ТЕОРІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ

253. Неолібералізм – одна з основних течій сучасної економічної теорії – об’єднує вчених, які:

а) обґрунтовують необхідність активного державного втручання у функціонування економіки;

б) обґрунтовують необхідність поєднання принципів „laissez faire”з обмеженим державним втручанням в економіку;

в) заперечують правомірність будь-якого державного втручання в економіку;

г) обґрунтовують необхідність державного контролю над цінами та рівнем доходів.

254. Неолібералізм представлений:

а) чиказькою, австрійською, історичною та шведською школами;

б) лозаннською, австрійською, кембриджською та американською школами;

в) лондонською, чиказькою, фрайбурзькою та паризькою школами;

г) маржиналістською, історичною, класичною та кейнсіанською школами.

255. Неолібералізм:

а) ґрунтується на ідеї пріоритету умов для вільної конкуренції, створюваних завдяки державному втручанню в економічні процеси;

б) обстоює принципи вільного ціноутворення, провідної ролі приватної власності та недержавних господарських структур;

в) визначає економічну роль держави як роль „арбітра на полі”;

г) всі відповіді правильні.

Тут наведено думки таких видатних економістів ХХ ст., як Дж. М. Кейнс (засновник макроекономічного підходу), Т. Верлен (засновник інституціоналізму), Ф. Хайек (ортодокс неокласичної теорії), Л. Ерхард (один із засновників теорії „соціального ринкового господарства”), М. Фрідмен (лідер сучасних монетаристів). В якому випадку відбито неоліберальні уявлення про доцільний економічний розвиток?

а) конкуренція – скрізь, де можливо, регулювання – там, де необхідно;

б) економічними мотивами людей рухають насамперед родинні почуття, інстинктивний потяг до знань і високої якості виконуваної роботи;

в) державне регулювання виробництва внаслідок лагового ефекту приносить більше шкоди, ніж користі, тому держава повинна обмежуватись регулюванням пропозиції грошей в економіці;

г) ринкова економіка нестабільна за своєю природою, вона нездатна до саморегулювання і автоматичного відтворення рівноваги;

д) гарантія свободи – в приватній власності.

257. До теоретичних засад неолібералізму належать:

а) створення державою умов для ефективного функціонування ринкового механізму;

б) пріоритет державної власності та державних господарських структур;

в) централізований розподіл ресурсів та суспільного продукту;

г) збільшення обсягів державних замовлень, закупівель і позик.

Тут наведено думки таких видатних економістів ХХ ст., як Дж. М. Кейнс (засновник макроекономічного підходу), Т. Верлен (засновник інституціоналізму), Ф. Хайек (ортодокс неокласичної теорії), Л. Ерхард (один із засновників теорії „соціального ринкового господарства”), М. Фрідмен (лідер сучасних монетаристів). В якому випадку відбито консервативні неокласичні уявлення щодо умов економічної діяльності?

а) конкуренція – скрізь, де можливо, регулювання – там, де необхідно;

б) економічними мотивами людей рухають насамперед родинні почуття, інстинктивний потяг до знань і високої якості виконуваної роботи;

в) державне регулювання виробництва внаслідок лагового ефекту приносить більше шкоди, ніж користі, тому держава повинна обмежуватись регулюванням пропозиції грошей в економіці;

г) ринкова економіка нестабільна за своєю природою, вона незжатна до саморегулювання і автоматичного відтворення рівноваги;

д) гарантія свободи – в приватній власності.

259. Провідним поборником ринкового мислення ХХ століття, який виступив проти будь-яких спроб державного втручання в економіку і у праці „Дорога до рабства” стверджував, що навіть помірне одержавлення економіки призводить до встановлення тоталітаризму, був:

а) Р.Лукас; б) Ф.Хайєк; в) М.Фрідмен; г) М.Алле.

260. У своїх працях Ф.Хайєк:

а) захищає право максимальної свободи людини як визначальну складову спонтанного економічного порядку;

б) захищає ідею соціальної справедливості у ринковій економіці;

в) захищає державну монополію на емісію грошей;

г) захищає право держави на проведення активної фіскальної політики.

261. Методологічну основу поглядів Ф.Хайєка становить:

а) ідея „спонтанного порядку”; б) ідея мультиплікатора;

в) ідея акселератора; г) правильні відповіді б) і в).

262. Представниками фрайбурзької школи неолібералізму є:

а) Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварц;

б) Ф.Хайєк, Л.Роббінс, Е.Кеннан;

в) В.Ойкен, Л.Ерхард, В.Репке, А.Рюстов, А.Мюллер-Армак;

г) Ж.Рюеф, Л.Арман, М.Алле, Ф.Перру.

263. Особливістю німецького неолібералізму є:

а) поєднання ідеї сильної держави та неокласичної ідеї саморегульованого ринкового механізму;

б) заперечення будь-якого державного втручання в економіку;

в) застосування „індикативного планування” для досягнення економічної рівноваги;

г) обґрунтування неспроможності ринку і необхідності центрально-керованого господарства.

264. Термін „соціальне ринкове господарство” був введений у науковий оборот:

а) В.Репке; б) В.Ойкеном; в) Л. Ерхардом; г) А. Мюллером-Армаком.

265. Теорія „соціального ринкового господарства”:

а) виходила з ідеї свідомого поєднання природного економічного порядку з керівною функцією держави;

б) була теорією „третього шляху” розвитку;

в) передбачала перерозподіл державою національного доходу на користь соціальної сфери;

г) всі відповіді правильні.

266 Автором фундаментального в сучасній макроекономіці „рівняння обміну” , був:

а) М.Фрідмен; б) І.Фішер; в) Л.Мізес; г) Ф.Хайєк.

267. Лідером сучасного монетаризму є представник чиказької школи американського неолібералізму:

а) Л.Мізес; б) П.Самуельсон; в) М.Фрідмен; г) І.Фішер.

Тут наведено думки таких видатних економістів ХХ ст., як Дж. М. Кейнс (засновник макроекономічного підходу), Т. Веблен (засновник інституціоналізму), Ф. Гайек (ортодокс неокласичної теорії), Л. Ерхард (один із засновників теорії „соціального ринкового господарства”), М. Фридмен (лідер сучасних монетаристів). У якому випадку відбито монетарні уявлення про економічне регулювання?

а) конкуренція – скрізь, де можливо, регулювання – там, де необхідно;

б) економічними мотивами людей рухають насамперед родинні почуття, інстинктивний потяг до знань і високої якості виконуваної роботи;

в) державне регулювання виробництва внаслідок лагового ефекту приносить більше шкоди, ніж користі, тому держава повинна обмежуватись регулюванням пропозиції грошей в економіці;

г) ринкова економіка нестабільна за своєю природою, вона нездатна до саморегулювання і автоматичного відтворення рівноваги;

д) гарантія свободи – в приватній власності.

269. Сучасний монетаризм:

а) виник як реакція на недооцінку кейнсіанською теорією ролі грошового фактора в економіці та негативні наслідки активного використання в економічній політиці кейнсіанських рекомендацій;

б) вважає головною причиною макроекономічних коливань зміни у грошовому пропонуванні;

в) вважає головним об’єктом державного контролю грошове пропонування;

г) всі відповіді правильні.

270. Яка головна економічна причина призвела до появи монетаризму:

а) дефіцит державного бюджету;

б) гіперінфляція;

в) масове безробіття.

г) значне зростання державного апарату.

271. М.Фрідмен вважав, що для забезпечення стабільності держава повинна контролювати лише:

а) сукупний попит; б) сукупне пропонування;

в) грошову пропозицію; г) рівень цін.

272. На відміну від Дж.М.Кейнса, М. Фрідмен вважав, що:

а) темп приросту грошової маси повинен орієнтуватися на приріст ВВП;

б) реалізація соціальних програм за рахунок збільшення урядових видатків є чинником дестабілізації економіки;

в) незбалансованість державного бюджету є причиною розбалансування механізмів ринкового саморегулювання;

г) всі відповіді правильні.

273. На відміну від Дж.М.Кейнса, М. Фрідмен вважав, що:

а) ефективність ринкового механізму є незаперечною;

б) єдиними засобами стабілізації економіки повинні бути монетарні;

в) циклічність економічного розвитку має грошову природу;

г) всі відповіді правильні.

274. Монетарна концепція М.Фрідмена була покладена в основу:

а) політики „нового курсу” президента Ф.Рузвельта;

б) „політики модернізації” президента Ш. де Голля;

в) „сформованого суспільства” Л.Ерхарда;

г) „рейганоміки” – стабілізаційної політики президента Рейгана.

275. Теорія раціональних очікувань виходить з того, що:

а) поведінка суб’єктів ринкової економіки нейтралізує вплив економічної політики на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості;

б) лише зміни у грошовому пропонуванні впливають на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості;

в) лише зміни у сукупному попиті впливають на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості;

г) лише зміни у сукупної пропозиції впливають на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості.

276. До представників теорії раціональних очікувань належать:

а) Й.Шумпетер, Е.Чемберлін, Дж.Робінсон;

б) Дж.Мут, Р.Лукас, Т.Сарджент, Н.Уоллес;

в) Р.Харрод, Е.Хансен, О.Домар, Н.Калдор;

г) А.Лаффер, М.Фелдстайн, Р.Манделл, М.Боскін.

277. Прихильники теорії раціональних очікувань твердять, що:

а) економічні суб’єкти поводяться раціонально – збирають і осмислюють інформацію, щоб правильно оцінити наслідки економічної політики;

б) усі товарні й ресурсні ринки є конкурентними, ціни є гнучкими;

в) на підставі своїх прогнозів економічні суб’єкти можуть заздалегідь нейтралізувати негативні впливи державної політики на рівень свого добробуту;

г) всі відповіді правильні.

278. Крива Лаффера застосовується як один з аргументів:

а) кейнсіанської теорії; б) теорії економіки пропозиції;

в) монетаризму; г) теорії раціональних очікувань.

279. Представниками теорії економіки пропозиції є:

а) Й.Шумпетер, Е.Чемберлін, Дж.Робінсон;

б) Дж.Мут, Р.Лукас, Т.Сарджент, Н.Уоллес;

в) Р.Харрод, Е.Хансен, О.Домар, Н.Калдор;

г) А.Лаффер, М.Фелдстайн, Р.Манделл, М.Боскін.

280. На відміну від кейнсіанської теорії, теоретики економіки пропозиції:

а) вважають, що сукупний попит залежить від сукупного пропонування;

б) заперечують необхідність державного регулювання обсягів національного виробництва і зайнятості, які визначаються ресурсними можливостями кожної економіки;

в) основою економічного зростання вважають заощадження та інвестиції, а зниження податкових ставок – умовою збільшення сукупної пропозиції;

г) всі відповіді правильні.

281. Крива Лаффера, яка була використана теоретиками економіки пропозиції для обґрунтування необхідності податкової реформи, відображає залежність між:

а) обсягом податкових надходжень та урядовими видатками;

б) обсягом податкових надходжень та середньою ставкою оподаткування;

в) податковими ставками та рівнем виробництва й зайнятості;

г) обсягом податкових надходжень та рівнем виробництва й зайнятості.