Розширення versus звуження безпеки: дебати

ПАРАДИГМА ЛЮДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ: ТЕОРІЯ

ТА ПРАКТИКА

Людська безпека: поняття та характеристики

«Людська безпека» – міждисциплінарне поняття,

яке походить з дисциплін міжнародні відносини, без-

пекові студії, дослідження конфліктів та миру, глобалі-

зації та розвитку. Хоча використання терміна «безпека»

може асоціюватись з воєнними аспектами (приміром,

безпека під час воєнних конфліктів), насправді ця пара-

дигма пов’язана із цілою низкою чинників, зокрема не-

воєнного характеру. У такому розумінні поняття «люд-

ська безпека» було вперше концептуалізовано в Допові-

ді Програми розвитку ООН (ПРООН) від 1994 р., яка ви-

ділила сім основних елементів людської безпеки:

1) економічна безпека, 2) продовольча безпека, 3) ме-

дична безпека, 4) екологічна безпека, 5) безпека люди-

ни, 6) безпека спільнот, 7) політична безпека1.

Людську безпеку можна визначити як захист «жит-

тєвого ядра всіх людських життів шляхом, який забезпе-

чує свободи людини та людську самореалізацію», «за-

хист від критичних (інтенсивних) та масштабних (всеохо-

плюючих) загроз та ситуацій»2. Тобто важливим крите-

рієм для розуміння, що є людською безпекою, є понят-

тя «життєвого ядра» – як набір основних потреб люди-

ни, котрі мають бути забезпечені. Що саме є цим життє-

вим ядром повинно визначатись колективно, уповнова-

женими міжнародними інституціями, НУО тощо3.

Розширення versus звуження безпеки: дебати

Людську безпеку можна розглядати в широкому

контексті як «свободу від страху» (freedom from fear) та

«свободу від нужди» (freedom from want), кожна з яких

становить окрему «школу» в дослідженні цієї концепції.

Перший підхід розглядає людську безпеку як захище-

ність від насилля і фокусує свою увагу на збройних кон-

фліктах, а саме – на механізмах розв’язання та запобіган-

ня збройним конфліктам, миротворчості. Друга школа

розширює масштаб загроз безпеці людини, включаючи

до них стихійні явища, голод, хвороби тощо, тобто май-

же всі можливі загрози життю та добробуту індивідуума.

Слід зауважити, що своє життя концепція почала

саме у широкому тлумаченні. З самого початку ООН та

її агенції артикулювали концепцію у широкому варіанті.

Кофі Анан, колишній Генеральний секретар ООН, зазна-

чав: «Людська безпека, у своєму широкому розумінні,

включає в себе набагато більше, ніж просто відсутність

збройного конфлікту. Вона охоплює права людини, до-

бре управління, доступ до освіти та захисту здоров’я та

забезпечення того, щоб кожний індивідуум мав можли-

вість та вибір використати свій потенціал»4.

На думку багатьох дослідників, більш доцільно роз-

глядати людську безпеку у «вузькому» контексті, а саме:

як відсутність насилля над особою. Це могло б сприяти

більш чіткому окресленню понятійного апарату, іденти-

фікації загроз безпеці та механізмів розв’язання цих про-

блем. Це обмежене тлумачення концепції теж має сво-

їх критиків, які виступають проти штучного розділен-

ня взаємопов’язаних проблем. Є й інші дослідники, ко-

трі намагаються вичленити інший критерій того, що ста-

новить людську безпеку. Наприклад, Оуен Т. пропонує

«порогове» розуміння людської безпеки: «У цьому розу-

мінні людська безпека визначається не довільним спис-

ком (вузьким чи широким), а загрозами, які дійсно впли-

вають на людей»6. Такі порогові визначення також ма-

ють своїх прихильників, оскільки єдиним критерієм ви-

значення людської безпеки є не джерело загроз, а їх ін-

тенсивність та вплив на людину.

Походження та характер загроз – прямі та не-