Тема 1.1

Основи охорони праці - нормативна дисципліна, яка вивчаєть­ся з метою формування у майбутніх фахівців із вищою освітою не­обхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь із правових та організаційних питань охорони праці, ос­нов фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії, безпеки процесів праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державни­ми стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я пра­цівників щодо результатів виробничої діяльності.

Курс "Основи охорони праці" як комплексна дисципліна ба­зується на теоретичних положеннях природничих (фізика, хімія, математика, медицина) та суспільних (економіка, соціологія, пси­хологія, право) наук. Важливе місце в структурі охорони праці за­ймають зв'язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіо­логією та психологією праці, технічною естетикою та ін.

Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці як самостійна спеціальна дис­ципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років. Впер­ше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 року охорона праці ви­кладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як самостійна дисципліна - лише в деяких інститутах.

У 1966 році цей курс був офіційно впроваджений у навчальні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім технічним вищим навчальним закладам було запропоновано створити кафедри охо­рони праці.

Значний внесок у розвиток науки про охорону праці на­лежить визначним російським і радянським ученим. У 1742 р. вийшла робота М. В. Ломоносова "Первые основания металлургии или рудных дел", в якій розроблено теорію природної вен­тиляції шахт, а також наведені рекомендації з безпеки при ви­користанні драбин і сходин, та щодо застосування робочого одя­гу. В книзі "Очерки рабочих движений" (1901р.) І. М. Сеченов встановив фізіологічні критерії, за якими можна було встанови­ти тривалість робочого дня. Це була перша книга з фізіології праці. Книга першого професора гігієни Московського університету Ф. Ф. Єрисмана "Курс гігієни" (1887 р.) і 19-томне видання "Материалы по исследованию фабрик и заводов Московской губернии" за його редакцією значно збагатили вчення про гігієну праці. Лікар А. В. Погожев видав у 1902-1903 рр. перший російський журнал "Промышленность и здоровье", а також заснував перший у Росії соціальний музей.

Дослідженнями з питань безпеки праці та виробничого середо­вища, управління і нагляду за охороною праці, координацією робіт у науково-технічній сфері охорони праці займається створений у 1994 році Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП).

Державна політика України щодо охорони працівиходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. Реалізація цієї політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпе­ки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворю­ваності.

В Україні прийнята і реалізується Національна програма по­ліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 рр., що була затверджена Кабінетом Міністрів від 10.10.2001 р. (наказ № 1320), на основі якої були розроблені галу­зеві та регіональні програми поліпшення стану охорони праці.

22.10.2001 р. наказом Мінпраці М> 432 була затверджена і впроваджується в життя Концепція управління охороною праці, в якій визначені шляхи реформування управління охороною праці в Україні.

З метою підвищення ефективності державного нагляду за охо­роною праці _ч казом Президента України від 18 вересня 2002 року Л» 834 на базі Державного департаменту з нагляду за охороною праці утворено Державний комітет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади у цій сфері.

У 2002 році органами Держнаглядохоронпраці проведено майже 199 тис. оперативних обстежень, призупинено більше 255 тис. робіт і об'єктів, накладено 1290 штрафів на підприємства, притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення нормативних і за­конодавчих актів про охорону праці понад 51 тис. працівників, з них 8,2 тис. - керівники підприємств і організацій.

Ймовірність загинути, отримати травму чи набути професійне захворювання існує на тих підприємствах, установах та організаціях, де нехтуються правила безпеки і не виконуються вимоги охорони праці. За будь-якої діяльності людини існує ризик отримати травму чи набути професійне захворювання. Людина, яка володіє професій­ними навичками та знаннями правил безпеки, враховує цей ризик і застосовує заходи, які його зменшують або зовсім виключають. Тому вивчення дисциплін, що стосуються охорони праці (основи охоро­ни праці та охорона праці в галузі), сприяє зменшенню виробничо­го ризику та збереженню життя і здоров'я багатьох людей.

Мета дисципліни «Основи охорони праці» - формування у май­бутніх фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" необхід­ного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповіда­ють державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки. Вивчення дисципліни передбачає, що студент користується, крім підручника, законодав­чою та нормативною базою України про охорону праці, а також спеці­альною і навчальною літературою.

Надалі, на етапі підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" за професійно орієнтованими програмами на базі знань дисциплін "Безпека життєдіяльності'', "Основи охорони праці '' та профілюючих дисциплін, планується поглиблене вивчення питань охорони праці в галузі, яку студент обрав для подальшої діяльності.

Найбільш вживані терміни та визначення, що застосовують­ся в підручнику (згідно з ДСТУ 2293-99):

Охорона праці - система правових, соціально -економічннх, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лі кувально-профі­лактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Гігієна праці - галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Небезпечний (виробничий) чинник - це такий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гост­рого отруєння, різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Шкідливий (виробничий) чинник - це такий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного виливу на здоров'я нащадків. Прим.Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо), тривалості впливу, шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.

Безпека - етап захищеності особи та суспільства від ризику за­знати шкоди.

Рівень безпеки - оцінка безпеки, обґрунтована величиною прийнятного ризику.

Промислова безпека - безпека від аварій на виробничих об'єк­тах і наслідків цих аварій.

Небезпека - потенційне джерело шкоди.

Безпечні умови праці; безпека праці - стан умов праці, за яко­го вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чин­ників усунуто або вплив шкідливих чинників не перевищує гра­нично допустимих значень.