РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

Задля прискореного розвитку економіки України потрібно створити умови для її модернізації на основі адекватного використання можливостей інститутів ринку цінних паперів. Нині український ринок цінних паперів в основному існує у вигляді первинного ринку. Тобто це – ринок цінних паперів, які «випускаються», а не перебувають в обігу. Про це свідчить небажання інвесторів продавати цінні папери, придбані при випуску. З іншого боку, ті інвестори, які хотіли б продати свої цінні папери, часто не можуть цього зробити через відсутність покупців [1].

Інституційна ефективність ринку цінних паперів – це комплексне відображення кінцевих результатів використання фінансових ресурсів інвесторів для задоволення потреб усіх учасників ринку. На рівень інституційної ефективності ринку цінних паперів, з урахуванням ступеня розвитку макроекономічного та інвестиційного середовища, на наш погляд, впливає: обрана модель формування ринку цінних паперів, на основі якої визначаються найвпливовіші учасники; рівень конкуренції між суб’єктами ринку; ступінь його інформаційної прозорості [1].

У сучасному світі існує декілька базових підходів щодо функціонування ринку цінних паперів, вибір яких визначальним чином впливає на ефективність усього фінансового сектору економіки країни. Ці підходи, по суті, пов’язані з двома варіантами ведення ринкового господарювання у фінансовій сфері англо-американським (ринково-орієнтована модель) та японо-німецьким (банківсько-орієнтована модель). Чим вищий ступінь консолідації ринку, тим ефективнішою є національна торговельна система. Існування великої кількості ринків негативно позначається на якості їхньої роботи, обсягах торгівлі, стабільності цін. З іншого боку, за наявності багатьох ринків виникає ефект конкуренції, що веде до зниження транс акційних витрат при торгівлі цінними паперами. На сучасному етапі обсяги торгівлі окремих її організаторів в Україні є настільки не значним, що насправді ринок цінних паперів вже можна вважати консолідованим (на початку 2007 року 91,81% всього обсягу операцій було зосереджено в Першій фондовій торгівельній системі, а серед решти фондових бірж лідирує Київська міжнародна фондова біржа — 4,85%) [1].

Зогляду на всі особливості вітчизняного ринку цінних паперів, можна зробити висновок про те, що в Україні пріоритетною стає німецько-японська модель, яка передбачає формування інвестиційних ресурсів переважно за рахунок кредитів комерційних банків [1].

Другим вагомим чинником впливу на ефективність ринку цінних паперів є стан конкуренції між його учасниками. Конкурентне середовище на ринку цінних паперів формується за рахунок діяльності на ньому різноманітних учасників, сукупний вплив яких визначає потенціал граничного прибутку і цій сфері(потенціал прибутковості вимірюється в показниках довгострокової віддачі від інвестованого капіталу). Відповідно до напрямків діяльності на ринку цінних паперів України, на нашу думку, доцільно виокремити такі види конкуренції між його учасниками: за обсяги здійснення інвестиційних операцій, за перерозподіл наявних та набуття нових функцій на зазначеному ринку; за залучення фінансових ресурсів потенціальних інвесторів; за сфери діяльності фінансових брокерів і дилерів, яким найчастіше виступають комерційні банки; за обсяги послуг з інвестиційного консультування функцій інфраструктурних учасників ринку цінних паперів. Конкуренція між комерційними банками як фінансовими брокерами і дилерами на ринку цінних паперів проявляється під час виконання біржових угод з цінними паперами, а саме коли комерційні банки здійснюють комісійну (брокерську) або комерційну (дилерську) діяльність. В Україні комерційна діяльність банків розвинена слабко й відрізняється від зарубіжної. Разом з тим комісійна діяльність банків України відповідає зарубіжним стандартам і здійснюється брокерською конторою банку, яка на підставі угоди з біржею щодо проведення біржових операцій отримує брокерське місце. У зв’язку із завершенням сертифікатної приватизації попит на послуги модернізованих інститутів суспільного інвестування зменшився, проте слід зауважити, що вони здатні суттєво прискорити розвиток ринку цінних паперів України, забезпечити збільшення надходжень інвестицій та іноземних інвесторів і стати потужним джерелом інвестиційних ресурсів для економіки країни [1].

Третім чинником, що визначає рівень ефективності ринку цінних паперів, є його інформаційна прозорість. Основна мета цієї установи – організація «зустрічі» власників капіталу та його споживачів [1].

Перша важлива проблема – це недостовірність, несвоєчасності та необґрунтованості інформації про діяльність учасників ринку цінних паперів в Україні. Друга проблема – недостатній розвиток інформаційного простору українського ринку цінних паперів. Третя проблема – відсутність законодавчого регулювання інформаційної взаємодії на ринку цінних паперів, а також спеціалізованих компаній, котрі могли б кваліфіковано подати оперативну інформацію про український фондовий ринок [1].

Для підвищення ефективності національної моделі зазначеного ринку слід, на нашу думку, скористатися світовим досвідом інтеграції організаторів торгівлі як на національному, так і міжнародному рівнях. Тому стратегічним механізмом розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні повинна бути інтеграція фондових бірж в Єдину біржову фондову систему з подальшим виходженням у відповідні міжнародні структури. Така форма вирішення проблеми є найбільш реальною для українського ринку цінних паперів, оскільки інший шлях – поглинання фондових бірж – є довго тривалим і малоефективним [1].