Гуманістичний аспект екологічної безпеки

Нині деякі вчені висловлюють думку, що людська здатність створювати досконалі речі значно випередила свідомість, що з прогресом технологій падає мораль. З нагромадженням знань, зокрема, про закономірності розвитку природи, послаблюється етичне почуття природи. Зменшився безпосередній контакт більшості людей з природою, а отже сприйняття і розуміння її процесів і явищ. Людина, далека від природи, не усвідомлює не тільки масштабів антропогенного впливу на природу, але й своєї залежності від природи (стан здоров'я, якість продуктів харчування, забезпеченість рекреаційних потреб тощо), хоча залежність розвитку суспільства в цілому від природи виявляється у формі природних обмежень економічного розвитку (дефіцит деяких природних ресурсів), залежності вирішення продовольчої проблеми від природних умов - у впливі стану навколишнього середовища на стан здоров'я населення.

Питання взаємозв'язку мiж людиною i природою особливо актуальнi у зв'язку з екологiчним станом, який сьогоднi склався в Українi та у світі вцілому. З кожним роком екологічні проблеми загострюються. Напевно зараз кожен школяр знає про проблему озонових дір і глобальне потепління клімату.

Велике значення при вирiшеннi складних екологiчних проблем має екологiчний рiвень освiти населення. На жаль, сьогоднi освiтнiй рiвень населення, особливо з питань екологiї, дуже низький внаслідок відсутності чiткої системи екологічної освiти.

Звичайно, дуже багато залежить від людей, їх менталітету і світогляду, тому необхідно відповідно виховувати нові покоління. Екологічне виховання має на меті формування у людини свідомого сприйняття довкілля, почуття особистої соціальної відповідальності за діяльність, що так чи інакше пов’язана з перетворенням навколишнього природного середовища, упевненості в необхідності бережливого ставлення до природи, розумного використання її багатств.

Останніми роками почали лунати заклики до нової екологічної етики не лише в наукових, але й в політичних колах передусім промислово розвинених держав. Саме етика може сформувати уявлення про "екологічний імператив" - заборонену межу, переступати яку людство не має права за жодних обставин.

Норми екологічної етики акумулюють історичний досвід людства, є найважливішими духовними цінностями. Екологічну етику можна розглядати як засіб соціальної регуляції поведінки людей щодо природи. Дійова суть моралі передбачає єдність об'єктивного та суб'єктивного, свідомості та поведінки, спонукань, мотивів і дій людини.

Людство більше уваги приділяє вдосконаленню технології (не завжди з точки зору збереження природи доцільної, тобто екологічно чистої) і значно менше - моральному вдосконаленню самого себе. На часі привести у відповідність технічні знання та мораль. Те, що є антиекологічним, повинно бути визнано аморальним.

Слід зазначити, що екологічні етичні норми певною мірою примітивні порівняно з еколого-правовими нормами. Водночас значення екологічних норм важко переоцінити, оскільки вони засвоюються з дитинства, підсвідомо визначають поведінку людини, її ставлення до природи. Вони є тим неоціненним багажем, який дає змогу орієнтуватися у складних ситуаціях вибору лінії поведінки, коли моральні норми компенсують незнання юридичних. Еколого-правові норми діють ефективніше, якщо вони грунтуються на нормах моралі і належать до системи внутрішніх регуляторів поведінки.

Кожен народ живе в гармонії з природою, має свої етнографічні, національні традиції, звичаї у взаємодії з природою, по-різному відбиває це в піснях, поетичній, народній творчості, процедурі святкування релігійних та інших свят, пов'язаних з природою. Ця різноманітність повинна бути збережена, дбайливо передана нащадкам, бо вона забезпечує стійкість соціальної системи, духовний світ людини.

Сьогодні створилася ситуація, за якої використання природних ресурсів без достатніх знань про те, якими будуть наслідки змін, стає неприпустимим. Успішне розв'язання проблеми екологічної безпеки можливе лише за умови освіти громадян в поєднанні з їхнім екологічним вихованням. Екологічна освіта виступає як самостійний елемент загальної освіти. Екологічне знання включає усвідомлення та розуміння дії екологічних законів, принципів взаємовідносин різних об'єктів природи між собою та з людиною, організації, управління, використання природи та її ресурсів для забезпечення життєдіяльності людини та людства, необхідності побудови відносин між природою і людиною на розумних началах, на принципах функціонування "ноосфери".

Екологічні емпіричні знання, яких людина набуває здебільшого у повсякденному житті, можуть забезпечувати розвиток екологічної свідомості з обмеженим описовим розумінням зовнішнього боку природних явищ і процесів. Однак чим глибший рівень розкриття суті природних явищ і процесів відтворює система екологічних знань, тим грунтовніше формується свідомість людини, яка засвоює ці знання. Тобто йдеться про те, що чим більшою мірою людина засвоює інформацію на теоретичному, щоправда, поєднаному з емпіричним рівні пізнання, тим повнішим і об'єктивним буде її знання, тим вищим буде рівень її екологічної свідомості, екологічного світогляду.

Функцією екологічної свідомості є синтез теоретичних екологічних знань та практичного досвіду людей і певних екологічних аксіом, принципів, норм поведінки, зокрема, норм екологічної етики та екологічного права.

Екологічна свідомість, якщо вона досягла певного рівня, активізує природоохоронну діяльність, і в цьому виявляється регулююча функція свідомості щодо практичної діяльності. Екологічна свідомість - це відображення не тільки діяльності щодо захисту природи, але й ставлення до неї, до умов, в яких вона перебуває, оцінка ситуації, зважування цілей і можливостей їхнього досягнення.

Екологічна свідомість базується не лише на екологічній освіті, але й на екологічному ви хованні.

Екологічне виховання передбачає формування еколого-світоглядних переконань, цінностей і норм екологічної етики, навичок природоохоронної роботи. Виховання любові до природи сприяє формуванню доброти, милосердя. Водночас виховання моральних якостей, гуманності робить громадянина активним захисником природи. Повага до життя, емоційне ставлення до всього живого є внутрішнім збудником, регулятором поведінки, більш могутнім, ніж караюча стаття закону.

Елементарні знання про природу діти отримують в сім'ї або в дитячому садку. Програма виховання дітей у дитячому садку передбачає виховання у дітей любові до рідної природи, вміння сприймати та глибоко відчути її красу, дбайливо ставитися до рослин і тварин, засвоювати елементарні знання про природу та її явища.

У процесі шкільного навчання та виховання у школярів виховується почуття громадянської відповідальності за вирішення проблем охорони навколишнього середовища, особистої причетності до цієї важливої справи, формується культура поведінки щодо природи з урахуванням сучасних вимог охорони навколишнього середовища. В системі професійно-технічної освіти проводиться широке ознайомлення з різними аспектами охорони природи, у тому числі із соціальними (економічними, юридичними). При вивченні предметів природничого циклу розкриваються природничо-наукові питання, при вивченні предметів професійно-технічного циклу розглядаються характер впливу тієї чи іншої галузі промисловості або сільського господарства на природу і заходи щодо запобігання цьому впливові.

Екологічна освіта є обов'язковим елементом навчання і в університетах, і в галузевих інститутах у формі читання окремих курсів або включення у різні дисципліни окремих розділів і тем, присвячених питанням охорони природи та раціонального природокористування.

Актуальною та невідкладною проблемою є вдосконалення природо-охоронної освіти спеціалістів, які вже працюють і діяльність яких пов'язана з впливом на навколишнє середовище. Значення підвищення кваліфікації фахівців полягає в тому, що органічне поєднання основної спеціальності з підготовкою в галузі навколишнього середовища дає комплекс знань і навичок, необхідних для організації раціонального природокористування.

Запитання та завдання для самоконтролю знань:

1. Визначте пріоритети політики держави у сфері соціальної і екологічної безпеки.

2. Поясніть економічний аспект екологічної безпеки.

3. Розкрийте організаційно-управлінський аспект екологічної безпеки.

4. Розкрийте технологічні та юридичні аспекти екологічної безпеки.

5. Назвіть наукові аспекти екологічної безпеки.

6. В чому суть гуманістичних аспектів екологічної безпеки?