Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Ознаки держави




Поняття держави, її характеристики конкретизуються при розкритті ознак, що відрізняють її як від родового ладу, так і від недержавних організацій суспільства. Іншими словами, аналіз ознак держави поглиблює знання про неї, підкреслює її унікальність у якості нічим не замінної форми організації суспільства і найважливішого суспільно-політичного інституту. Які ж ці ознаки?

1. Територіальна організація населення і здійснення публічної влади в територіальних межах. У додержавному суспільстві приналежність індивіда до того або іншого роду обумовлювалася кровним або передбачуваним спорідненням. Причому рід часто не мав строго визначеної території, переміщався з одного місця на інше. У державно-організованному суспільстві кровно-родинний принцип організації населення утратив своє значення. На зміну йому прийшов принцип його територіальної організації.

Держава має строго локалізовану територію, на яку поширюється її суверенна влада, а населення, що на ній проживає, перетворюється в підданих або громадян держави. Виникають, таким чином, просторові межі держави, у яких з'являється новий правовий інститут – підданство або громадянство.

2. Публічна (державна) влада. Публічної вона називається тому, що, не збігаючись із суспільством, виступає від його імені, від імені всього народу.

Влада існувала й у додержавному суспільстві, але це була безпосередньо суспільна влада, що виходила від усього роду й використовувалася їм для самоврядування. Принципова особливість публічної (державної) влади полягає в тому, що вона втілюється саме в чиновниках, тобто в професійному стані (розряді) управителів, з яких комплектуються органи управління і примусу (державний апарат). Уособлена в державних органах і установах, публічна влада стає державною владою, тобто тією реальною силою, що забезпечує державний примус, насильство. Вирішальна роль у реалізації примусу належить загонам збройних людей і спеціальних установ (армії, поліції, в'язницям і т.п.).

3. Державний суверенітет. Поняття "державний суверенітет" з'явилося наприкінці середніх століть, коли треба було відокремити державну владу від церковної і додати їй виняткове, монопольне значення. Нині суверенітет – обов'язкова ознака держави. Країна, яка його не має, – це колонія або домініон.

Суверенітет як властивість (атрибут) державної влади полягає в її верховенстві, самостійності і незалежності.

Верховенство державної влади усередині країни позначає: а) універсальність її владної сили, що поширюється на все населення, усі партії і громадські організації даної країни; б) її прерогативи (державна влада може скасувати, визнати незначним усякий прояв будь–якої іншої суспільної влади, якщо остання порушує закон); в) наявність у неї таких засобів впливу, яких ніяка інша суспільна влада не має (армія, поліція або міліція, в'язниці й ін.).

4. Нерозривний зв'язок держави й права. Без права держава існувати не може. Право юридично оформляє державу й державну владу й тим самим робить їх легітимними, тобто законними. Держава здійснює свої функції в правових формах.

Право вводить функціонування держави і державної влади в рамки законності, підкоряє їх конкретному правовому режимові. При такій підпорядкованості держави праву і формується демократична правова держава.

 

2. Основні функції держави

Будь–яка держава має різний ступінь активності, але постійно діє, тому що пасивність, бездіяльність протипоказані самій її природі і призначенню.

Функції держави – це основні напрямки її діяльності, що виражають сутність і соціальне призначення, цілі й задачі держави по управлінню суспільством у властивих їй формах і властивими їй методами.

Наведене визначення допомагає виділити наступні найбільш істотні ознаки функцій держави.

1. Функція держави не будь-яке, а саме основний, головний напрямок її діяльності, без якого держава на даному історичному етапі або протягом усього свого існування обійтися не може. Це стійка, сформована предметна діяльність держави в тій або іншій сфері – в економіці, політиці, охороні природи й ін.

2. У функціях предметно виражається самій глибинне і стійке в державі – її сутність. Тому через функції можна пізнати сутність держави, його багатобічні зв'язки із суспільством.

3. Виконуючи свої функції, держава тим самим вирішує задачі, що стоять перед нею, по управлінню суспільством, а її діяльність здобуває практичну спрямованість.

4. Функції держави – поняття управлінське. Вони конкретизують цілі державного управління на кожному історичному етапі розвитку суспільства.

5. Реалізуються функції у визначених (переважно правових) формах і особливими, характерними для державної влади методами.

Функції держави різні, порядок їх виникнення і зміни залежить від черговості задач, що встають перед суспільством у ході його еволюції, і цілей, що воно переслідує. Задача – це те, що вимагає вирішення, а функція – вид діяльності, спрямованої на таке вирішення. Іншими словами, задачі і функції є взаємозалежними, але не тотожними поняттями. В окремі історичні періоди пріоритетними стають різні задачі і цілі держави, а отже, й різні її функції. Виконання будь-яких задач веде до зникнення одних функцій, поява нових – до виникнення інших.

Кожна функція держави має свій об'єкт впливу й свій зміст. Об'єкт – визначена сфера суспільних відносин (економіка, культура й ін.), на яку спрямовано державний вплив. Об'єкти і служать критерієм розмежування функцій держави. Зміст функцій показує, що здійснює держава, які управлінські дії в даній сфері вона робить, чим конкретно займаються її відповідні органи.

Класифікація функцій держави

По спрямованості функції держави підрозділяються на внутрішні й зовнішні. Внутрішні функції націлені на рішення внутрішніх задач країни, показують ступінь активності впливу держави на дане суспільство, а зовнішні – на встановлення і підтримку визначених відносин з іншими державами. Внутрішні і зовнішні функції тісно зв'язані між собою, взаємно доповнюють один одного.

Серед внутрішніх можна виділити політичну, економічну, соціальну, просвітницьку, культурну функції, блок охоронних функцій – охорони існуючих форм власності, забезпечення (охорони) правопорядку, охорони природи і навколишнього середовища, й інші функції.

Охорона існуючих форм власності – функція, властива всім державам, тому що вони охороняють і захищають свій економічний фундамент. Причому в суспільствах, де основний економічний потенціал зосереджувався в руках того або іншого класу (в експлуататорських суспільствах), державна діяльність націлювалася на охорону рабовласницької, феодальної, капіталістичної приватної власності, за зазіхання на яку встановлювалися більш суворі міри покарання, чим за зазіхання на інші її види. У демократичних суспільствах діє принцип рівного правового захисту усіх форм власності.

Охорона правопорядку – найважливіша і необхідна функція будь-якої держави, що випливає з потреб суспільства. У демократичній державі на перший план висувається охорона прав і свобод громадян, без чого неможливий справжній правопорядок. Тому дана функція модифікується й стає функцією охорони прав і свобод громадян і правопорядку.

Функція охорони природи і навколишнього середовища висунулася в останні десятиліття в число основних. Екологічно агресивне виробництво стало агресивним і стосовно людини, його здоров'я. А тому держава змушена займатися цією діяльністю.

Економічна функція держави має антикризову спрямованість і націлена на створення соціально орієнтованої ринкової економіки, що враховує і погодить інтереси виробників і споживачів Держава приймає антимонопольне законодавство, здійснює ліцензування виробництва багатьох видів товарів широкого вжитку й торгівлі даними товарами, контроль над експортом і імпортом ряду товарів, стимулює розвиток пріоритетних галузей і т.д. Словом, економічна функція обумовлена потребами розвитку суспільства в цілому.

З економічною тісно пов'язана соціальна функція держави. Вона різноманітна по змісту і масштабна за обсягом державної діяльності. Головне її призначення – усунути або зм'якшити можливу соціальну напруженість у суспільстві, постаратися вирівняти соціальний стан людей, розвивати охорону здоров'я, освіту, культуру.

В останні десятиліття багато передових держав світу активно здійснюють функцію розвитку науково–технічного прогресу. Постійно розширюється сфера науково–технічних досліджень, проведених на державній основі. Це викликано тим, що сучасні масштаби наукових досліджень і експериментальних робіт дуже сильно зросли. Тому держава бере на себе обов'язок по стимулюванню технічного прогресу, майже цілком оплачує витрати по фундаментальним теоретичним дослідженням.

Зовнішніми функціями держави традиційно були захист країни від нападу ззовні; ведення загарбницьких воєн; забезпечення дипломатичних відносин; участь у зовнішніх торгових відносинах, представництво й захист своїх громадян на території інших держав тощо. У наш час у зв'язку з формуванням світового ринку активізувалася міждержавна взаємовигідна торгівля, розвивається колективна безпека, створюються міжнародні миротворчі збройні сили. Усе це й обумовило появу відповідних зовнішніх функцій.

3. Механізм держави і його структура

Поняття й значення механізму держави

Механізм держави є тою реальною організаційною матеріальною силою, розраховуючи на яку держава здійснює владу. Механізм є структурним і предметним уособленням держави, являє собою матеріальну "речовину", з якої вона складається. Можна сказати, що механізм суть діяльне, постійно функціонуюче вираження держави.

Механізм держави – це цілісна ієрархічна система державних органів і установ, що практично здійснюють державну владу, задачі і функції держави.

Приведене визначення дозволяє виділити наступні характерні ознаки механізму держави.

1. Це цілісна ієрархічна система державних органів і установ. Цілісність її забезпечується єдиними принципами організації і діяльності державних органів і установ, єдиними задачами і цілями їх діяльності.

2. Первинними структурними частинами (елементами) механізму є державні органи й установи, в яких працюють державні службовці. Державні органи зв'язані між собою субординацією і координацією.

3. Для забезпечення державно владних велінь він має безпосередні засоби (установи) примусу, що відповідають технічному рівню кожної епохи, – збройні загони людей, в'язниці й ін. Без них не може обійтися жодна держава.

4. За допомогою механізму практично здійснюється влада і виконуються функції держави.

Між функціями держави і його механізмом зв'язок прямий і нерозривний. У силу того, що механізм саме і створюється для виконання функцій держави, останнім у цьому зв'язку належить визначальна роль. Органи держави й установи змушені підстроюватися до його функцій, що змінюються. Якщо, приміром, у суспільстві беруть верх функції, що випливають із класових або національних протиріч, то слідом за цим неминуче виходять на перший план такі елементи механізму держави, як органи й установи насильства, примусу.

Структура механізму держави

Єдиний і цілісний механізм держави диференціюється (розчленовується) на складові частини – органи, підсистеми. Між ними існує своя ієрархія: різні органи й підсистеми займають неоднакове місце в державному механізмі, знаходяться в складних відносинах субординації і координації.

Структура механізму держави мінлива й різноманітна, але при всіх умовах у нього входять органи управління й органи примусу. Це, зрозуміло, не слід розуміти так, що одна частина державного механізму займається тільки управлінням, а інша – тільки примусом. У реальному житті управління і примус переплітаються між собою.

Багато століть і тисячоріч державний механізм був нерозвинений, його органи не були диференційовані по складу й компетенції. У рабовласницькому, феодальному, та й на ранніх етапах розвитку капіталістичної держави основу механізму складали військове відомство, відомства внутрішніх справ, фінансів і іноземних справ.

Механізм сучасної держави відрізняється високим ступенем складності, різноманіттям органів і установ, підрозділяється на великі підсистеми. Так, одну його підсистему (частину) утворюють вищі органи держави: представницькі, глава держави, уряд. Вони звичайно знаходяться в полі зору громадськості, засобів масової інформації, навколо них формується суспільна думка. Інша підсистема – це органи правопорядку, суд, прокуратура, а також силові структури (армія, поліція, розвідка). Останні виконують рішення вищих органів держави, в тому числі методами державного примусу (військове придушення, поліцейські міри). Найбільш тверді способи примуса здійснюють збройні загони людей – військо, поліція.

До органів держави відносять державні установи, що владними повноваженнями не володіють, а виконують загальносоціальні функції в сфері економіки, освіти, охорони здоров'я, науки й ін.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 137; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты