Законодавчі органи

Народні збори в Стародавній Спарті - апелласкликалася від випадку до випадку за рішенням посадових осіб. Брали участь у зборах спартіати, які досягли 30-річного віку і зберегли свої земельні ділянки. При надзвичайних обставинах скликалися надзвичайні збори, в яких брали участь представники найбільш знатних і впливових сімей. До їх компетенції входило обрання посадових осіб, питання законодавства, війни і миру, союзу з іншими державами тощо, але всі рішення апелли знаходилися під контролем окремих органів виконавчої влади.

Виконавчі органи

Формально на чолі виконавчої влади Спартанської держави знаходилися два царі — архагети. їх влада, безсумнівно, була успадкована від влади родо­племінних вождів і втілювала об'єднання двох племен (ахейців і дорійців) в од­ну державу. Царі виконували функції військових вождів, були верховними жерцями, здійснювали з деяких справ судову владу. Помічниками архагетів виступали ефори, які з середини VI ст. до н.е. поставили їх під свій контроль і фактично стали керувати державою.

Ефорів було п'ять, їх щорічно обирали в апеллі з числа всіх громадян. Вони утворювали єдину колегію і виносили свої рішення за більшістю голосів. Ефо­ри займали виключне становище в державі і своїм піднесенням були зо­бов'язані знаті, яке побоювалася посилення царської влади. У їх руках майже цілком знаходилися зовнішні зносини, внутрішнє управління країною. Звіт про свою діяльність ефори давали тільки своїм наступникам, що нерідко при­зводило до зловживання владою. Ефори скликали апеллу і герусію, керували їх діяльністю.

Герусія (рада старійшин) також збереглася від родоплемінної організації. . Вона складалася з 28 найзнатніших представників спартіатів, які досягли 60 років, і двох архагетів. Члени герусії — геронти — обиралися народними збо­рами довічно і не несли відповідальності за свою діяльність. Герусія поперед­ньо обговорювала справи, які могли розглядатися на народних зборах. Вона мала в своєму розпорядженні практично необмежену компетенцію, засідала щодня і керувала всіма справами, в тому числі військовими, судовими, фінансовими, виступала судовою інстанцією проти царів. З посиленням влади ефорів значення герусії зменшилося.

Армія

Загальновідоме відношення до збройних сил у Спарті, де головним обов'язком спартіатів вважалася військова служба. Вони мешкали на території, яка об'єднувала 5 селищ і нагадувала своєрідний військовий табір. Дітей для підготовки до виконання цього обов'язку, починаючи з 7 років, віддавали на державне виховання в спеціальні школи. Спеціальні посадові особи — педономивиховували у них дисциплінованість і беззаперечне виконання вказівок старших, силу і витривалість, військові навички і хоробрість. Навчання закінчувалося в 20-річному віці. З 20 до 60 років спартіати несли військову службу, і разом з періеками виступали як важкоозброєні воїни — гопліти. Легко озброєні ілоти складали допоміжну озброєну силу. Командування всією армією здійснювали архагети, помічниками яких були полемархи. Їм, у свою чергу, підкорялися лохаги, що стояли на чолі основного підрозділу спартанського війська — лоха, який нараховував 500 воїнів. У складі армії була і кіннота — «триста вершників», свого роду кінна гвардія, яка охороняла архагета на війні і забезпечувала безпеку держави в мирний час.

Внаслідок своєї військової могутності Спарта об'єднала навколо себе ряд полісів Південної Греції (Пелопоннесу), що утворили т.зв. Пелопоннеський союз.