Поняття й ознаки державного органа

Первинним і найважливішим структурним елементом механізму держави є орган держави.

Державний орган – це ланка (елемент) механізму держави, що беруть участь у здійсненні функцій держави й наділені для цього владними повноваженнями.

Його ознаки:

1. Хоча орган держави і має визначену самостійність, автономією, він служить частиною єдиного механізму держави, займає в державній машині своє місце й міцно пов'язаний з іншими її частинами.

2. Орган держави складається з державних службовців, що знаходяться в особливих правовідносинах між собою й органом. Положення, права й обов'язки державних службовців визначаються законом і забезпечують їх правовий статус. Обсяг і порядок використання ними владних повноважень установлюються теж законом і конкретизуються в посадових інструкціях, штатних розкладах і ін.

3. Органи держави мають внутрішню будівлю (структуру). Вони складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей, заради досягнення яких утворені, і дисципліною, що усі службовці зобов'язані дотримувати.

4. Найважливішою ознакою органа держави є наявність у нього компетенції – владних повноважень(сукупності прав і обов'язків) визначеного змісту й обсягу.

Компетенція обумовлена предметом ведення, тобто конкретними задачами і функціями, що вирішує і виконує державний орган. Компетенція звичайно юридично закріплена (у конституції або поточному законодавстві). Реалізація органом держави своєї компетенції – це не тільки його право, але й обов'язок.

5. Відповідно до своєї компетенції орган держави має владні повноваження, що виражаються: а) у можливості видавати обов'язкові до виконання правові акти. Ці акти можуть бути нормативними або індивідуально визначеними (акти застосування норм права); б) у забезпеченні виконання правових актів органів держави шляхом застосування різних методів, у тому числі методів примусу.

6. Для здійснення своєї компетенції орган держави наділяється необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, свій рахунок у банку, джерело фінансування (з бюджету).

7. Нарешті, орган держави активно бере участь у реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи.

4. Типи і форми держави

Типологія держав

У багатовіковій історії людства існувало, змінюючи один одного, велика кількість держав, та й зараз їх чимало. У зв'язку з цим важливе значення має проблема їх наукової класифікації. Така класифікація, що відображає логіку історичного розвитку держав, що дозволяє об'єднати їх у групи на основі визначених критеріїв, називається типологією.

З погляду марксизму під історичним типом держави розуміються узяті в єдності найбільш істотні (типові) її риси й ознаки, що відносяться до однієї й тієї ж суспільно-економічній формації, до того самого економічного базису. Критерієм розподілу всіх держав, що коли-небудь існували й існують, на історичні типи служить суспільно-економічна формація, тобто історичний тип суспільства, заснований на тому або іншому способі виробництва, а виходить, і базису історичного типу суспільства.

Відповідно до марксистської типології чотирьом типам суспільно-економічної формації (рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної), чотирьом типам економічного базису відповідають чотири типи держави – рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична, – кожна зі своїм набором ознак. Зміна одного історичного типу іншим – процес об'єктивний, природно-історичний, що реалізується в результаті революцій. У цьому процесі кожен наступний тип держави повинний бути історично більш прогресивним, чим попередній.

Типи держави (формаційний критерій):

ü східні

ü рабовласницькі

ü феодальні

ü буржуазні

ü соціалістичні

ü і перехідні до соціалістичних