Зауваження та пропозиції до окремих положень законопроекту

Щодо розділу ІІІ "Система Національної поліції та статус поліцейських"

1. У ч. 3 ст. 12 проекту міститься перелік підрозділів, які будуть функціонувати у складі Національної поліції (кримінальна поліція, патрульна поліція, поліція охорони, спеціальна поліція, поліція особливого призначення, науково-дослідні установи та установи забезпечення).

При цьому у проекті не визначено, які саме питання будуть віднесені до сфер відання зазначених підрозділів. Це може сприяти наданню цим підрозділам невластивих для поліції функцій, наприклад, протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. При цьому нині вказаними питаннями опікується Державна служба з контролю за наркотиками, яка є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у цій сфері (див. Положення про Державну службу України з контролю за наркотиками, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 457/2011).

2. У проекті пропонується ввести для обов’язкового носіння поліцейським розміщений на однострої спеціальний ідентифікаційний жетон, який заборонено знімати чи приховувати його номер, а також будь-яким іншим чином перешкоджати читати інформацію на ньому або фіксувати її за допомогою технічних засобів (ч. 2 ст. 16, ч. 3 ст. 19 проекту).

На наш погляд, недостатньо лише запровадити загальну норму про носіння жетонів. Додатково до цього необхідно створити єдину базу даних працівників органів внутрішніх справ, до якої вноситимуться індивідуальні і унікальні номери працівників, які не повинні повторюватись в різних службах, підрозділах чи регіонах. Ці ж номери мають бути відображені на жетонах.

Лише так можна буде забезпечити справжню ідентифікацію кожного працівника поліції на практиці.

Щодо Розділу V "Поліцейські заходи"

До статті 34

Вважаємо за необхідне підкреслити розмежування поверхневого огляду та обшуку. Так, зокрема, слід уточнити, яким чином має здійснюватись візуальний огляд салону та багажника транспортного засобу під час поверхневої перевірки (див. ч. 5 ст. 34 проекту). Зокрема, має бути зрозумілим, здійснюється такий огляд транспортного засобу лише ззовні, або ж особа, яка його проводить, може вимагати відкрити кришку багажника і двері салону.

До статті 40

Термінологію щодо використання Національною поліцією автоматичної фото- і відеотехніки у ст. 40 проекту доцільно узгодити із положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, у ст. 251 вказаного Кодексу використовується термін "технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису".

До статті 44

1. Встановлення виключного переліку випадків застосування спеціальних засобів поліцейськими може створити певні обмеження і ускладнення для оперативного реагування поліцейських на можливі правопорушення. На наш погляд, передбачити у Законі всі можливі випадки правопорушень і необхідні для їх усунення спеціальні засоби неможливо.

Вважаємо, що головним при застосуванні спеціальних засобів має бути їх співмірність правопорушенням або загрозі їх вчинення.

2. На наш погляд, деякі види заборон, що містяться у ст. 44 проекту, варто було б переглянути і уточнити. Так, наприклад, заборона застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, у разі їх безпосереднього використання з терористичною метою може призвести до негативних наслідків.

Щодо Розділу VІ "Добір на посаду поліцейського"

До статті 46

1.Відповідно до ч. 1 ст. 46 законопроекту призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) Національної поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ. Виходячи зі змісту цієї частини незрозуміло, посадові особи якого рівня мають право призначати на посади поліцейських. Це ж зауваження стосується і ч. 2 вказаної статті проект.

2.У ч. 3 ст. 46 зазначено, що призначення на посади курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, здійснюють керівники таких закладів. На наш погляд, у даному випадку потребує роз’яснення поняття "специфічні умови навчання". Це зауваження стосується також частин 2, 3 ст. 47 та інших статей законопроекту, в яких використовується це поняття.

До статті 48

1. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 48 законопроекту на службу до Національної поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Використання словосполучення "незалежно від … мовних або інших ознак" може створити хибне враження, що на службу до поліції можуть бути прийняті особи, що вільно не володіють державною мовою. Крім того, використання поняття "незалежно від інших ознак" створює підґрунтя для того, що будь-які ознаки особи, навіть не сумісні зі службою в поліції (наприклад, наявність у особи незнятої чи непогашеної судимості) не можуть бути перепоною для прийняття на службу в поліцію.

Крім того, в цій частині не визначено рівень освіти кандидатів на службу до Національної поліції. У той же час чинна редакція ст. 17 Закону України "Про міліцію" передбачає наявність повної загальної середньої освіти.

2. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 48 на службу до Національної поліції не можуть бути прийняті особи, які: "1) протягом останніх дванадцяти місяців, що передують прийняттю на службу до Національної поліції, двічі і більше були притягнуті до адміністративної відповідальності". Виходячи з цього, якщо особа, наприклад, порушила правила дорожнього руху (наприклад, пройшла на заборонений сигнал світлофору, а згодом не пристебнулася ременями безпеки), то вона не може бути прийнята до Національної поліції. Вважаємо, що в основу такої заборони має бути покладено не кількість адміністративних правопорушень, а ступінь їх суспільної шкідливості та поведінка правопорушника після їх вчинення (визнання своєї провини, усунення завданої шкоди, швидке виконання адміністративного стягнення тощо).

Відповідно до пункту 3 частини 3 цієї статті законопроекту також на службу не можуть бути прийняти особи, які "відмовляються від взяття на себе зобов’язань дотримуватися обмежень та/або підписання Присяги поліцейського, визначених цим та іншими законами України". Зі змісту пропонованої норми випливає, ніби положення щодо присяги поліцейського, окрім цього законопроекту, міститься ще у інших законодавчих актах, що не відповідає приписам ст. 63 проекту.

До статті 50

У ч. 8 ст. 50 законопроектузакріплено підстави для припинення повноважень члена поліцейської комісії. Серед них відсутні такі підстави, як 1) повна або часткова втрата дієздатності; 2) застосування до члена поліцейської комісії заходів адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.

До статті 51

Відповідно до ч. 3 ст. 51 законопроекту конкурс на службу до Національної поліції обов’язково проводиться серед осіб, які вперше приймаються на службу до Національної поліції із призначенням на посади молодшого складу Національної поліції. У зв’язку з цим потребує законодавчого врегулювання питання про те, за яких умов конкурс при прийнятті на службу може не проводитись.

До статті 53

У ст. 53 законопроекту визначено перелік документів, які подають для участі в конкурсі. При цьому не визначено, про який саме конкурс йдеться – конкурс на службу до Національної поліції або конкурс на зайняття вакантної посади. Вважаємо, що перелік документів, що подаються на конкурс на зайняття вакантної посади, має бути іншим, ніж визначено у ст. 53 законопроекту.

Щодо Розділу VII "Загальні засади проходження служби в Національній поліції"

До статті 58

Згідно з ч. 1 ст.58 служба в Національній поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на Національну поліцію повноважень. У зв’язку з цим виникає питання: служба в Національній поліції – це державна служба чи професійна діяльність?

До статті 59

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 59 проходження служби в Національній поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Вважаємо, що положення цієї статті потребують більшої деталізації. Зокрема, необхідно визначити, чи поширюється (повністю чи частково) на порядок проходження служби в поліції положення Закону України "Про державну службу" та Кодексу законів про працю України.

До статті 60

У п. 4 ч. 2 ст. 60 законопроекту зазначено, що не може бути поліцейським особа, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень. Вважаємо, що цей пункт потребує уточнення, оскільки в Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) передбачено відповідальність за військові адміністративні корупційні правопорушення (до яких є всі підстави віднести ст. 172-13 КУпАП, а за наявності певних ознак і ст. 172-14 КУпАП) та адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (глава 13-А КУпАП). Це зауваження стосується також п. 10 ч. 1 ст. 76 законопроекту, в якому використано словосполучення "вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".

До статті 61

1. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 61 законопроекту ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника, не може давати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі, діяльність, пов’язану з кримінальним або адміністративним провадженням. Вважаємо, що положення цього пункту частково суперечить положенням Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК). Так, у ч. 2 ст. 36 КПК йдеться про те, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений давати ряд доручень слідчому, органу досудового розслідування, відповідним оперативним підрозділам.

Крім того, юридично некоректним вважаємо використання у зазначеній нормі проекту такого поняття, як "адміністративне провадження". Виходячи зі змісту законопроекту, у даному випадку має йтися про "провадження в справах про адміністративні правопорушення".

2. У ч. 7 статті 61 законопроекту вказується на те, що правопорушення щодо поліцейського або особи, звільненої зі служби в поліції, та членів їх сімей, учинені у зв’язку з його попередньою службовою діяльністю, мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Вважаємо, що замість поняття "члени їх сімей" має бути вжите більш широке поняття "близькі родичі", як це зроблено у ст. 345 Кримінального кодексу України "Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу".

3. Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 61 законопроекту поліцейський захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, які передбачені законом. Це положення потребує уточнення залежно від того, чи йде мова про виконання особою поліцейських повноважень, чи йдеться про захист своїх прав, свобод та законних інтересів взагалі. У другому випадку замість словосполучення "всіма способами, які передбачені законом" має бути словосполучення "всіма способами, які не заборонені законом".

До статті 62

У ч. 1 ст. 62 дано визначення поняття "контракт про проходження служби в Національній поліції". Проте, у вказаному визначенні відсутня вказівка на те, що контракт – це строковий договір.

До статті 67

1. У ч. 1 ст. 67 законопроекту зазначено, що поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в Національній поліції за два місяці до такого звільнення. Водночас, у цій частині відсутня обов’язкова вимога про письмовий характер такого попередження.

2. Крім того, у ч. 4 ст. 67 законопроекту також має бути зроблено уточнення, що перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в Національній поліції відповідно до положень цієї статті за умови його персонального письмового попередження у встановлений законом строк.

До статті 68

Згідно з ч. 4 ст. 68 законопроекту для тимчасового заміщення посад, що обіймають поліцейські, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку – за медичними показниками), на період перебування в таких відпустках керівники органів Національної поліції можуть призначати на ці посади інших поліцейських, а також приймати на роботу з призначенням на ці посади цивільних осіб, у тому числі державних службовців, які мають споріднені спеціальності, з укладенням з ними на цей період строкового трудового договору відповідно до вимог закону. Вважаємо, що призначення на відповідні посади цивільних осіб, у тому числі державних службовців, суперечить положенням ч. 1 ст. 58 законопроекту, згідно з якою служба в Національній поліції є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на Національну поліцію повноважень.

До статті 73

Відповідно до ч. 1 ст. 73 законопроекту до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років. Це положення, на наш погляд, суперечить: 1) вимогам ч. 1 ст. 48 законопроекту, згідно з якою на службу до Національної поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років; 2) п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 62 законопроекту, згідно з якими контракт про проходження служби в Національній поліції укладається з громадянами, які зараховані до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на час навчання. Контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на службу до Національної поліції та/або призначення її на відповідну посаду.

До статті 75

У ч. 5 ст. 75 законопроекту зазначено, що у виняткових випадках керівник Національної поліції може повторно продовжити поліцейським строк служби до 5 років. У зв’язку з цим в законопроекті має бути уточнено, що слід розуміти під поняттям "виняткові випадки".

До статті 77

Видається незрозумілим та потребує редагування п. 4 ч. 2 ст. 77 законопроекту, згідно з яким до стажу служби в Національній поліції зараховуються "час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах державної виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ або на службі в Національній поліції".

Щодо Розділу VIII "Громадський контроль Національної Поліції"

Положення цього розділу доцільно узгодити із Законом України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави".

До статті 86

Надання Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Київській та Севастопольській міським радам, обласним та районним радам права своїм рішенням прийняти резолюцію недовіри керівнику відповідного органу (підрозділу) Національної поліції, що є підставою для звільнення його із займаної посади, виходить за межі повноважень, що надані органам місцевого самоврядування Конституцією України (див. статтю 143) та відповідними законодавчими актами (див. статті 26, 38, 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 17, 18 Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави").

Крім того, вказане положення проекту створює можливості для втручання в діяльність правоохоронного органу, що нівелює його незалежність та порушує систему єдиноначальності, що притаманна силовим структурам.

До статті 88

1. Назва статті не відповідає її змісту, оскільки в ній йдеться про співпрацю Національної поліції з громадськістю, а не лише про підготовку з нею "спільних проектів".

2. У вказаній статті нечітко окреслені межі взаємодії громадськості із Національною поліцією. Так, незрозуміло в яких саме спільних проектах, програмах та заходах може брати участь Національна поліція "для задоволення потреб населення".

До статті 89

1. Залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських не повинно підміняти їх діяльність по виконанню вимог Закону України "Про звернення громадян".

2. Стаття не узгоджується із статтею 19 Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", де достатньо чітко визначені форми взаємодії і контролю громадськості за військовими формуваннями і правоохоронними органами держави.

Щодо Розділу IX "Соціальний захист поліцейських"

До статті 90

1. Вважаємо недоцільним використання у проекті надто розпливчастих понять на кшталт "певні категорії поліцейських" або "служба з нерівномірним графіком".

2. Крім того, у цій статті доцільно було б вказати загальну тривалість службового часу поліцейських на тиждень.

До статті 91

Оскільки відповідно до ст. 93 проекту поліцейські отримують грошове забезпечення, вважаємо, що посилання у ст. 91 на отримання поліцейськими ще й заробітної плати є незрозумілим.

До статті 92

У пропонованій нормі необхідно визначити порядок надання відпусток також: у разі перебування поліцейських довготривалому відрядженні, у тому числі за кордоном; прикомандированим до інших органів влади; канікулярних відпусток курсантам (слухачам); за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення; додаткових відпусток, зокрема у зв’язку з вагітністю та пологами, та інших відпусток, передбачених Законом України "Про відпустки".

Крім того, у проекті слід визначити порядок відкликання поліцейських із щорічних основних відпусток, а також порядок надання щорічних відпусток в особливий період.

До статті 96

При визначенні розміру грошової допомоги поліцейським та їх сім’ям слід брати до уваги саме факт виконання поліцейським своїх службових обов’язків незалежно від місця і характеру їх виконання. На наш погляд, для сім’ї поліцейського і для держави не може мати значення, де загинув при виконанні службових обов’язків поліцейський – у зоні АТО або в іншому місці, наприклад, при рятуванні життя інших людей чи при затриманні злочинця.

При цьому намагання провести градацію виплати грошової допомоги в залежності від виконання "основних" завдань поліції за відсутності визначення у законі таких понять, як «допоміжні» або «додаткові» завдання, створює правову невизначеність.

З огляду на зазначене пропонуємо визначити порядок надання грошової допомоги внаслідок загибелі або отримання поранення, каліцтва чи травми поліцейського залежно від виконання ним службових обов’язків або інших обставин (перебування поза місцем служби, на відпочинку, у відпустці; захворювання, не пов’язаного з виконанням службових обов’язків тощо).

До статті 97

Вважаємо помилковим і заплутаним принцип визначення осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, за правилами різних законодавчих актів (зокрема, Сімейного кодексу України та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

На наш погляд, головним при вирішенні питання про надання грошової допомоги внаслідок загибелі поліцейського є факт перебування члена сім’ї на повному утриманні поліцейського або одержання від нього допомоги, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (див. статтю 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"). Тому саме вказаним у зазначеній нормі утриманцям і має надаватися грошова допомога у разі загибелі поліцейського, тим більше, що саме за цим законодавчим актом має здійснюватись і пенсійне забезпечення осіб, в тому числі у разі втрати годувальника (див. статтю 101 законопроекту).

До статті 98

1. Як вже було зазначено вище, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі поліцейського має визначатися залежно від факту виконання поліцейським своїх службових обов’язків або інших обставин без прив’язки до місця виконання.

2. Грошову допомогу за отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) відповідно до п. 5 ч. 2 цієї статті доцільно визначати у відсотках від втрати ступеню працездатності, як це запропоновано в наступному п. 6 ч. 2 цієї ж статті.

До статті 99

Посилання в частині третій цієї статті на частину третю цієї ж статті є дещо нелогічним.

До Розділу X "Фінансове та матеріально-техічне забезпечення поліції"

До статті 103

1. Передбачене цією статтею фінансування і матеріально-технічне забезпечення Національної поліції за рахунок не лише коштів Державного бюджету України, а й інших джерел суперечить статті 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади", де вказано, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік".

Крім того, надання права на фінансування органів Національної поліції за рахунок позабюджетних коштів створює підстави для фінансових зловживань, корупційних правопорушень, а також створення фіктивних комерційних структур.

2. Приписи ч. 5 цієї статті потребують суттєвого концептуального уточнення, зокрема, щодо того, які саме службові приміщення, обладнані меблями і засобами зв’язку, транспорт та інші матеріально-технічні засоби мають надаватися виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад безоплатно органам і підрозділам Національної поліції, для яких цілей та на який проміжок часу.