Православ’я і католицизм.

В 395 p. ослаблена внутрішніми протиріччями і нескінченними спусто­шувальними зовнішніми навалами Римська імперія розпалася на дві части­ни. В захід-них провінціях імперії, завойованих германськими і сусідніми з ними племена-ми, з часом утворилися самостійні феодальні держави. У схід­ній частині (Візан-тії) збереглася імператорська влада. Подальший розвиток східних і західних об-ластей колись єдиної імперії пішов різними шляхами.

Цілком природно, що розпад Римської імперії наклав відбиток на долю хри-стиянства. Наприклад, становлення феодальних відносин в західних об­ластях колишньої римської імперії, в порівнянні зі східними, здійснювалося швидкими темпами. Пристосовуючись до обстановки, що швидко змінюва­лася, західна церква відповідно міняла своє віровчення і обряди, тлумачення постанов все-ленських соборів і християнських догматів.

Феодалізація східних областей колишньої Римської імперії йшла значно по-вільніше. Застійність суспільного життя обумовила і консерватизм ідео­логії. Цей консерватизм ідеології з часом стає традицією в церковному житті право-слав’я.

Слід зазначити і те, що в умовах політичної роздрібненості західному духо-венству вдалося створити свою власну міжнародну організацію з єди­ним цент-ром.У східних же областях колишньої Римської імперії церква постійно знахо-дилася в залежності від світських правителів. З часом західна церква, підпоряд-кована папі римському, отримала назву католицької. Хрис­тиянство ж, яке офор-милося в епоху феодалізму на території Візантії і по­ширилося звідти на Русь та в деякі сусідні з Візантією держави, отримало назву православ’я.

Джерелами віровчення православ’я є Священне писання і Священне пере-дання.

Священне писання - це книги Старого і Нового заповітів. Канонічними пра-вославна церква вважає 22 книги Старого заповіту і всі книги Нового заповіту. Ці книги церква вважає богонатхненними, тобто написаними про­роками і апос-толами по безпосередньому просвітленню від святого духа. Право тлумачення Біблії, за вченням православ’я, належить тільки церкві.

Священне передання становлять головним чином Символ віри, поста­нови Вселенських і помісних соборів, твори отців церкви, таких, наприклад, як Афа-насій Великий, Василій Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Богослов та інші, яких православна церква проголошує своїми віровчителями.

Символ віри прийнятий на Нікейському (325 p.) і Царгородському (Констан-тинопольському), (381 p.) Вселенських соборах, доповнений постановами нас-тупних Вселенських соборів, закінчуючи сьомим (787 р.). В ньому викладені основи православного віровчення про єдиного Бога, який виступає в трьох іпо-стасях: Бог-отець, Бог-син, Бог-дух святий. Бог-отець згідно Символа віри є вседержителем, творцем видимого світу - природи і надприродного, неви­димо-го світу, де знаходяться добрі і злі духовні сили.

Бог-син - Ісус Христос, який спустився з неба на землю, щоб принести викуп-ну жертву за гріхи людей.Воскреснувши після смерті,він вознісся на небо і при-йде на землю вдруге, щоб судити живих і мертвих, і царству його не буде кінця.

Бог- дух святий ісходить і від Бога-отця.

Православ’я стверджує, що віруючий може заслужити царство небесне, якщо буде щиро, зі слізьми молитися, щоб Бог прийняв його молитви, мило­стині та інші добрі справи в заслугу і дарував би йому прощення гріхів.Пра­вославні про-повідники вчать, що головна заслуга людей перед Богом поля­гає не просто в дотриманні моральних заповідей, а в невтомних пристрасних молитвах, їх ідеа-лом є монах-аскет, який піддає мукам свою плоть. Пропо­відь аскетизму, відсто-ронення від земного світу - одна а характерних рис православ’я.

Характерними особливостями православ’я є ієрархічний принцип побу­дови церкви, ретельно розроблена система культу і пишної обрядовості для емоцій-ного впливу на віруючих.

Православна церква розглядає себе як громаду істинно віруючих. Вона скла-дається з ієрархії і пастви, духовенства і мирян. Духовенство проголо­шується посередником між Богом і віруючими і носієм божественної благо­даті, яка пере-дається для спасіння віруючих через таїнства. Як і католицька церква, вона ви-знає сім таїнств: хрещення, миропомазання, причастя, пока­яння, священство, шлюб і елеоосвячення. Таїнства здійснюються в процесі відповідних обрядів.

Крім поклоніння триєдиному Богу для православ’я, як і для католицтва, ха-рактерний культ святих угодників, на честь яких церква влаштовує особ­ливі свята, називає їх іменами храми і т.д. Про життя і діяльність святих угодників складені описи - «Житія святих». Перше місце в ієрархії християнських святих займає пресвята Діва Марія, яку православ’я шанує під іменами Пріснодіви і Богородиці. Але православна церква заперечує католицький догмат про непо-рочне зачаття Діви Марії, проголошений рим­ським папою Пієм IX в 1854 p.

Однією з особливостей православ’я є також культ ікон і мощів. Ікони -це на-мальовані переважно на полотні чи дошці зображення Ісуса Христа, святих, особливо Богородиці. Багатьом іконам Богородиці присвячуються регулярні богослужіння.

Мощами православна церква називає останки святих, які вважаються нет-лінними і наділеними надприродними властивостями.

Як уже зазначалося, православна церква, на відміну від католицької, не змог-ла створити самостійної всесвітньої організації. Вона не має єдиного центру і ділиться на самостійні, автокефальні, церкви, а саме: Константино­польська (Туреччина), яку очолює патріарх, що носить титул Вселенського, Александ-рійська (Єгипет), Антиохійська (Сірія і Ліван), Єрусалимська (арабська частина міста Єрусалим), Кіпрська (острів Кіпр), Грузинська, Се­рбська /Югославія/, Ру-мунська, Елладська (грецька), Болгарська, православ­ні церкви в Албанії, Поль-щі, Чехії і Словаччині, Руська. В Україні існує три православних церкви: Україн-ська православна церква Московського патрі­архату - УПЦ МП (фактично Русь-ка - православна церква). Українська православна церква Київського патріарха-ту Ц КП) та Українська авто­кефальна православна церква (УАПЦ).

Всі православні церкви, що складають Вселенське православ’я, об’єднані спільністю віровчення, канонів церковного життя тощо. Вони під­тримують взаємні контакти, беруть активну участь в екуменічному русі та мають своїх представників у Всесвітній раді церков (ВРЦ), спільно прово­дять богословські диспути з католиками, протестантами і монофізитами. Порівняно з католициз-мом і протестантизмом православ’я - найменш чисе­льна течія в християнстві (близько 100 мільйонів віруючих).

Одним з основним напрямів у християнстві є католицизм. Католиків у світі понад 1 мільярд.

Віровчення католицизму мало відрізняється від православ’я. Подібно право-слав’ю, католицизм сповідує віру в божественну трійцю: в Бога-отця -творця світу, його сина Ісуса Христа, в святого духа. Проте одним з предме­тів розход-жень між католицизмом і православ’ям є питання про «філокве» (що значить «і від сина»), про формулювання того місця в Символі віри,де говориться про Свя-того духа: чи він ісходить від отця і сина (чому вчить католицизм) чи тільки від отця (чому вчить православна церква). Це розхо­дження стало однією з причин розколу християнської церкви у 1054 p.

Джерелом свого віровчення католицизм (як і православ’я) вважає Свя­щенне писання (Біблію) і традицію. Біблія, за вченням католицизму є словом Бога, її автором є Святий дух, а тому вона не може мати помилок.

Поряд з Біблією джерелом віровчення в католицизмі є традиція, чи передан-ня, причому традицією вважається повчання, правила і настанови у вірі, які апостоли чули від Христа чи самі проповідували, але які не ввійшли в Біблію.

Однією з основних відмінностей віровчення католицизму від віровчен­ня ін-ших християнських віросповідань є визнання ним Папи Римського гла­вою всієї християнської церкви, намісником Христа і наступником апостола Петра. Згідно католицького віровчення,Христос заснував церкву,а керувати нею поставив сво-го учня, апостола Петра, який і був першим єпископом Риму. Всі ж наступні римські єпископи, тобто папи, є наступниками Петра, і тому Папа Римський по-винен вшановуватися як старший серед всіх єписко­пів і як глава всієї християн-ської церкви.

Іншим важливим положенням католицького віровчення є догмат папсь­кої не-погрішності. Догмат стверджує, що папа,коли він говорить з амвону,тобто вико-нує службу пастиря всіх християн,є непогрішним і хто цього не визнає,той під-лягає прокляттю. Догмат цей був прийнятий церковним собо­ром в Ватікані в 1870 р.

Влада папи визнається в католицизмі вище Вселенських соборів. Рі­шення ос-танніх набуває сили лише після затвердження їх папою. В спірних питаннях, що стосуються тлумачення Біблії чи традиції, вирішальним вва­жається судження папи.

На відміну від православ’я, католицька церква вчить про існування крім раю і пекла також чистилища,яке призначено для очищення душ,які недо­статньо очи-щені для раю, чи душ людей, які не тяжко грішили. Сутність цього догмату зво-диться до того, що оскільки душа померлого потрапляє в чистилище, то від йо-го близьких на землі, від їхнього служіння церкві, від їхнього внеску на її ко-ристь залежить, чи його душа потрапить в рай або пекло.

Досить поширене в католицизмі пошанування святих реліквій, культ мучени-ків і святих; Канонізація святих проводиться Ватіканом і в наш час.

Особливе місце в католицизмі займає культ Богородиці. В 1954 р. папа Пій IX проголосив догмат непорочного зачаття Діви Марії. В 1950р, папа Пій XII про-голосив новий догмат про тілесне вознесення Діви Марії: като­лик зобов’язаний вірити, що спочатку на небо вознеслася душа Діви Марії, потім тіло, і на небі вони поєдналися.

Католицизм, як і православ’я, визнає сім таїнств, тобто обрядів, які, згі­дно релігійних уявлень, здатні здійснити надприродній вплив на людину і оточуюче середовище. В католицизмі таїнства здійснюються дещо по-іншому,ніж в право-слав’ї - хрестять обливанням (в православ’ї тільки шля­хом занурювання у воду), таїнство євхаристії здійснюється не на квасному хлібі, як у православних, а на прісному, причому причастя під двома видами (хлібом і вином) здійснюється тільки духовенством, миряни ж причащаються лише одним видом (хлібом).

Миропомазання відбувається у католиків тільки тоді, коли дитині випо­в-нить-ся вісім років. Називається цей обряд конфірмацією.

Католицьке духовенство зобов’язане дотримуватися целібату, тобто не всту-пати в шлюб і в статеві стосунки. Целібат був введений наприкінці XI ст.

Обрядові особливості виявляються і в оформленні інтер’єру католиць­кого храму,де домінують скульптури,живописні картини,а не ікони,і в богослужінні, що проводиться латинською мовою і супроводжується грою на органі, і в тому, що віруючі під час богослужіння сидять (встають лише під час читання Єванге-лія), хрестяться всією долонею з лівого плеча на пра­ве тощо.

Церковна ієрархія має чотири основні ступені: дияконат, пресвітеріат (свяще-ники), єпископат, примат (володіє лише папа). Сукупність дієцезій у межах од-нієї держави формує національну церкву, яку очолює кардинал. Національні церкви - складові єдиної католицької церкви.

Католицизм має численні чернечі ордени: єзуїти, францисканці, капу­цини, бенедиктинці, домініканці, салезіанці та ін.

В Україні католицизм був започаткований ще в XIV ст., коли більшість зе-мель Галицько-волинської Русі захопила Польща. Залежно від обставин вплив його то наростав, то спадав. Станом на 1 січня 1997 р. в Україні діяло 712 гро-мад римо-католицької церкви (зареєстрованих), 24 монастирі, 5 навчальних за-кладів, 333 священнослужителі, виходило 11 періодичних ре­лігійних видань.