Стаття 38. Органи державного нагляду за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших норма­тивно-правових актів про охорону праці здійснюють:

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· спеціально уповноважений державний орган з питань радіа­ційної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань по­жежної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань гігіє­ни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єд­нань грома­дян, політичних формувань, місцевих держав­них адмініст­рацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України «Про використан­ня ядерної енергії і радіа­ційну безпеку», «Про пожежну безпе­ку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Права і відповідальність посадових осіб спе­ціаль­но уповнова­женого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

· безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства викорис­товують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додер­жання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

· одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи ус­ні пояс­нення, висновки експертних обстежень, аудитів, матері­али та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

· видавати в установленому порядку роботодавцям, керівни­кам та

· іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відпо­відно до законодавства використовують найману пра­цю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді мі­ністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядуван­ня обов’язкові для виконання приписи (розпо­рядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

· забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію ма­шин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припи­няти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення пору­шень, які створюють загрозу життю працюючих;

· притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

· надсилати роботодавцям подання про невідповідність окре­мих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали орга­нам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Рішення посадових осіб спеціально уповноваженого цен­трального органу виконавчої влади з нагляду за охороною пра­ці за необхідності обґрунтовуються результатами роботи та вис­новками експертно-технічних центрів, дослідних, випробуваль­них лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтрим­ки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань інспекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні ек­спертні організації. Наукова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослід­ними установами.

Стаття 40. Соціальний захист посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагля­ду за охороною праці

Посадовим особам спеціально уповноваженого центрально­го органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці держа­ва гарантує соціаль­ний захист.

Працівники правоохоронних органів надають допомогу посадовим особам органів державного нагляду у виконанні ними службових обов’язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов’язки, вдаються до погроз, шантажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів державного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну.

Стаття 41. Громадський контроль за додержанням законо­давства про охорону праці

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за до­держанням законодавства про охорону праці, створенням без­печних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та са­нітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодя­гом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колек­тивного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівни­ків професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на під­приємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на пе­ріод, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю пра­цівників.

Професійні спілки також мають право на проведення неза­лежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одер­жувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві гро­мад­ський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Стаття 42. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на під­приємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунен­ня виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звіль­няє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним дого­вором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси праців­ників у зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх звіль­нення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної від­повідальності здійсню­ється лише за згодою найманих працівни­ків у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою, мають право брати участь і вносити відповідні пропо­зиції під час інспек­ційних перевірок підприємств чи вироб­ництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.