Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Професійно важливі якості працівників ДСНС.




Читайте также:
  1. Аналіз узагальнюючих показників якості продукції
  2. Аналіз якості виготовленої продукції.
  3. Аспекти трудової адаптації нових працівників
  4. Бухгалтерський облік розрахунків із заробітної плати працівників
  5. ВИДИ ВНУТРІШНЬО-АПТЕЧНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ
  6. Визначення і розрахунок рівня професійного ризику
  7. Виконання функції забезпечення якості на етапі "Виробництво".
  8. Вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня працівників
  9. Вимоги до якості виробів з пластмас.
  10. Висвітліть особливості організації професійної підготовки працівників.

 

 

Психологічні відмінності між людьми можуть бути настільки значні, що деякі співробітники, незважаючи на достатнє здоров'я і активне прагнення оволодіти певною діяльністю, фактично не можуть досягти необхідного мінімуму професійної майстерності. Досвід показує, що працівники ДСНС, що не володіють достатніми здібностями до роботи в даній службі, не тільки значно довше інших опановують цей вид діяльності, а й працюють гірше інших, найчастіше припускаються помилок, мають меншу надійність в роботі [29].

При всьому різноманітті професійно важливих якостей можна назвати ряд з них, які виступають як професійно важливі практично для будь-якого виду трудової діяльності. До таких якостей відносяться: відповідальність, самоконтроль, професійна самооцінка і декілька специфічних – емоційна стійкість, тривожність, ставлення до ризику і т.д. [40].

Психограмма рятувальників виглядає таким чином:

1) Психологічні фактори:

- увага;

- пам'ять;

- мислення;

- воля: емоційно-вольова стійкість, тривожність, схильність до ризику;

- самовідношення: самооцінка, локус контроль;

- мотивація.

2) Медико-фізіологічні фактори:

- стан серцево-судинної системи;

- стан дихальної системи;

- стан м’язової системи;

- стан аналізаторів;

- загальний стан здоров’я;

3) ергомічні фактори:

- стан центральної нервової системи;

- монотонностійкість;

- імпульсивність (рефлексивність);

4) соціально-психологічні фактори:

- когнітивний стиль;

- комунікабельність;

- емпатія;

5) інженерно-психологічні фактори:

- стан опорно-рухової системи: координація рухів, швидкість рухової реакції, точність реакції, тремор;

- рівень самоконтролю [11].

У діяльності рятувальника однаково важливе місце відводиться місце відводиться для слухового та зорового аналізаторів, які є головними. Також високі вимоги висуваються до стану вестибулярного аналізатора.

Увага характеризується великим напруженням протягом усього часу проведення рятувальних операцій і дозволяє рятувальникам здійснювати контроль за дотриманням порядку своєї діяльності, за роботою технічних засобів, за змінами обстановки. Найбільш важливими характеристиками уваги є:

- обсяг уваги – здатність утримувати в центрі уваги кілька об’єктів спостереження;



- стійкість уваги – здатність зосередити увагу на конкретному об’єкті, не відволікаючись на сторонні подразники;

- здатність до переключення уваги – здатність (за необхідності) швидко переключаючи увагу з одного об’єкта на інший [11].

Досягнення сучасної науки щодо дослідження взаємодії людини з технічними засобами при виконанні різних видів професійної діяльності свідчать про те, що найбільш інформативним для прогнозування ефективності такої взаємодії є стан центральної нервової системи (ЦНС) людини.

Стан ЦНС людини оцінюється трьома показниками: силою, лабільністю і рухливістю ЦНС.

Сила ЦНС – це властивість, що характеризує здатність клітин кори головного мозку витримувати або дуже сильне, або довгостроково діюче (хоча і несильне) збудження. Вона проявляється у стійкості організму до втоми та перевтомлювання, у більшому самовладанні в екстремальних умовах і більшій стійкості до впливу одноманітних подразників [11; 21].

Лабільність ЦНС – це властивості, що характеризують швидкість виникнення і припинення нервових процесів. Лабільність має значення в діяльності, коли потрібно швидко приймати рішення, часто переключаючи увагу з одного об’єкту на інший тощо [11].



Рухливість ЦНС – це властивість, що характеризує здатність ЦНС швидко реагувати на зміни в навколишньому середовищі.

Для успішного виконання завдань важливу роль відіграє співпраця та взаємопорозуміння між працівниками ДСНС. Тут головними якостями виступають: когнітивний стиль, комунікабельність та емпатія.

Когнітивний стиль визначає такі особливості рятувальників, як їх здатність відсторонитися від зовнішніх умов, уміння виділяти в тій або іншій ситуації найбільш істотні, а не найбільш помітні риси, орієнтуватися при ухваленні рішення на об’єктивну ситуацію, а не наявні знання й досвід, якщо вони суперечать один одному, прагнення постійно контактувати (взаємодіяти) з іншими людьми [39].

Комунікабельність характеризує такі особливості поведінки і діяльності рятувальників, як спілкування з людьми та інтерес до них.

Емпатія – це здатність розуміти психічний стан іншої людини і співпереживати їй. Якщо ця якість не розвинена в рятувальника, то в нього виникає стан байдужості до страждань інших людей, що негативно позначиться на виконанні рятувальних робіт в екстремальних умовах [18].

Особливий інтерес представляють такі особливості особистості, які здатні регулювати рівень функціонального стану при несенні служби. Найбільш часто такою якістю виступає емоційна стійкість, що дозволяє працівнику ДСНС зберігати необхідну фізичну і психічну працездатність в надзвичайних умовах [21].

Емоційна стабільність – це багатосистемна якість, яка забезпечує продуктивність діяльності й адекватність поведінки працівника при вирішенні завдань в екстремальних та стресових умовах. Працівники ДСНС з високим рівнем емоційної стабільності не схильні до імпульсивності, метушливості. Емоційна стабільність як професійна якість дозволяє тверезо дивитися на різні ситуації, без напливу емоцій, покладаючись на логічний розум, діяти послідовно [12; 16].



Емоційна стійкість дозволяє більш ефективно справлятися зі стресом, впевнено і холоднокровно застосовувати засвоєні навички, приймати адекватні рішення в обстановці дефіциту часу. Стійкі до стресу особи характеризуються як активні, неімпульсівні, наполегливі в подоланні труднощів. Протилежно цього емоційно нестійкі особи егоцентричні, песимістичні, дратівливі, сприймають навколишнє середовище як ворожу і мають схильність акцентуватися на подразники, пов'язаних з небезпекою. Емоційна стійкість може бути обумовлена мотивацією і рівнем домагань на досягнення високих результатів, а також знаком емоційного переживання, його тривалістю, глибиною [49].

Важливу роль у професійній діяльності відіграє самооцінка, її неадекватність зменшує надійність роботи в нестандартних умовах, Під раптово виниклої складній обстановці. Самооцінка багато в чому визначає формування інших професійно важливих якостей. Так, схильність до ризику часто породжується неадекватно завищеною самооцінкою [38].

Високотривожні особи більш чутливі до емоційного стресу, насилу виходять з цього стану, у них часто відзначаються емоційні порушення невротичного характеру. Тривожність безпосередньо пов'язана з ризиком захворювання неврозом. Психологічна стійкість більшою мірою виражена в осіб, мало схильних тривозі. Ці особи більш раціональні і з меншим емоційним напруженням здатні долати стресову ситуацію. Вони характеризуються більш високою рухливістю психічних процесів, що вказує на більш широкі можливості адаптації. Для осіб, тривожних, навпаки, типові ригідність особистісних якостей і психічних функцій, утруднення соціальних контактів, що перешкоджає реалізації раціональної й адекватної програми психічної адаптації [34].

Особливості нейродинаміки і деякі властивості темпераменту також виявляються значущими в багатьох видах професійної діяльності. Встановлено, що особи з сильною нервовою системою з боку порушення мають велику схильність до напруженої діяльності, ніж особи зі слабкою нервовою системою, для яких характерна більш висока тривожність і більш низька самооцінка. Залежність ефективності діяльності від властивостей нервової системи очевидна. Стан стресу, що виникає у працівників рятувальної служби в екстремальних умовах, різко погіршує дії осіб із слабкою нервовою системою і не робить впливу на людей з сильною нервовою системою. Працівники зі слабкою нервовою системою досягають більш високих результатів у профілактичній роботі [7].

Професійно важливими для працівників ДСНС якостями є також інтроверсія і екстраверсія. Екстраверти найбільшою мірою переживають монотонність, схильні до втоми у порівнянні з інтровертами під час роботи, коли обмежені зовнішні контакти і в роботі настає одноманітність [3].

Необхідні психічні властивості людини розвиваються в процесі її професійної діяльності або компенсуються іншими властивостями за допомогою спеціальних прийомів і способів дії. Лише в екстремальних і надзвичайних випадках, до числа яких відносяться пожежі, вимоги до окремих психічних властивостей різко підвищуються, в той же час багато механізмів компенсації не спрацьовують. І якщо професійна діяльність така, що екстремальні ситуації виникають в ній досить часто, з'являється необхідність у відсіві людей, які відповідають по психологічним властивостям вимогам діяльності, або в перерозподілі їх по робочих місцях з урахуванням індивідуальних психологічних передумов [31].

Зазначені якості проявляються в залежності від специфіки виконуваних завдань і пов'язані з успішністю професійної діяльності [38].

Ризик виражає прогностичну оцінку ймовірності несприятливого результату ситуації, що розвивається (ще не закінчилася). Ризик – це не описова (атрибутивна) характеристика ситуації, а оцінна категорія, нерозривно пов'язана з дією людини , її оцінкою – «оцінкою себе» [44, с. 23].

Відповідно до цього визначення ситуація ризику виникає тільки тоді, коли з'являється суб'єкт, який діє в цій ситуації. При цьому важливо відзначити, що ситуація ризику може виявитися небезпечною, якщо суб'єкт вимушений діяти в ній, але небезпечна ситуація не обов'язково є ризикованою. Для різних суб'єктів, що діють в одних і тих же умовах, ситуація може виявитися різною – ризикованою для одного і неризикованою для іншого.

Отже, поняття ризик нерозривно пов'язано з уявленням про дію суб'єкта і може бути визначено як характеристика цієї дії. Але характеристика дії як ризикованої не атрибутивна, а оціночна. Ризик є оцінкою можливості здійснення дії, можливості досягнення результату, відповідного до мети.

Таким чином , ризик – це «прогностична, яка випереджає дію, оцінка, що формується на стадії організації або планування дії» [44, с. 23].

Крім прогностичної оцінки, необхідною умовою ситуації ризику є невизначеність. І, якщо розглядати ризик в психологічному аспекті, то головні джерела невизначеності знаходяться в самому діючому суб'єкті. Саме він «зважує» умови, в яких дію буде здійснено, фактори, що впливають на дію та її майбутній результат.

І в кінцевому рахунку, на думку низки дослідників, всі джерела невизначеності суб'єктивні і визначаються можливостями і обмеженнями людини враховувати різні фактори, що впливають на дію та її майбутній результат. Джерела невизначеності можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. Ще один фактор – суб'єктивна оцінка витрат на досягнення бажаного результату. Чим більше витрат вимагає дію, тим вище критерій прийняття рішення про його необхідність. Особлива група факторів, що впливають на вибір критерію, пов'язана з індивідуально-особистісними особливостями суб'єкта. Насамперед, це схильність до ризику. Так, П. Вайнцвайг аналізує «готовність до ризику» як позитивну характерологічну складову «хоробрості». Г. Айзенк готовність до ризику як схильність до пошуку сильних відчуттів відрізняє від імпульсивності, більш тісно пов'язаної з темпераментом. Ю. Козелецький відносить схильність до ризику до особистісних рис, оскільки її виявлення обумовлене як факторами середовища, так і іншими, особистісними – рівень тривоги, агресивності та ін. [8].

М.А. Котик в поняття «готовність до ризику» окрім стійких якостей індивіда включає і ситуативні чинники трудової задачі, по відношенню до яких складається така готовність [20].

Під терміном «схильність» мається на увазі виборча спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. Схильність до ризику в даній роботі позначає спрямованість особистості, емоційну перевагу до видів дій і ситуацій, пов'язаних з ризиком. Схильність до ризику означає вибір варіантів альтернатив, сполучених з більшою ймовірністю загрози втрати.

Відмічено, що фахівцям з високим рівнем схильності до ризику властиво демонструвати відкритість, товариськість, активність у встановлені як міжособистісних, так і соціальних контактів.

Фахівці з середнім рівнем схильності до ризику є досить імпульсивними, іноді недостатньо емоційно стійкими, проте достатньо опірні стресовим впливам та негативним подразникам. Поряд з цим такі рятувальники відрізняються раціональністю, практичністю, упевненістю в собі, адекватністю. Їх поведінка врівноважена, націлена на конкретну практичну діяльність але емоційні сплески та імпульсивність можуть змінювати її траєкторію.

Рятувальники з низьким рівнем схильності до ризику достовірно частіше демонструють щиру відкритість новим міжособистісним контактам, спрямовані на взаємодію. Поряд з цим вони є розсудливими та критичними при обранні партнерів по взаємодії. Цих рятувальників відрізняє м’якість, поступливість, іноді прагнення до незалежності, суперництва [9].

Слід зазначити, що працівники ДСНС піддаються підвищеному ризику [3]. Вони свідомо йдуть на небезпеку, і успіх тут часто залежить від рівня розвитку моральних і вольових якостей людини, свідомості відповідальності, обов'язку, самовладання, мужності і майстерності. Знання, вміння, досвід іноді не тільки підкріплюють вольова якість сміливості, але навіть, якщо можна так висловитися, беруть частину її функції на себе. Однак у хвилини реальної небезпеки часто виникає нервове збудження, властиве переживання небезпеки. Воно мобілізує працівників ДСНС на активні дії і допомагає вийти з цієї ситуації [49].

Вольові якості – це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, які визначають рівень свідомої саморегуляції особистістю своєї поведінки, її влади над собою [47, c. 352].

Свідома саморегуляція поведінки для працівників ДСНС має дуже велике значення, оскільки, як говорилося раніше, їм доводиться працювати в умовах підвищеної небезпеки. Не зважаючи на складність ситуації, загрози та небезпеки, працівник ДСНС повинен зберігати спокій та швидко приймати й виконувати рішення.

Індивідуальні особливості волі властиві окремим людям. До позитивних якостей зараховують такі якості, як наполегливість, цілеспрямованість, витримка тощо. Якості, що характеризують слабкість волі особистості, можна визначити такими поняттями, як безпринципність, безініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо [6].

Перелік позитивних і негативних вольових якостей дуже великий, тому розглянемо основні з них. В.К. Каолін називає такі базальні (первинні) вольові якості особистості, як: а) енергійність; б) терплячість; в) витримка; г) сміливість [24, c. 387].

Функціональні вияви цих якостей є односпрямованими регуляторними діями свідомості, що набирають форми вольового зусилля.

Під енергійністю розуміють здатність вольовим зусиллям швидко піднімати активність до необхідного рівня.

Терплячість визначають як уміння підгримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, якщо є втома, поганий настрій, за незначних хворобливих проявів) [14].

Витримка – це здатність вольовим зусиллям швидко гальмувати (послаблювати, сповільнювати) дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення [26].

Сміливість – це здатність у разі виникнення небезпеки (для життя, здоров'я чи престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Тобто, сміливість пов'язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети [14].

Інші якості мають системний характер, пов'язаний з широким спектром функціональних виявів різних сфер (вольової, емоційної, інтелектуальної). Такі вольові якості є вторинними, системними. Наприклад, хоробрість охоплює такі складові як сміливість, витримку, енергійність; рішучість – витримку та сміливість.

Системними є такі якості як наполегливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість. При цьому важливо знати, що базальні (первинні) вольові якості становлять підґрунтя системних (вторинних) якостей, їх ядро. Низький рівень будь-яких базальних якостей дуже ускладнює утворення більш складних, системних вольових якостей [45].

Цілеспрямованість полягає в умінні особистості керуватися у своїх діях і вчинках поставленими цілями, зумовленими твердими переко­наннями. Цілеспрямована особистість завжди спирається на загальну, часто віддалену мету і підпорядковує їй свою конкретну мету.

Наполегливість – це вміння домагатися мети, переборюючи труднощі й перешкоди. Наполеглива особистість правильно оцінює обста­вини, знаходить у них те, що допомагає досягненню мети. Така особистість здатна до тривалого і неослабного напруження енергії, неухильного руху до поставленої мети [46].

Протилежними до наполегливості виявами є впертість і негативізм, які свідчать про недоліки волі. Вперта людина обстоює свої хибні позиції, попри розумні доводи.

Принциповість – це вміння особистості керуватись у своїх вчин­ках і поведінці стійкими принципами й переконаннями. Принциповість виявляється в стійкій дисциплінованості поведінки, у правдивості, об'єктивному ставленні до вчинків товаришів, чуйних вчинках. Протилежні до цих якості має людина безпринципна [42].

До вольових якостей, які найбільше характеризують силу волі особистості, належать самостійність та ініціативність.

Самостійність – це вміння діяти згідно зі своїми задумами, не підпадаючи під вплив інших, критично оцінювати їх думки. Самостійність особистості виявляється в здатності з власної ініціативи організовувати діяльність, ставити мету, а в разі потреби – вносити в поведінку зміни. Самостійна особистість не чекає підказок, вказівок від інших людей, активно обстоює власні погляди, може бути організатором, повести за собою до реалізації мети [46].

Ініціативність – це вміння знаходити нові, нешаблонні рішення й засоби їх здійснення. Протилежними якостями є безініціативність та залежність. Безініціативна людина легко піддається впливу інших людей, їхніх дій, вчинків, власні рішення ставить під сумнів, не впевнена в їх правильності та необхідності. Особливо виразно ці якості виявляються у формі навіювання [45].

Рішучість – це вміння приймати обдумані рішення у складній обстановці, не вагаючись. Нерішучість є виявом слабкості волі. Нерішуча людина схильна або відкидати остаточне прийняття рішення, або без кінця його переглядати [14].

Волю особистості характеризує також її організованість, яка полягає в умінні людини керуватися у своїй поведінці чітко визначеним планом. Ця властивість вимагає вміння не тільки неухильно втілювати в життя свій план, а й виявляти необхідну гнучкість у разі зміни обставин дійсності.

Сукупність позитивних (базальних і системних) вольових якостей утворює силу волі особистості. Люди бувають із:

· дуже сильною волею (їх називають залізними, вольовими);

· сильною волею;

· помірною волею;

· слабкою волею;

· безвольні.

Встановлено, що людям із сильною волею властивий високий рівень мотивації досягнення. Мотивація досягнення – це наполегливість у досягненні своєї мети, прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, намагання досягти свого за будь-яку ціну [48, c. 65].

Негативні якості характеризують вольову слабкість людини. Крайній ступінь слабовілля людини перебуває за межами норм. До вагомих розладів складної вольової дії призводять абулія та апраксія.

Абулія пов'язана з нездатністю прийняти необхідне рішення, діяти. Причина полягає у порушенні динамічного співвідношення між корою великих півкуль і підкіркою [22].

Апраксія – складне порушення цілеспрямованості дій, яке викликається локальними розладами лобних ділянок мозку. Вона виявляється в порушенні довільної регуляції рухів, дій і поведінки в цілому [22, c. 176].

Таким чином вольові якості відіграють важливу роль в життєдіяльності людини. Вольові якості формують силу волі люди. Людина із сильною волею досягає більших результатів у житті.

До професійно важливих вольових якостей працівника ДСНС входять відповідальність, ініціативність, рішучість, самостійність, витривалість, наполегливість, енергійність, уважність, цілеспрямованість.

На думку А.В. Осипова професійно важливі якості працівників ДСНС обумовлені його індивідуальністю і формуються в процесі професійної діяльності.

Специфіку типу індивідуальності у структурі професійної особистості створюють: темп, соціальна ергічність, соціальний темп. Таким чином, дані властивості темпераменту виступають в якості професійно важливих якостей на індивідуальному рівні [42].

Як суб'єкти діяльності, розвивають особистісні якості, що виражаються у схильності до ризику та стресостійкості. При цьому в міру професійного становлення відбувається зменшення схильності до ризику. У той же час підвищується стресостійкість працівників як розвиток адаптації до професії, до умов професійної діяльності.

Схильність до ризику і стресостійкість знаходяться у взаємозв'язку з ергічністю і пластичністю, що характеризує рівень потреби співробітника в освоєнні предметного світу, спрагу професійної діяльності, прагнення і ступінь залученості до розумової та фізичної праці під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і легкість перемикання з одного предмета на інший в екстремальних умовах. При цьому наголошується швидкість переходу з одних способів мислення на інші в процесі взаємодії з наочним середовищем.

Професійна діяльність сприяє розвитку такого типу особистості, у якого переважають суто чоловічі, маскулінні якості, пов'язані з розвитком активності, мотивації досягнення, вибором ситуацій, в яких можна реалізувати фізичну і соціальну активність. Для них характерна активність позиції, високий рівень життєлюбства, впевненість в собі, позитивна самооцінка, висока мотивація досягнення, висока пошукова мотивація, впевненість і швидкість у прийнятті рішень. Професійна діяльність сприяє формуванню типу особистості, в якому маскулінні риси пов'язані з пошуком ситуацій, спрямованих на реалізацію життєвої активності людини [31].

Таким чином, для роботи працівникам ДСНС необхідний цілий комплекс професійно важливих якостей, як індивідуально-динамічних (швидкість реакції, емоційна стабільність і т.д.), так і особистісних: сміливість, готовність до ризику, рішучість і т.д. Водночас професійна діяльність працівників ДСНС призводить до розвитку їх професійно важливих якостей: розвитку особистісних (стресостійкість; мужність; соціальна інтроверсія).

 


 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 33; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты