Та ступеня вертикальної стійкості атмосфери

Визначити: глибину і площу хімічного зараження; час надходження зараженої хмари до хлібокомбінату; тривалість уражальної дії хлору.

Розв'язаная.

1. Оскільки маса розлитого рідкого хлору невідома, то прогнозуємо її такою, що дорівнює максимальній кількості хлору в системі, тобто 40 т.

2. За формулою (6.17) з використанням табл. 6.16 і значень для К_4, визначаємо тривалість уражальної дії СДОР

3. За формулою (6.18) з використанням табл. 6.16 і 6.17 визначаємо еквівалентну кількість хлору у первинній хмарі

Q_c1 = К₁К₃К₅К₇Q₀= 0,18*1*0,23*0,6*40 = 1 т.

4. За формулою (6.21) розраховуємо еквівалентну кількість хлору у вторинній хмарі

Коефіцієнт К₆ = 1, тому що Т < 1 год (див. формулу (6.21)).

5. За табл. 6.18 для Q_c1 — 1 т знаходимо зону зараження первинною хмарою при v_B = 5 м/с: Г₁ = 1,68 км.

6. За табл. 6.18 для Q_c2 = 11,8 т знаходимо зону зараження вторинною хмарою методом інтерполяції:

1. За формулою (6.22) визначаємо повну глибину зони зараження

8. Порівнюємо визначене значення Г з даними табл. 6.18 і вибираємо менше, тобто 6,84 км.

9. Визначаємо площу зони зараження

де п для швидкості вітру понад 2 м/с дорівнює 8.

10. Визначаємо час надходження зараженої хмари до хлібокомбінату

Таким чином, за результатами розрахунків маємо: глибина зони зараження становить до 7 км; в зону зараження через 10 хв потрапляє хлібокомбінат; тривалість уражальної дії хлору — до 40 хв.

Хімічна розвідка і хімічний контроль. Під час ліквідації наслідків аварії на хімічно небезпечних об'єктах хімічна розвідка і хімічний контроль є головними заходами.

Хімічна розвідка дає змогу з'ясувати хімічну обстановку. Для цього здійснюють такі заходи:

розвідка району аварії (катастрофи) для визначення зони зараження СДОР;

оцінка кількості викинутої (вилитої) СДОР і щільності зараження нею ґрунту, визначення напрямків розповсюдження рідкої і газопарової фаз СДОР;

розвідка маршрутів підходу до району аварії;

евакуація населення і сільськогосподарських тварин;

визначення шляхів обходу району зараження, концентрації СДОР в атмосфері, контроль за її зміною з часом;

відбір проб повітря, ґрунту, води, харчових, продуктів, змивів з обладнання, будинків, споруд.

Хімічний контроль, що проводиться в районах аварії, включає:

визначення концентрації СДОР на взятих пробах, щоб встановити можливість перебування людей на зараженій місцевості (в зоні хімічного зараження) без засобів захисту;

ідентифікація невідомих СДОР.

Враховуючи швидкоплинність хімічної аварії, хімічний контроль і розвідка мають проводитись швидко.

Перша інформація про небезпечну хімічну аварію до диспетчера підприємства надходить з місць виникнення аварії та від стаціонарних датчиків, що встановлені в цехах (дільницях), на території та в санітарній заселеній зоні підприємства. На основі цієї інформації з урахуванням метеорологічної обстановки організовують проведення хімічної розвідки, яка починається з розвідки осередку аварії. Підходять до нього з підвітряного боку. Розвідку здійснюють групи розвідки у складі 3-4 розвідників, один з яких є хіміком-розвідником.

Близько межі зараження СДОР призначається рубіж введення груп розвідки в осередок аварії. Тут група отримує потрібне спорядження (радіостанцію, прилади розвідки, засоби відбору проб, ізолювальні протигази і засоби індивідуального захисту шкіри, засоби медичної допомоги, електричні ліхтарі), з нею проводять інструктаж.

Під час розвідки осередку аварії оглядають місце аварії, визначають її причини і масштаби, проводять заходи для усунення причин аварії або її локалізації. Шукають уражених людей, надають їм першу допомогу та евакуюють. Визначають ступінь зараження повітря СДОР, відбирають проби з обладнання, стін приміщень, сировини, готової продукції і води для подальшого лабораторного аналізу їх. Якщо обсяг розвідувальних завдань в осередку аварії значний, то організовують змінну роботу груп розвідки. Одночасно з розвідкою осередку аварії проводять хімічну розвідку території підприємства і поза його межами.

Хімічну розвідку і контроль проводять в ході робіт постійно до повної ліквідації наслідків хімічної аварії.

Хімічний контроль, як правило, проводять в стаціонарних умовах спеціалізованих лабораторій. Якщо для цього користуються експрес-методом, то застосовують переносні газоаналізатори, індикаторні плівки, індикаторні трубки, сенсори.

Поширеними засобами експрес-аналізу є індикаторні трубки, які застосовуються у газовизначниках серії ГХ, в універсальних газоаналізаторах УГ-2 і УГ-3 та військових приладах хімічної розвідки.

Контроль забруднення повітря здійснюють за допомогою хромотографів, приладів з індикаторними трубками, газоаналізаторів (ФА-501 — універсальний газоаналізатор). Масову концентрацію

СДОР в атмосферному повітрі визначають за допомогою газоаналізаторів типу "Аквілон". В цілому існує понад 200 методів визначення ХОР у повітрі.

Способи і засоби ліквідації наслідків хімічних аварій. Ліквідація наслідків хімічної аварії розпочинається з локалізації осередку аварії — обмеження і зупинення викиду (виливу) СДОР, запобігання зараженню ґрунту і джерел водозабезпечення населення.

Щоб обмежити і зупинити викид (вилив) СДОР, перекривають крани і засувки на магістралях подачі СДОР за допомогою бандажів, хомутів, заглушок, перекачують рідину з аварійної місткості в запасну.

Розливання СДОР на місцевості обмежують, щоб зменшити площу випаровування. Для цього влаштовують обвалування розлитої речовини, створюють перешкоди на шляху розливання, збирають СДОР в природні та спеціально облаштовані поглиблення (ями, канави тощо). При цьому вживають усіх заходів, аби СДОР не потрапила в річки, озера, в підземні комунікації, підвали будинків і споруд. Роботи виконують за допомогою бульдозерів, скреперів, екскаваторів та іншої техніки. В окремих випадках рідинні СДОР можна збирати в спеціальні місткості (бочки).

Нейтралізацію (дегазацію) СДОР проводять за допомогою водяних завіс, сипких адсорбційних матеріалів (ґрунту, піску, шлаку, керамзиту тощо), розчинами хімічно активних речовин, пінами. Водяні завіси створюють за допомогою пожежних машин, авторозливних станцій (АРС), мотопомп тощо. При цьому вода має подаватися високо вверх під тиском не менше ніж 0,6 МПа, щоб отримати дрібнодисперсний струмінь, який спадає вниз.

Сипкими адсорбційними матеріалами засипають рідку фазу СДОР на 10... 15 см. Після цього забруднений сипкий матеріал і шар ґрунту під ним на глибину проникнення СДОР збирають у спеціальні місткості й вивозять, щоб захоронити. Перед захороненням СДОР дегазують (нейтралізують).

Якщо дегазацію (нейтралізацію) СДОР можна проводити на місці, то забруднений адсорбент і ґрунт не збирають і не вивозять. При аваріях з горючими речовинами (гідразин та ін.) невеликі

забруднені ділянки випалюють, а мерзлий ґрунт зі снігом випалюють при нормі витрату гасу 8...10 л/м².

Розчинами хімічно активних речовин розбавляють рідку фазу СДОР, внаслідок чого СДОР нейтралізується і зменшується швидкість випаровування. Для цього створюють дрібнодисперсний або компактний струмінь.

Для того щоб зменшити площу випаровування, рідку фазу СДОР ізолюють (обмежують) пінами, створеними піногенераторами пожежних машин. В піну додають дегазувальні речовини.

В табл. 6.20 наведено перелік розчинів і речовин, що використовуються для дегазації (нейтралізації) деяких СДОР.

Таблиця 6.20. Дегазувальні розчини і речовини