Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Сторони і суб'єкти соціально-трудових відносин




Провідними складовими системи соціально-трудових відносин є їх сторони і суб'єкти. І сторонами, і суб'єктами соціально-трудових відносин називають найманих працівників, роботодавців і державу. Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що сторони соціально-трудових відносин є носіями первинного права у цих відносинах, а суб'єкти можуть володіти як первинними, так і делегованими первинними носіями правами.

До групи суб'єктів соціально-трудових відносин належать:

Перша група - це первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава, органи місцевого самоврядування).

Друга група - це представницькі організації та їхні органи, які є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління).

Третя група - органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, на підприємствах чи організаціях).

Четверта група - це органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо), а також навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.

Суб'єктами соціально-трудових відносин є: найманий працівник, роботодавець (спілки роботодавців), держава .

Найманий працівник- це громадянин, що уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов'язків у трудовій сфері, тобто працівник зобов'язується виконувати роботу, обговорену в угоді, у відповідності з вимогами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства (організації) або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. Стороною соціально-трудових відносин можуть бути лише ті працівники, в яких є договори з роботодавцями і, відповідно, певний правовий захист. Зайнята частина населення у нефор­мальному секторі економіки не має державних соціальних гарантій та практично випадає з офіційної сфери соціально-трудових відносин.

Роботодавець- це юридична чи фізична особа, яка використовує працю найманих працівників, про що укладає відповідний трудовий договір (контракт). Останнім часом делегують все більшу частину своїх повноважень організаціям, до яких вони вступають або які утворюють. Визначальні ознаки поняття «роботодавець» пов'язані з володінням юридичною чи фізичною особою засобами виробництва, зі створенням нею робочих місць, використанням найманої праці.

Держава може виступати: ініціатором, регулятором, арбітром, посередником у процесі проведення соціального діалогу та колективних переговорів.

Саме держава має бути зацікавленою у здійсненні прав як роботодавців, так і найманих працівників, узгодженні їх інтересів. Найчастіше вона виконує законотворчу функцію, формує та удосконалює на основі або з врахуванням Конвенцій та Рекомендацій МОП, інших міжнародних трудових норм, згідно з національними умовами та практикою національне законодавство і правила здійснення соціального партнерства між державними органами, організаціями роботодавців та найманими працівниками. Ратифікує міжнародні трудові норми, захищає права всіх категорій працівників.

Основними функціями. державиу СТВ є: законотворення; гарантія і захист прав; створення робочих місць; арбітраж і регулювання; примирення сторін, забезпечення злагоди.

Основним критерієм оцінки соціально-трудових відносин є якість трудового життя. Якість трудового життя – це система показників, що характеризують умови праці і дають можливість оцінити ступінь реалізації інтересів і потреб працівника та використання його інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських, комунікаційних здібностей.Якість трудового життя характеризує рівень задоволеності важливих особистих потреб працівника через трудову діяльність на підприємстві і визначається розміром заробітної плати, показниками безпеки праці та умов праці.

 

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 89; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты