ЗАКОНОДАВЧІ І ПІДЗАКОННІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Згідно із ЗакономУкраїни «Про охорону праці» законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З моменту прийняття в 1992 році Закону законодавча база охорони праці значно розширилася. Прийнято основний закон держави – Конституцію України, а також Закони України:

«Про пожежну безпеку»;

«Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку»;

«Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благопо­луччя населення».

На цей час діє Закон України «Про охорону праці» в редакції, за­твердженій 21.11.02 Президентом країни із змінами.

Крім того, на території України діють державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти про охорону праці – правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано силу правових норм, обов'язкових для виконання. Норми охорони праці в обов'язковому порядку присутні й у правилах внутрішнього розпорядку організацій і підприємств.

Таким чином види державних нормативних актів про охорону праці поділяються на:

1. правила;

2. норми;

3. регламенти;

4. положення, статути;

5. державні стандарти;

6. інструкції, вимоги, вказівки, рекомендації;

7. технічні умови безпеки;

8. переліки та ін.

Діючі сьогодні в Україні нормативно-правові акти з охорони праці наведені в «Державному реєстрі нормативно-правових актів про охорону праці» (Реєстр НПАОП).

Питання безпеки праці в галузі охорони здоров’я відповідно КВЕД 85.1 регламентовані наступними документами:

НПАОП 85.0-3.01-88 «Галузеві норми безплатної видачі спец­­одягу, спецвзуття та інших засобів ін­­ди­відуального за­хисту, а також норм санітарного одягу і са­­нітарного взуття працівникам установ, під­при­ємств і ор­­­га­нізацій системи охорони здо­­­ров’я»

НПАОП 85.11-1.05-70 «Правила обладнання, техніки безпеки і виробничої санітарії при роботі в кліні­ко-діагностичних лабораторіях лікува­ль­но-профілактичних установ системи Міністер­ства охорони здоров’я СРСР»

НПАОП 85.11-1.06-70 «Правила обладнання, експлуатації та техніки безпеки фізіотерапевтичних від­ділень (кабі­нетів) »

НПАОП 85.11-1.10-84 «Правила з техніки безпеки при експлуатації виробів медичної техніки в ус­та­новах охорони здоров’я. Загальні вимоги»

НПАОП 85.11-1.13-59 «Правила обладнання і експлуатації ін­фекційних установ (інфекційних від­ділень, палат), а також охорони праці пер­­­соналу цих установ»

НПАОП 85.11-3.02-84 «Норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття, санітарно-гігієнічного одягу, санітарного взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам і службовцям закладів, підприємств, організацій і господарств санітарно-курортної системи профспілок»

НПАОП 85.11-7.02-81 «Керівний технічний матеріал (КТМ) 42-2-4-81. Операційні блоки. Правила експлуатації, техніки безпеки і виробничої санітарії»

НПАОП 85.13-1.12-64 «Правила обладнання і експлуатації стомато­логічних поліклінік, відділень, ка­бі­нетів і зуботехнічних лабораторій»

НПАОП 85.14-1.08-79 «Правила з охорони праці працівників дезін­фек­ційної справи та з утримання дезінфекційних станцій, дезинфек­цій­них відділів, відділень профілактичної де­зинфекції сані­тарно-епідеміо­логічних станцій, окремих де­зін­фек­цій­них установок

НПАОП 85.14-1.09-81 «Правила обладнання, техніки безпеки, виробничої санітарії, протиепідемічного режиму і особистої гігієни при роботі в лабораторіях (відділеннях, від­ділах) санітарно-епідеміологічних ус­та­нов системи Міністерс­тва охорони здо­ров’я СРСР»

Питання з виробничої санітарії регламентовані документами:

ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

ГОСТ 12.1.003-83* «Шум. Общие требования безопасности».

ГОСТ 12.1.012-90 «Вибрация. Общие требования безопасности» та ін.

До чинних нормативних актів відносяться і міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ССБТ*), у яких наведено вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

При створенні національного законодавства про охорону праці широко використовуються Конвенції і Рекомендації МОП, Директиви Європейської Співдружності, досвід нормотворчої діяльності в галузі охорони праці Росії, Німеччини, Великобританії і ряду інших країн.

В останні роки представники нашої країни беруть участь у різних міжнародних проектах, тому Законом передбачено, «якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавство України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору» (ст. 3 Закону).

Законом (ст. 4) чітко визначені пріоритетні напрями реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, серед яких основними є:

· пріоритет життя і здоров'я працівників;

· повна відповідальність роботодавця за створення безпечних, нешкідливих умов праці;

· соціальний захист працівників, повна компенсація збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань;

· адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

· використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

З прийняттям Закону державні функції нагляду за охороною праці, які за часів СРСР виконувалися профспілками (громадськими організа­ціями), передані безпосередньо органам державного нагляду за охороною праці.

Профспілкам, їхнім об'єднанням в особі своїх виборних органів і представників належить громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

Державне управління охороною праці в Україні, згідно із ст. 31 Закону здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, згідно із ст. 38 Закону, здійснюють:

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

· спеціально уповноважений центральний орган з питань пожежної безпеки;

· спеціально уповноважений центральний орган з питань гігієни праці.

Вищий нагляд за виконанням і правильним застосуванням Закону та чинних нормативно-правових акті про охорону праці згідно з Консти­туцією України здійснює Генеральний прокурор країни і підпорядковані йому прокурори.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів суб’єктів підприємства, об’єд­нань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність цих органів регулюється діючим законодавством, а також іншими нормативно-правовими актами та положенням про ці органи, що затверджуються Президентом або Кабінетом Міністрів України.

Трудові відносини між працівниками в Україні регулюються Кодексом законів про працю (КЗпП) України, що містить розділи «Охорона праці» (розділ ХI, статті 153–173), «Нагляд і контроль за виконанням законодавства про працю» (розділ XVIII, статті 259–265).

Зміни і доповнення до Реєстру НПАОП періодично публікуються в офіційному розділі науково-виробничого журналу «Охорона праці» і в Інформаційних бюлетенях з охорони праці Національного науково-дослідного інституту охорони праці (ННДІОП).

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

1.4. Закон України Про охорону праці

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конститу­ційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між робото­давцем працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.