ТЕМА № З

На сучасному етапі характерною особливістю розвитку цивілізації являється зростання та посилення ризику її існування.

В повній відповідальності з законами діалектики, життя постійно висуває і продовжує ставити перед людством різні невідкладні проблеми. В окремі моменти розвитку виникає свого роду комуляція і різке загострення протиріч між природою і суспільством, або в середині самого суспільства. Вони призводять не тільки до воєнних, а й до соціальних конфліктів, великих промислових катастроф, ускладнення наслідків стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій. До найбільших жертв і руйнувань призводять національні, глобальні воєнні і соціально-політичні конфлікти, в першу чергу світові війни. Підраховано, що за 5,5 тис. років на Землі відбулося близько 15 тис. війн і збройних конфліктів, в яких загинуло майже 3,5 млрд. чоловік.

Людські втрати в першій світовій війні склали понад 10 млн. чоловік, в тому числі 100 тис. від застосування хімічної зброї (хлору), а загальний збиток знищених матеріальних цінностей - 30 млрд. доларів ( в цінах того часу ).Атомні бомбардування японських міст Хіросіми і Нагасакі в кінці 2 світової війни привели до загибелі 102 тис. чоловік і опроміненню 385 тис, більшість з яких загинули через це в наступні роки, деякі через 10-20 років. Після другої світової війни відбулося 179 конфліктів, в тому числі 136 збройних війн. Ці збройні конфлікти після 1945 р. лишили життя ще більш ніж 25 млн. чоловік.

Щорічно гинуть десятки, а то і сотні тисяч людей, зростає уразливість великих міст до стихійних лих.

Трагедії Чорнобиля, Спітака та інших міст і регіонів показали, що ніякими засобами не компенсувати загибель тисяч людей. Все це не залишає ніякого сумніву в тому, що проблеми запобігання або мінімізації виникнення ризику, а також масштабів наслідків природних і технологічних катастроф належить до числа гостроактуальних.

Стихійні лиха, технологічні катастрофи і серйозне загострення екологічної ситуації постійно загрожували і ще більше загрожують безпеці людини. Тільки за останні 20 років від стихійних лих, промислових аварій і катастроф постраждали більше ніж 1 млрд. людей, в тому числі 5 млн. загинуло, а нанесений матеріальний збиток рахується триліонами доларів. За цей же час з екологічних причин залишили свої рідні місця і стали новим "класом" біженців міліони людей: на сьогодні у всьому світі їх

- 2 -

налічується більш ніж 10 млн. чоловік. Традиційних біженців ( жертв збройних конфліктів і регіональних війн) зараз більше 13 млн. чоловік. Від різного роду катаклізмів, за даними ООН, нараховується - 750 млн. чоловік мають доходи нижче прожиткового мінімуму (в Україні 70% населення). За останні 20 років різко підвищилась кількість потерпілих від стихійних лих, особливо від повенів і засух.

Вивчення даних, які характеризують чисельність і руйнівну силу великих стихійних лих світу, до яких статистика ООН відносить ті, що несуть за собою загибель більше 10 чоловік, а збиток понад 1 млн. доларів, свідчить про їх зростання. Якщо в 1938 -1977 рр. в світі в середньому відбувалося чотири землетруси, п'ять ураганів і вісім повенів за рік, то в останні роки аналогічні показники зросли до 9,34 і 27.

За даними шведського Червоного Хреста кількість усіх стихійних лих в світі в 60-ті роки збільшилась на 54%, або на 4,4% в середньому на рік, в 70-ті на 81%, останні роки ще більше. Кількість природних катастроф в 1975-1990 рр. перевищила аналогічний показник за попередні десятиріччя вдвічі, кількість їх жертв збільшилась в шість разів. Відбувається зростання вбиваючої сили стихійних лих, при ураженні вона зросла з 20 тис. жертв в 60-ті роки, до 143 тис. в 70-ті, тобто більш ніж в сім разів. Така ж тенденція спостерігається, на превеликий жаль, і зараз.

Ці стихійні лиха наносять населенню і світовому народному господарству збиток понад 70 млрд. доларів кожного року.

Враховуючи матеріальний збиток від стихійних лих, витрати на відновлювальні роботи оцінюється в середньому в 1,5-2,0 % валового національного продукта, тоді як в державах "третього світу" він складає понад 15-20% валового національного продукту.

На думку фахівців із університету Кларка (штат Масачусет, США), стихійні лиха обумовлюють від 10 до 25% усіх передчасних випадків смерті в країнах що розвиваються. В розвинутих країнах цей показник складає 3-5%, або в 4,5 рази менше. В країнах, що розвиваються, кількість жертв від стихійних лих вдвічі вище, ніж в розвинутих, а в менш розвинутих країнах - в 6 разів. В деяких випадках цей розрив значно більший. Наприклад, землетрус однакової сили і інтенсивності "вбив" в Перу в 50 разів більше людей, ніж в Японії. В 1960-1980 рр. середньостатистичні землетруси в Японії привели до загибелі 63 чоловік, тоді як в Перу - більше ніж 2900.

Необхідно визнати, що аналогічний уражаючий контраст існує і

між колишнім СРСР і країнами Заходу та Японією.

Втручаючись в природу і створюючи більш потужні інженерні

комплекси, людство формує нову надзвичано складну систему, включаючи

техносферу, закономірності якої поки не зовсім пізнані.

- 3 -

Історія людства породила ще один парадокс - на протязі сторіч людство вдосконалювало техніку, щоб захистити себе від випадкового природного явища, але в результаті прийшло до найвищої технічної небезпеки, яка пов'язана з технологічним ризиком, особливо при виробництві ядерної енергії.

Руйнівний потенціал великих технологічних катастроф зараз порівнюється з загрозою військово-політичних надзвичайних ситуацій. Тільки у сфері енергетики видобувається, зберігається і перероблюється близько 10 млрд. тонн умовного палива - маса, яка здатна горіти і вибухати, руйнівну силу якої можна порівняти з арсеналом ядерної зброї, що накопичена в світі за всю історію його існування. Небезпечні хімічні сполуки зберігаються і перевозяться в кількостях від сотен до триліонів летальних доз, що на один два порядка вищенакопичених радіоактивних речовин в тих самих одиницях виміру.

Розглядаючи дилему про технологічний оптимізм і песимізм, відомий німецький філософ К. Ясперс застерігав від фетишезації технічного прогресу : "Досконало очевидно, що в техніці закладені не тільки безмежні можливості, але безмежна небезпека...."

Події останніх років показали виправданість даного попередження, знову нагадали людству, що науково-технічний прогрес не тільки сприяв підвищенню продуктивності праці, зростанню матеріального добробуту і інтелектуального потенціалу суспільства, але й викликає значні загрози. Досить згадати аварії на АЕС, на хімічних підприємствах в Бхопалі (Індія) і Базелі (Швейцарія), загибель космічного човника "Челінджер" і катастрофи під час вантажних перевезень небезпечних вантажів в Арзамасі, Іркутську і трагедію на нафтопроводі " Західна Сибір-Поволжя".

Хоча великі аварії і катастрофи виникають не дуже часто, але серйозне занепокоєння викликає те, що неухильно збільшується їх кількість і руйнівний ефект.

В Україні щорічно від наслідків надзвичайних ситуацій гине більше 50 тис. чоловік, а чисельність працюючих в умовах, що не відповідають вимогам охорони праці, порівняно з 1991 р. збільшилось з 1,4 до 1,9 млн. чоловік.

Напротязі 1996 року на території України виникло 205 надзвичайних ситуацій техногенного характеру (в 1995р.-111), в тому числі: 28 аварій на залізничному транспорті, 27 на трубопровідному транспорті, 36 великих пожеж і вибухів, 10 аварій з викидом сильнодіючої отруйної речовини (СДОР), 43 аварії на об'єктах комунального господарства, 61 аварія на об'єктах енергетики. Внаслідок цього щорічно в Україні гине більш ніж 50 тис. чоловік. Окрім цього 70 % промислового потенціалу України знаходиться під впливом незадовільних природних техногенних явищ (зсуви, затоплення, пожежі).

- 4 -

Територія нашої країни несе значне техногенне навантаження, особливо в промислово розвинутих регіонах. Потенційно небезпечні об'єкти складають майже третину загальної кількості підприємств і об'єктивно обумовлюють високу імовірність аварій і нещасних випадків.

Тільки в основних галузях народного господарства України більш ніж 3,5 млн. чоловік мають пільги і компенсації за роботу на виробництвах з шкідливими та небезпечними умовами праці.

Розвиток і концепція таких виробництв має великі економічні витрати за рахунок виплати пільг і компенсації. Щорічно на виробництві України травмуються понад 80 тис. працюючих, з них близько 2 тис. чоловік гине, від 5 до 10 тис. чоловік отримують професійні захворювання.

Фізична зношеність основних фондів зростає у всіх галузях суспільного виробництва і особливо це стосується промислово розвинених регіонів.

Явища техногенного характеру, які викликані активною діяльністю людини, починають перевищувати явища, які викликані природними процесами.

Такий стан справи впливає не тільки на безпеку життєдіяльності, але й на екологічну ситуацію в Україні.