищі, вони можуть стати джерелами поширення патогенних організмів, інфекційних хвороб. Саме цим значно зменшуються запаси питної води на планеті.

Шляхи вирішення екологічних проблем світу

Враховуючи глобальність екологічних проблем, з початку 60-х років серйозну увагу охороні природи почали приділяти в ООН. Були прийняті резолюції “Економічний розвиток і охорона природи” (1962), “Про організаційні і фінансові основи міжнародного співробітництва в галузі охорони природи” (1972), створено спеціальний заклад (ЮНЕП) з охорони навколишнього середовища.

У всіх регіонах планети з ініціативи ЮНЕСКО виконується міжнародна програма “Людина і біосфера”, яка полягає у здійсненні багаторічних досліджень впливу людини на біосферу та вивченні впливу антропогенне зміненого середовища на здоров'я людини. Серед низки документів, прийнятих міжнародними організаціями, дуже важливими є “Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище”, рішення Генеральної Асамблеї ООН “Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішніх і майбутніх поколінь” (1981). Діють міжнародні конвенції “Про заборону і знищення бактеріологічної зброї” та “Про заборону ядерної нейтронної зброї”. Надзвичайно важливою є участь Збройних Сил України у програмах ліквідації ядерного та звичайного видів озброєння.

Конференцією ООН (1972 р.) встановлений Всесвітній день охорони навколишнього середовища – 5 червня, який відзначається з метою привернення уваги світової громадськості до проблем охорони довкілля.

Екологічні проблеми України

Екологічна безпека являється однією зі складових національної безпеки України.

Наприклад, в Україні знаходиться 19 найбільш катастрофонебезпечних на всій планеті об’єктів: 4 діючих АЕС (13 реакторів), призупинена ЧАЕС (з 1 реактором), об’єкт “Укриття”; 6 ГЕС із штучними морями і 8 вибухонебезпечних звалищ, у т.ч. і найбільше у Європі (близько 500 тис. тонн боєприпасів, 2002 рік). В Україні є 2664 об’єкти, що виробляють або використовують сильнодіючі отруйні речовини, 308 шахт та 7 розрізів, 6 потужних нафтопереробних заводів. На кожному з цих заводів зосереджується від 300 до 500 тис. тон вуглеводного палива, енергомісткість якого еквівалентна 3 – 5 мегатоннам тротилу.

Щорічний об'єм забруднюючих речовин, що припадає на 1 км² площі України в 6,5 разів вище, ніж в країнах Європи. Про високий рівень техногенного навантаження на середовище України свідчить величина такого інтегрального показника, як модуль техногенного навантаження – річний об'єм стічних вод, твердих відходів, викидів в атмосферу, віднесених до площі України або її окремих адміністративних областей.

Максимальний модуль техногенного навантаження визначено на території Донецької (98,8 тис.т/км² рік) і Дніпропетровської (96,8 тис.т/км² рік) областей.

Забруднення повітря

Середньорічні концентрації специфічних шкідливих речовин в цілому по містах перевищували санітарні норми по бензапірену – в 5 разів, формальдегіду – в 4 рази, фенолу – в 2 рази, аміаку – в 2 рази, двоокису азоту – в 1,5 рази, пилу – в 1,3 рази. Загалом в Україні у 2003 р. було викинуто 7308,3 тис. т шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення. В цілому спостерігається певний спад у щорічній динаміці викидів, що пояснюється загальним спадом промислового виробництва в Україні.

У 2003 р. в Україні було викинуто автотранспортом 2706,7 тис. т забруднюючих речовин. Більше як 51% окисів вуглецю та вуглеводнів і більше 21% окисів азоту від загальної кількості цих речовин в державі надходять від засобів автотранспорту. У багатьох містах України – Вінниці, Луцьку, Ужгороді, Івано-Франківську, Львові, Тернополі, Чернівцях викиди автотранспорту становлять від 60 до 90 % загальної кількості викидів.

Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотних дощів. Щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн. т двоокису сірки, який, сполучаючись з водою, утворює слабкий розчин сірчаної кислоти, що разом з дощем випадає на землю. Кислотні дощі негативно впливають на споруди, людей, врожаї і т.д.

Так у м. Києві спостерігались кислі опади (рН нижче 5,5) в 21 % від загальної кількості опадів, у Волинській області – 90 %, Республіці Крим 36 %, Дніпропетровській обл. – 8 %. На решті території України кислі дощі спостерігались не більше як у 1 – 3 %. Значний вміст сірчаної кислоти в опадах відмічається в Горлівці.

З атмосферними опадами в грунт та води потрапляє багато забруднюючих речовин – сульфатів, нітратів, амонійного азоту, хлоридів, гідрокарбонатів, а також мікроелементів: натрію, калію, магнію. Найбільші значення вмісту сульфатів, в 2 рази більші, ніж в середньому в Україні, виявлені в Донецькій, Харківській, Херсонській, Львівській обл. Найбільший вміст хлоридів відмічено в Житомирській і Херсонській обл. Значну шкоду спричиняють опади, які містять сполуки сірки. Максимальне випадання сірки з опадами спостерігалось в теплий період року у Львівській обл. за рахунок транскордонного західного переносу, а в Харківській та Донецькій областях – за рахунок промислових викидів.

Загальний викид шкідливих речовин в атмосферу за 2002 р. склав більше 135 тис. т. Величезну небезпеку створюють канцерогенні речовини, які утворюються при згорянні палива. Вони у 4 – 5 разів збільшують захворювання раком легенів у міських жителів у порівнянні із сільськими. Найбільш небезпечною домішкою є бензапірен. В Україні в 11 містах рівень забруднення цією речовиною перевищує гранично допустимі концентрації в 5 і більше разів. Це Донецьк (у 13,9 рази), Краматорськ (у 8,3 рази), Алчевськ (7,2 рази), Одеса, Маріуполь і Слов'янськ (у 6 – 7 разів), Кривий Ріг (у 5,3 рази), Дніпропетровськ (у 5 разів).

Відбувається зростання вмісту фтористих і хлористих сполук в атмосфері над Україною. Найбільші середньорічні концентрації фтористих сполук відмічаються в Україні у Слов'янську (3,4 рази вище ГДК), Краматорську (3,2), Константинівці (3,0), Вінниці і Одесі (2,4). Контроль вмісту хлористого водню у містах України показав його перевищення гранично допустимих норм: у Дніпродзержинську і Рівному (4,5), Києві (4,0), Красноперекопську (3,5).

Якість вод Чорного і Азовського морів на території України характеризується значним рівнем їх забруднення нафтовими вуглеводнями, фенолами, синтетичними поверхнево-активними речовинами (СПАР), хлорорганічними пестицидами (ХОП), важкими металами, сполуками азоту, фосфору, а також наявністю розчиненого у воді кисню. Значний об'єм викидів цих сполук чинять кораблі та об'єкти берегового базування Чорноморського флоту та військ, які дислоковані на морському узбережжі. В Севастопольській бухті середня за об'ємом концентрація нафтових вуглеводнів перевищує ГДК у 6 разів, фенолів у 4 рази, СПАР – у 2 рази. В цілому води Севастопольської бухти класифікуються як брудні, води на зовнішньому рейді порту Маріуполь – як забруднені.

В Україні відбувається інтенсивна експлуатація та виснаження водоносних горизонтів. Оцінка стану підземних вод свідчить про зростання негативного впливу господарської діяльності на гідрогеологічні умови України. За останні 30 років встановлено регіональне збільшення мінералізації ґрунтових вод від 0,5 до 10 г/м³, що привело до погіршення якості питної води згідно з діючими нормативами. Ці негативні явища найбільш контрастно проявляються на значній частині (40 – 60 %) території таких областей, як Донецька, Луганська, Запорізька, Черкаська, Кіровоградська, Сумська, Дніпропетровська та ін.

У ґрунтових водах встановлені також аномальні концентрації токсичних хімічних елементів першого класу небезпеки. Найбільш високі концентрації (до 6 ГДК) виявлені у Донбасі, Криму і на Побужжі. В цілому на території України у теперішній час існує 193 стабільні осередки забруднення підземних вод, де якість води погіршилась внаслідок техногенного впливу. Значні викиди і скиди солей важких металів чинять авіаремонтні, ремонтні та інші підприємства та об'єкти Міністерства оборони України (див. наступні розділи).

В Україні накопичується величезна кількість промислових відходів, і проблема їх утилізації стоїть дуже гостро. Основними джерелами утворення багатотоннажних промислових відходів є підприємства видобувної, переробної, металургійної, паливно-енергетичної, хімічної галузей промисловості. Загальна їх кількість сягає близько 3,5 тисяч. За рахунок відходів цих підприємств можуть бути задоволені потреби промисловості будівельних матеріалів в сировині і, частково, в паливі. Найбільшим споживачем відходів є промисловість будівельних матеріалів. Кардинальним рішенням проблеми попередження забруднення навколишнього середовища промисловими і побутовими відходами є впровадження безвідходної і маловідходної технології виробництв, замкнутих циклів водокористування з метою мінімального забору води із природних джерел. Перелічені проблеми та цілий ряд інших (знищення лісів, забруднення земель, безконтрольне використання природних ресурсів), викликаних негативною діяльністю людини, призводять до руйнування життя на планеті, зникнення ряду видів флори та фауни. Цим обумовлена поява “Червоної книги”, до якої записані рідкісні зникаючі види, що підлягають охороні.

Порівняльний аналіз даних спостережень наземної озонометричної мережі Держкомгідромету України та Росгідромету свідчить, що зменшення озонового шару за останні 10 років над територією України складає 4,3% від загального. Особливу загрозу становить зменшення вмісту озону в повітрі у весняно-літній період, причому спостерігається значне підвищення ультрафіолетового опромінювання.

Аварія на Чорнобильській АЕС розцінюється як найбільша радіоекологічна катастрофа. Особливо забрудненими виявились Житомирська, Черкаська, Волинська, Київська та Чернігівська області Загальна площа України зі щільністю забруднення цезієм‑137 більше 1 Кі/км² становить понад 36 млн. га. Із користування виведено 3 тис.км² земель із щільністю забруднення цезієм більше 40 Кі/км².

Крім ґрунту, значного забруднення зазнали водоймища басейну Дніпра та Київського водосховища. Наслідки аварії впливають або будуть впливати на життя 35 млн. людей, але певні групи населення потребують спеціального медичною спостереження (150 тис. чоловік, які зазнали йодного удару на щитовидну залозу).

Шляхи вирішення екологічних проблем України

Україна впроваджує в життя ряд інших міжнародних проектів та програм (Міжнародну програму з питань охорони басейну Дунаю, Спільний проект з Міжнародним центром розвитку досліджень Канади, Проект “Збереження біорізноманіття Карпат”, який фінансується Глобальним екологічним фондом та ін.).

Україна є учасницею понад 20 міжнародних конвенцій, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, а також більш як 10 двосторонніх угод в цій галузі. Зараз першочерговим завданням є приведення національного законодавства у відповідність з існуючими міжнародними правовими нормами і узгодження нових законодавчих актів з міжнародними вимогами. Важливе значення має подальше розширення міжнародного співробітництва з організаціями в галузі охорони навколишнього середовища (ЮНЕП, ЄЕК ООН, ПРООН, МАГАТЕ, ФЛО, Глобальний екологічний фонд та ін.).

Екологічні проблеми військової діяльності.

Військова діяльність також характеризується наявністю постійно діючих на навколишнє середовище негативних факторів.

Охорона природи нерозривно пов'язана з боротьбою проти війни із застосуванням ядерної зброї, адже вона загрожує не лише фізичним винищенням людства, а й жахливими змінами в кліматі.

Наслідки атомних вибухів людство мало змогу прослідкувати на прикладах Хіросіми, Нагасакі, аварійного вибуху реактора на Чорнобильській АЕС.

Військова діяльність негативно впливає на всі компоненти екологічних систем, порушуючи їх природну рівновагу. Особливо різко цей вплив зростає в ході бойових дій. Хоча і в мирний час накопичення зброї масового ураження та звичайних боєприпасів, аварійні ситуації, пов’язані з її збереженням, транспортуванням і випробуванням створюють потенційну та фактичну загрозу навколишньому середовищу та людині.

Військова сфера є одним із землекористувачів. До 3 % території розвинених країн відведено під військові бази, склади, полігони, причому, це переважно родючі землі або лісові масиви. На планеті військові займають близько 40 млн. га суходолу. Об’єкти сфери військової діяльності інтенсивно використовують мінерально-сировинні ресурси і виснажують надра. На військові потреби у світі щорічно витрачається 2 – 3 % енергетичних ресурсів, 3 – 4 % запасів нафти.

В ході бойових дій змінюється екологічна обстановка, яка є частиною оперативно-стратегічної обстановки, і тому вимагає своєчасної і вірної оцінки. Результатом такої оцінки може бути уточнення чи зміна бойових завдань військам, зміна районів їх розташування, проведення робіт з ліквідації наслідків тощо.

Наприклад, військові дії у В’єтнамі і на Ближньому Сході показали, що застосування хімічної та біологічної зброї має тяжкі наслідки, такі, як порушення екологічної рівноваги, знищення лісів на великих площах, отруєння водоймищ і сільськогосподарських угідь тощо.

Так у В’єтнамі (1961 – 1975 pp.), де цілеспрямована дестабілізація природного середовища була важливою складовою частиною військової стратегії, було скинуто 14 млн. бомб і снарядів, розпорошено 5700 т гербіцидів, близько 23 тис. т дефоліантів, 170 кг сильнодіючої отруйної речовини діоксину. Хімічними речовинами було отруєно 202 тис. га лісу та 1,11 млн. га території.

Негативні екологічні наслідки мав військовий конфлікт на території Кувейту та прилеглих територіях (1991, 2003 p.). В результаті горіння 500 нафтових свердловин, що тривало протягом 6 місяців, відбулося значне теплове забруднення атмосфери (86 млн. кВт щодобово), забруднення сажею від палаючої нафти (12 тис. т щодобово), вуглекислим газом (1,9 млн. т. щодобово), сірчаним ангідридом (20 тис. т щодобово). Нафтою було вкрито 1554 кв. км поверхні моря, а щодобово її згоряло 7,3 млн. л. Сучасна війна у Іраку продовжує ускладнювати екологічний стан цього регіону.

Згідно з даними міжнародних організацій на планеті за останні п’ятдесят років було виконано більше 2000 ядерних випробувань. Це приблизно у середньому 40 ядерних вибухів на рік. Таким чином, сьогодні людство умовно існує в умовах постійно діючих локальних ядерних конфліктів, головна мета яких – вдосконалення ядерної зброї та розробка систем та заходів захисту від її вражаючих факторів.

Збройні сили України.

Забруднення повітря

На сьогодні в Збройних Силах практично відсутній контроль за викидами вихлопних газів техніки, яка експлуатується. Програмою екологічного забезпечення Збройних Сил України до 2000 р. передбачено введення контролю та комплексу робіт запобігання викидів армійською технікою, а також впровадження талону токсичності для кожного пересувного технічного засобу.

У військових частинах чи не перше місце серед джерел забруднення атмосфери посідають котельні установки, які працюють на твердому та рідкому паливі. З 1740 котельних, які експлуатуються у військах в Україні, 1451 працює на твердому та рідкому паливі. З них тільки 50 оснащені пилегазоочисними установками.

Забруднення гідроресурсів

В Україні існує 235 військових містечок, які дають значні об'єми стоків (до 890 тис.м³ в рік). Ці стоки переважно без очищення скидаються у водойми і звалища. Всього 20 % парків техніки у військах обладнані зливовою каналізацією з нафтовловлювачами і 50 % пунктів миття техніки обладнані системою очистки та оборотного використання води, внаслідок чого стічні води, забруднені нафтопродуктами, без очистки скидаються у навколишнє природне середовище.

З 46 промислових і ремонтних підприємств МО України лише на 25 є очисні споруди промислових стоків. Більшість технологічних ліній не мають систем оборотного використання води та обладнання з утилізації виробничих відходів (авіаремонтні заводи в Білій Церкві та Запоріжжі). Посилюється забруднення природного середовища твердими відходами ( поліетиленовими матеріалами, непридатною побутовою технікою, папером, консервними банками, склом, будівельним сміттям, старими автомобілями і т.п.). За даними ООН такі відходи складають щорічно 500 – 600 кг на душу населення. Тому зараз загострилась проблема переробки побутового сміття.

Особливо гостро стоїть ця проблема у військових містечках та гарнізонах, де досить часто організовуються самовільні звалища побутового сміття без дозволу на це місцевих адміністративних органів, з порушенням природоохоронних вимог, норм і правил.

Об'єкти Збройних Сил України своєю діяльністю теж погіршують екологічну ситуацію. Спостерігається багато фактів незаконних вирубок лісу, безконтрольного використання води, самодіяльної організації звалищ сміття, виробничих і побутових відходів, забруднення нафтопродуктами земель, поверхневих і ґрунтових вод. Поряд із об'єктивними причинами (відсутність належного фінансово-економічного та матеріального забезпечення) наявні і суб'єктивні причини цих явищ (екологічна безграмотність, низький рівень усвідомлення особистої відповідальності).

Шляхи вирішення екологічних проблем військової діяльності ЗС України.

Екологія військової діяльності як прикладна галузь розробляє практичні заходи збереження навколишнього середовища в ході повсякденної діяльності військ та захисту особового складу Збройних Сил в екстремальних екологічних ситуаціях.

Екологічна безпека військ включає:

екологічний моніторинг;

підтримання екологічних факторів життєдіяльності військ;

охорона довкілля на військовому об’єкті;

ліквідація наслідків аварій на потенційно небезпечних об’єктах;

екологічне супроводження проектування та будівництва військових об’єктів.

У Збройних Силах України розроблена і здійснюється комплексна програма екологічного забезпечення ЗСУ. Накази міністра оборони України щодо підтримання екологічної безпеки військ.

Основні завдання, передбачені комплексною програмою екологічного забезпечення ЗСУ та заходи щодо виконання вимог природоохоронного законодавства висвітлюються у наступних розділах.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

Таким чином однією із основних цілей викладу матеріалу є формування екологічної свідомості військовослужбовців, розвиток екологічного мислення та почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища. Формування екологічної психології та вивчення екологічної етики є складовою частиною навчального процесу в усіх державних освітніх закладах, в тому числі і у військових навчальних закладах.

Оскільки екологія військової діяльності відносно молода галузь у розділі прикладних екологічних наук, перед нею постає ряд невирішених проблем та завдань, тому без об’єктивної оцінки екологічної шкоди від діяльності військ в місцях їх дислокації, без дотримання вимог природоохоронного законодавства України, наказів та директив Міністерства оборони неможливе вирішення поставлених проблем.

ТЕМА: 2.Вимоги законодавчих актів, наказів і директив Міністра оборони України щодо охорони природного середовища.

ЗАНЯТТЯ:

Знання з теоретичних основ законів екологічного права в Україні та основ сучасної військової екології. Метою проведення заняття є надання тим, хто навчається твердих теоретичних знань системи природоохоронного законодавства України.

СПОСІБ ДІЙ:

Тема відпрацьовується на заняттях, в результаті яких ті хто навчаються, повинні отримати чітке уявлення про мету та основні завдання екологічного забезпечення Збройних Сил України. Повинні вивчити теоретичні основи законодавчих актів, наказів і директив Міністра оборони України щодо охорони природного середовища.

МІСЦЕ:

Під час словесно – наочного методу підготовки - заняття проводити в приміщенні класу з використанням плакатів, презентацій (слайдів), навчальної літератури та роздавального матеріалу з теми “Вимоги законодавчих актів, наказів і директив Міністра оборони України щодо охорони природного середовища”.