Форма спартанської держави

На протилежність Афінам Спарта увійшла в історію як зразок аристокра­тичної військово-табірної держави, яка з метою придушення величезної маси підневільного населення (ілотів) штучно стримувала розвиток приватної влас­ності і безуспішно намагалася зберегти рівність серед самих спартіатів. Це відбилося на формі спартанської держави взагалі і формі її правління зокрема.

За засобами формування державних органів Спарти (шляхом виборів) фор­му правління спартанської держави можна схарактеризувати як республіку, бо в цілому статус спадкових архагетів скоріше був почесним. На відміну від Афін» де реальна влада належала екклесії, апелла в Спарті скликалася рідко, і, як вже було сказано, вирішальної ролі в політичному житті не відігравала. Влада на перших порах належала двом царям — архагетам, а згодом — неве­ликій групі представників знатних сімей, які довічно перебували членами герусії, і п'яти ефорам, які, щоправда, обиралися народними зборами, але управ­ляли без дієвого контролю, і по суті звітували перед своїми наступниками — представниками тих же знатних родів. Оскільки представники родової знаті — аристократія — володіли реальною виконавчою і законодавчою владою в спартанській республіці, то і державний режим, який там склався, з певною часткою умовності, можна було б назвати аристократичним.

У формі державного устрою спартанської держави спостерігаються такі ж ри­си, як у афінській, з тією лише різницею, що імперське спрямування Спарти виявилися набагато раніше. Це було зумовлене передусім очевидним військовим лідерством Спарти серед інших полісів півдня Еллади. В VI ст. до н.е. навколо Спарти склався Пелопоннеський союз кількох областей і полісів, який повів ак­тивну боротьбу за лідерство в Елладі. У кожному з міст союзу влада передавалася спеціальній раді з 10 аристократів, а Спарта ставила гармостів — намісників з військовими і фінансовими функціями. У самій метрополії — Спарті — взаємовід­носини історичних інститутів влади дещо змінилися у бік переважання архагетів (во­ни стали очолювати ефорат) і герусії (яка отримала право вето на рішення зборів).

В Пелопоннеській війні (431—404 рр. до н.е.) двох «рес­публіканських імперій», в боротьбі двох державних режимів: афінського «де­мократичного» і спартанського «аристократично-воєнізованого», перемогу оде­ржала Спарта. Своєрідна державна форма, яка склалася в Афінах і Спарті у вигляді «республіканської імперії», вже в той час, і в подальшомумістила в собі суперечності, які вимагали свого вирішення. Для то­го періоду історичного розвитку закономірним був шлях встановлення держав­ної форми у вигляді «монархічної імперії», що і показав досвід (щоправда, не­довговічний) імперії Олександра Македонського і (більш тривалий) Риму, простими провінціями якого стали в подальшому Спарта і Афіни.