Правові підстави для заселення жилих приміщень у будинках державного і комунального житлового фонду

Першою основною підставою для заселення жилих приміщень державного і комунального житлового фонду, поселення в гуртожитках та службових жилих приміщеннях є ордер.

Ордер – розпорядчий акт індивідуального характеру, виданий виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить видача такого документа. Ордер є правовою підставою для вселення громадянина з його сім’єю до жилого приміщення. З одного боку, він породжує адміністративно-правові відносини між виконкомом і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, а з другого – цивільні правові відносини між громадянином і зазначеною організацією, яка зобов’язана укласти з ним договір найму жилого приміщення,

І ті й інші відносини породжує саме ордер, а не рішення, що лежить в його основі. Згідно з цим рішенням про надання громадянину житла у житлово-експлуатаційної організації ні перед виконкомом, ні перед громадянином ніяких зобов’язань не виникає. Окрім того, і громадянин тільки на підставі цього рішення не вправі вимагати від житлово-експлуатаційної організації здійснення будь-яких дій щодо надання йому приміщення, вказаного у рішенні.

Однак законом не передбачено суб’єктивного цивільного права громадянина вимагати видачу ордера на надане йому приміщення. У випадку відмови виконкому у видачі ордера суд вправі вирішувати спори про видачу ордера на жиле приміщення, яке надається за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконкому про надання жилого приміщення для заселення. Тому до видачі ордера рішення про надання жилого приміщення може бути в односторонньому порядку переглянуто органом, який його виніс, якщо для того будуть підстави, наприклад у випадках, коли і сам ордер може бути визнаний недійсним.

Рішення про надання жилого приміщення окремим громадянам приймає виконавчий орган місцевої ради, підприємство, організація, у віданні яких знаходиться жилий будинок. На підставі прийнятого рішення про надання жилого приміщення громадяни, в тому числі тимчасово відсутні, дають письмове зобов’язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду (за винятком тих, кому жиле приміщення належить на праві приватної власності). Орган, що прийняв рішення про надання жилого приміщення, може переглянути своє рішення до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були раніше відомі та які могли вплинути на вказане рішення. До наданого жилого приміщення переселяються члени сім’ї, які включені в ордер і дали письмове зобов’язання про переселення в це приміщення. У ордері зазначаються прізвище, ім’я, по батькові особи, якій вій виданий, члени сім’ї, які мають право на зайняття нового жилого приміщення, жила площа, що надається, кількість кімнат, характеристика квартири (ізольована, комунальна), точна адреса із зазначенням вулиці, номера будинку та квартири. В ордері вказується підстава його видачі. Ордер підписується головою виконавчого органу відповідної місцевої ради.

Ордер дійсний протягом 30 днів. Цей термін можна вважати пресічним, який може бути продовжений тільки за наявності поважних причин. Ордер вручається громадянинові, на ім’я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред’являються документи, що посвідчують особу: паспорти або документи, що їх замінюють, членів сім’ї, включених в ордер. При вселенні громадянин здає ордер до житлово-експлуатаційної організації, одночасно отримуючи при цьому паспорти усіх членів сім’ї з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. До наданого жилого приміщення переселяються члени сім’ї, які включені в ордер і дали письмове зобов’язання про переселення.

Жилі приміщення державного або комунального житлового фонду, заселяються тільки на підставі ордеру. Заселення жилого приміщення в приватному будинку здійснюється на підставі договору найму.

Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладення відповідного договору найму соціального житла.

Єдиною підставою для заселення житла із житлового фонду соціального призначення є договір найму соціального житла, Договір найму соціального житла – це угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона – власник житла (иаймодавець) – передає або зобов’язується передати другій стороні – наймачеві – житло для проживання в ньому на певний строк. Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом і наймачем або уповноваженою ним особою. У договорі найму соціального житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних із наймачем прав та обов’язків щодо користування соціальним житлом.

Наймач соціального житла вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом із ним, вселити до займаного ним жилого приміщення свою дружину, своїх дітей, батьків. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Громадянин, з яким органом місцевого самоврядування було розірвано договір найму квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення, протягом наступних трьох років із дня розірвання договору має право на включення його до списків на позачергове отримання квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціального житла.

Форма типового договору найму соціального житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

Жиле приміщення для вселення повинно бути не тільки фактично, а й юридично вільним. На жиле приміщення, наймач якого незважаючи на непроживання в ньому, зберігає право, документи на вселення не можуть бути видані, як і на приміщення, у якому хтось проживає без законних на те підстав. Житлові органи зобов’язані вжити заходів до звільнення цього приміщення.

Однак громадянин, що отримав документи на жиле приміщення, яке було вільним, але незабаром виявилося незаконно зайнятим будь-ким, вправі в судовому чи адміністративному порядку вимагати звільнення приміщення.

Оскільки документи на вселення породжують для громадянина, що його отримав, визначені законодавством правові наслідки, то вони не можуть бути односторонньо анульованим виконавчим органом без згоди самого громадянина. І тому тільки в судовому порядку вони можуть бути визнані недійсними.

Ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у випадках надання громадянином відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов (неправомірні відомості про членів сім’ї, що включені в ордер, про розміри раніше займаної площі, яка послужила підставою для взяття на квартирний облік), порушенні прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення (видача ордера на жиле приміщення, право на яке зберігає інший громадянин, порушення прав наймачів на ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у квартирі, порушення порядку заселення), неправомірних дій службових осіб при вирішениі питання про надання жилого приміщення (порушення встановленого порядку розгляду і вирішення питань про взяття громадян на квартирний облік і надання жилих приміщень, у тому числі з порушенням черговості й отримання житла), а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих прнміщень. Ними можуть бути: включення в ордер членів сім’ї, що не дали на це своєї згодн, видача їх на фактично иевільне приміщення, видача ордера на нежиле приміщення, на частину кімнати чи суміжну кімнату, на жиле приміщення, що не відповідає санітарним і технічним вимогам, у випадку відсутності рішення про надання жилої площі, яке має бути винесене відповідним органом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» відмова у взятті громадянина на соціальний квартирний облік допускається в разі: 1) непредставления необхідних документів; 2) надання документів з виправленнями; 3) надання документів, які не підтверджують можливість визнання у встановленому порядку відповідного громадянина таким, що потребує надання соціального житла; 4) надання документів із заздалегідь неправдивою інформацією, що було встановлено органом, який приймає на соціальний квартирний облік.

Якщо за ордером, виданим з порушеннями, зазначеними у ст.59 ЖК, особи, які одержали його, не вселялися, суд вирішує питания лише про визнання ордера недійсним.

На вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст.59 ЖК підставами поширюється трирічний строк позовної давності, Визнавши причини пропуску цього строку поважними суд може задовольнити обґрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму жилого приміщення з якими укладений з порушенням встановленого порядку без видачі ордера.

(Порядок надання житла з державного і громадського фонду)