адвокатів

Характерно, що концепція людської безпеки була

вперше сформульована не в академічній спільноті (хоча

певні ідеї звучали й раніше), а одразу на рівні інституцій-

ному – у згаданому докладі ПРООН, а пізніше отрима-

ла свій розвиток і у зовнішньополітичних концепціях де-

яких держав. Вона міцно увійшла в лексикон ООН (хоча

в останні роки її використання зменшилось, про що йти-

меться далі), Великої вісімки, АСЕАН та інших регіональ-

них організацій, а в ЄС вона була закріплена на доктри-

нальному рівні.

У січні 2001 р. офіційно розпочала свою діяльність

Комісія з людської безпеки – незалежний орган під егі-

дою ООН та за фінансової підтримки уряду Японії, Фон-

ду Рокфеллера, Світового Банку, Фонду Грінтрі, уря-

ду Швеції та Японського центру міжнародного обміну.

Основними цілями цієї Комісії було «забезпечити сус-

пільне розуміння, залученість та підтримку людській

безпеці та її основним імперативам; розвивати концеп-

цію людської безпеки як операційний інструмент для

формулювання та імплементації політики; запропону-

вати конкретну програму дій для подолання критич-

них та всеохоплюючих загроз людській безпеці».

Ідеєю людської безпеки проникнуті й інші докумен-

ти ООН – доповіді ПРООН та ЮНЕСКО, доповіді колиш-

нього Генсекретаря Кофі Аннана – «Ми, народи – Роль

ООН в ХХІ столітті» від 2000 р. та «При більшій сво-

боді: до розвитку, безпеки та прав людини для

всіх» від 2005 р. тощо.

На міжурядовому рівні спеціалізованим органом,

що опікується питаннями людської безпеки, є Мере-

жа з людської безпеки (Human Security Network). Вона

була створена у травні 1999 р., її членами є такі дер-

жави, як Австрія, Греція, Ірландія, Йорданія, Канада,

Коста-Ріка, Малі, Нідерланди, Норвегія, ПАР (спостері-

гач), Словенія, Таїланд, Чилі, Швейцарія. Передбача-

лось, що Мережа стане основним міжурядовим орга-

ном для координації спільних дій її учасників у сфері

людської безпеки. Але, на жаль, Мережа не перетво-

рилась на діючий орган і на сьогодні являє собою ско-

ріше політичний клуб.

Щодо Європейського Союзу, там людська безпека

виходить на перший план безпекового дискурсу. У ве-

ресні 2004 р. група експертів під керівництвом відомо-

го вченого М. Калдор представила Верховному комі-

сару ЄС з спільної зовнішньої та безпекової політики Х.

Солана доклад «Доктрина людської безпеки для Євро-

пи». Доклад запропонував концепт людської безпеки як

стратегічний нарратив, безпекову стратегію для Європи.

За його визначенням, людська безпека – це «свобода ін-

дивідуумів від основних небезпек, пов’язаних з тяжки-

ми порушеннями прав людини»25.

їй критичній формі подолані.

Так чи інакше, на сьогодні для ЄС людська безпе-

ка є «…зручним дискурсивним інструментом, завдя-

ки якому ЄС приписує собі роль в управлінні глобаль-

ною безпекою…»30, «життєздатний стратегічний на-

рратив для наднаціональної зовнішньої політики»31.

Важливо, що використання цього дискурсу Євро-

пейським Союзом може ознаменувати собою появу

більш ефективного концепту людської безпеки «дру-

гого покоління» як такого, що міг би подолати концеп-

туальну та практичну аморфність першого визначен-

ня людської безпеки32.

Крім ООН та ЄС, значний внесок у популяризацію

ідеї людської безпеки зробили Канада, Норвегія та

Японія. В Канаді, яка є пропонентом людської безпеки

першого покоління (тобто першою ввела в ужиток цю

ідею), після приходу консерваторів до влади у 2006 р.

ставлення до концепції стало більш прохолоднішим. У

норвезькому зовнішньополітичному лексиконі термін

«людська безпека» почасти замінюється правами лю-

дини та «людським виміром».

Японія на сучасному етапі – найактивніший при-

бічник цієї концепції. Саме Японія активно просуває

ідею людської безпеки як мейнстріма (mainstream),

тобто переведення її в категорію базової практики33.

Виступаючи на Саміті тисячоліття ООН у вересні 2000 р.

прем’єр-міністр Японії Йошіро Морі зазначив: «З люд-

ською безпекою як одним із стовпів своєї диплома-

тії, Японія докладе всі необхідні зусилля, щоб зроби-

ти двадцять перше століття людиноцентричним сто-

літтям»34.

За фінансової підтримки Японії у 1999 р. у рамках

ООН був заснований Трастовий Фонд з людської без-

пеки (Trust Fund for Human Security). Станом на сер-

пень 2009 р. японські вклади у Фонд становили 346,58

млн дол. США, було реалізовано 195 проектів на суму

312 млн дол. США у 118 країнах світу35. Крім того,

Японія очолює неформальний форум «Друзі люд-

ської безпеки», який проводить засідання двічі на рік.

Попри неформальний характер, організація є досить

впливовою та координує діяльність основних активіс-

тів у сфері людської безпеки в державних органах вла-

ди та міжнародних організаціях.

Цікаво, що між цими країнами у визначенні людської

безпеки теж не має єдності. Наприклад, якщо для Япо-

нії людська безпека здебільшого ототожнюється з роз-

витком, то Канада асоціює її насамперед зі «свободою

від страху», тобто з боротьбою з насиллям36.

На противагу їм, деякі інші потужні сили, як-от Ро-

сія, США та Китай, все ще наголошують на національній

безпеці як «основному операційному принципі своєї зо-

внішньої політики», хоча й розуміють обмеженість тако-

го підходу в нових умовах37.