Функціональність держави

Функціональність держави визначається її здатністю привести в дію внутрішні механіз­ми саморозвитку суспільства і реалізувати в суспільстві посередницьку функцію. Перше залежить від зрілості самого суспільства і адекватності державної політики запитам і зростаючим потребам суспільства. Так, у сучасне

капіталістичне суспільство «вмонтовані» механізми саморегуляції: ринковий механізм, відносини між працею і капіталом як сплетіння боротьби і компромісу (боротьби, обумовленої протилежністю інтересів, і компромісу, визначеного співвідношенням сил, що вирівнялось); нова роль держави як комплексного регулятора соціально-економічних процесів; механізм ідеологічного впливу, який утверд­жує політико-економічний лібералізм у відношеннях соціальних груп.

Друге обумовлене зміною балансу сил у протистоянні праці і капіталу. Посередницька функція держави прямо пов'язана з при­родою держави як знаряддям регулювання суперечностей і конфліктів, що виникають у соціально-диференційованому суспільстві. Держава є соціальною силою, яка підноситься над власними інтересами різних соціальних груп. Вона покликана відшукати формули компромісу між конфліктуючими сторонами. Це завдання ускладнює відсутність передумов у самому суспільстві. На сучасному Заході посередницька функція полегшується через три основні причини: по-перше, прогре­суюча заміна технологій обумовила появу нової соціальної основи для компромісу (розширення «середнього класу»); по-друге, підвищення вартості та ціни робочої сили сприяло розширенню місткості внутрішнього ринку (це нейтралізує полярні суперечності між соціальними групами); по-третє, сформувався новий спосіб жит­тя; він став нормою для більшості населення, що виключає соціально-психологічні непорозуміння.

Все це забезпечує підтримку мас, і політична еліта частіше знаходить оптимальні політичні рішення без особливих соціальних витрат.

Інакше формуються відносини між державою і суспільством у постсоціалістичних країнах. Тут переважає викривлена схема відносин між політичною і неполітичною сферами: суспільство найчастіше перетворюється у функцію держави. Це виявляєть­ся, зокрема, в невиправданому соціальному експериментаторстві, що обертається непоправними втратами. Дисфункціональність дер­жави проявляється, як правило, у невмінні забезпечити соціальне відтворення в його основних параметрах.