Елементи контролiнгу

Отже, основними елементами в цій системі є:
– траєкторія розвитку підприємства (означає лінію в системі координат, яка показує рівень зміни найважливіших для підприємства показників на перспективу);
– матеріальні, вартісні та соціальні цілі {показують роль бізнесу в суспільстві та його ціннісні орієнтири);
– виробничі програми (характеризують кількісні та якісні параметри продукції, асортименту, освоєну продукцію, нову та ін.);
– господарські процеси (пов'язані з циклічністю господарської діяльності починаючи з науково-дослідних робіт, постачання, виробництва, збуту і закінчуючи інвестуванням);
– фінансова діяльність (характеризує процес отримання грошей та їх раціонального використання для забезпечення існування підприємства);
– економічні показники (числові параметри, за допомогою яких вимірюється явище чи процес в господарській діяльності).
Взаємозв'язок між елементами та їх спільна взаємодія, спрямована на досягнення мети за допомогою відстеження траєкторії розвитку, дозволяє вести мову про окрему систему контролінгу, яка чітко виділяється з сукупності інших економічних систем.
Контролінг дозволяє вирішити такі проблеми в контексті загального управління:
– що повинно повідомлятися (якого роду економічні показники, відібрані за спеціальною методикою);
– методи повідомлення (канапи, засоби {усно, письмово та інше);
– хто збирає інформацію (служби, особи);
– кому вона передається (відділи управління, менеджери);
– в який термін інформація збирається, обробляється і передається;
– для чого подається інформація (ознайомлення, інформування, прийняття рішень).
Такі питання є важливими при проектуванні системи контролінгу на підприємстві.
Функціонування системи контролінгу можна показати за допомогою рис. 1.1, з якого видно, що об'єктом спостереження є господарська діяльність підприємства, яка планується.
Система контролінгу визначає набір показників, які характеризують зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, на відміну від фінансового обліку, який відстежує в основному, внутрішні зміни в господарській діяльності, та управлінського, який також враховує зміни всередині підприємства і лише в певній мірі за його межами.
Контролінг як окрема наука має свої методи дослідження:
– загальнометодологічні;
– загальнонаукові;
– специфічні методи.
До загальнометодологічних методів належать такі, що характерні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірностей, прогнозування.
До загальнонаукових методів належать методи досліджень окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статистики, кібернетики, інформатики. Враховуючи складність системи контролінгу, його предмет вивчається всім арсеналом способів і прийомів тих наук, які пов'язані з вказаною системою. Таких способів кожна з наук нараховує досить багато.
До специфічних методів контролінгу можна віднести використання моделювання процесів та явищ і на цій основі визначення конкретних завдань системи.
Окрім того, розрізняють дві групи специфічних методів контролінгу – оперативного і стратегічного. Вони досить тісно взаємопов'язані між собою і переходять від оперативного до стратегічного. Методи оперативного контролінгу покликані здійснювати активне управління прибутком, а методи стратегічного контролінгу – забезпечити існування підприємства у тривалій перспективі (у майбутньому). У цьому полягає кінцева мета названих груп методів контролінгу.

План