Структура і методи дослідження.

До проблеми волі зверталася велика кількість вчених, таких як С.Л. Рубінштейн, У. Джеймс, В.А. Іванников, В.І. Селиванов та багато інших. Актуальність цієї проблеми не втрачає свою силу і сьогодні.

Емоціями (афектами, душевними хвилюваннями) називають такі стани, як страх, гнів, туга, радість, любов, надія, смуток, відраза, гордість і т.п. Емоції виявляються у визначених психічних переживаннях, кожному відомих по своєму досвіду, і в тілесних явищах. Як і відчуття , емоції мають позитивний і негативний почуттєвий тон, пов'язані з почуттям задоволення або незадоволення [42, 45].

Воля – потреба у подоланні перешкод; свідома мобілізація особистістю своїх психічних і фізичних можливостей для подолання труднощів і перешкод, для здійснення цілеспрямованих дій і вчинків.

Емоції і воля є психологічними характеристиками особистості і є її невід'ємною частиною.

Вольові якості – конкретні прояви волі особистості, зумовлені перешкодами, які необхідно подолати.

Вони відображають вольову регуляцію, пов'язану з напруженими вольовими зусиллями в конкретних умо­вах. Прояви волі виражають якість і рівень вольових зусиль.

У кожної людини вольові якості проявляються як єдина цілісна система, що має свою структуру. У різних видах діяльності вона змінюється. Тому сукупність вольових якостей є рухливою, динамічною системою, ланки якої можуть по-різному співвідноситися. Сукупність вольових якостей визначається стійкими, об'єктивними умовами діяльності. Ідеться насамперед про провідні вольові якості, від яких залежить подолання перешкод, типових для певного виду діяльності, а також про вольові якості, що їх підтримують [18].

Таким чином, можна стверджувати, що в професійній діяльності виробляються професійно важливі емоційно-вольові якості. Ряд важливих якостей, які формувалися впродовж життя, посилюються та стають більш вираженими.

Таку сформованість професійно важливих емоційно-вольових якостей у курсантів-рятувальників можна порівнявши їх з відповідними у студентів, які під час навчання перебувають у різних умовах. Курсанти мають практичні навчання, під час яких стикаються з умовами наближеними до реальних ситуацій небезпеки, у яких будуть працювати в майбутньому [1].

Метою нашого дослідження є вивчення особливостей професійно важливих якостей курсантів-рятувальників.

Для досягнення поставленої мети в дослідницькій частині роботи ми визначили такі завдання:

1. Дослідити особливості емоційно-вольових якостей у курсантів у порівнянні зі студентами.

2. Дослідити особливості емоційної стабільності у курсантів у порівнянні зі студентами.

3. Дослідити особливості тривожності у курсантів у порівнянні зі студентами.

4. Дослідити особливості схильності до ризику у курсантів у порівнянні зі студентами.

5. Дослідити особливості вольових якостей у курсантів-рятувальників у порівнянні зі студентами.

У дослідженні брали участь дві вибірки випробуваних, які складалися зі 50 респондентів кожна. Це курсанти факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, віком 20-22, та студенти геолого-географічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, віком 20-22.

Процедура дослідження включала в себе:

- підбір інформативних експериментально-психологічних методик, які б в достатній мірі могли б відповідати завдання дослідження;

- проведення дослідження за вибраними методиками;

- обробку даних отриманих в ході дослідження.

У дослідженні використовувались такі методики:

1. Методика визначення емоційної стабільності (Опитувальник Айзенка).

Опитувальник призначений для визначення темпераменту з урахуванням екстраверсії, інтроверсіїта емоційної стабільності. Складається з 57 запитань, серед якихдев'ять питань, що становлять «шкалу брехні».

У цьому дослідженні була використана тільки шкала емоційної стабільності: 2,4,7,9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57 – так. Відповіді, що збігаються з ключем, оцінюються в 1 бал.

Далі рахується сума всіх набраних балів:

1. 0-12 – емоційно стабільні;

2. 12 та більше – емоційно нестабільні.

Дана шкала характеризує емоційну стійкість або нестійкість (емоційна стабільність або нестабільність). Емоційна стійкість – риса, яка виражає збереження організованої поведінки, ситуативної цілеспрямованості у звичайних і стресових ситуаціях. Характеризується зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, занепокоєння, а також схильністю до лідерства, комунікабельності. Нестабільність виражається в надзвичайному нервуванні, нестійкості, поганій адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті вини і занепокоєнні, заклопотаності, депресивних реакціях, неуважності уваги, нестійкості в стресових ситуаціях.

Емоційна стабільність є важливою якістю для працівників ДСНС, оскільки можливість зберігати стабільний стан в умовах надзвичайної ситуації необхідна для виконання рятувальних робіт.

2. Методика виявлення рівня тривожності Дж. Тейлор.

Шкала «прояву тривожності» (Manifest Anxiety Scale, MAS) – особистісний опитувальник. Призначений для вимірювання проявів тривожності. Опублікований Дж. Тейлор в 1953 р. Твердження шкали відбиралися з набору тверджень Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника (MMPI). Вибір пунктів для шкали «прояви тривожності» здійснювався на основі аналізу їх здатності розрізняти осіб з «хронічними реакціями тривоги».

Обробка результатів дослідження здійснюється аналогічно процедурі MMPI . Індекс тривожності вимірюється в шкалі Т-балів. Шкала «прояву тривожності» нерідко використовується в якості однієї з додаткових шкал MMPI. При цьому результат вимірювання тривожності не тільки доповнює дані по основним клінічним шкалами MMPI, але і в деяких випадках може бути залучений до інтерпретації профілю в цілому. Як показують дані досліджень (Дж. Рейх та ін., 1986; Дж. Хенсер, В. Майер, 1986), стан тривоги пов'язано зі зміною когнітивної оцінки навколишнього і самого себе. При високих покажчиках рівня тривожності необхідно дотримуватися дуже обережним в інтерпретації даних самооцінки.

Опитувальник складається з 50 питань. Слугує для оцінки загального рівня тривожності.

Досліджуваним пропонується ряд тверджень. Потрібно розглянути кожне і оцінити з своєї точки зору, за допомогою двох варіантів відповідей: «так», «ні» або «не знаю». Обраний варіант відповіді позначаємо відповідно знаком «+», «-» або «?».

Обробка результатів відбувається шляхом підрахунку кількості кожного з варіантів відповідей за такою схемою:

По 1 балу за відповіді «ні» на запитання: 1-12.

По 1 балу за відповіді «так» на запитання: 13-50.

При невизначеній відповіді рахується 0,5 бала.

Показники ранжуються наступним чином:

1. від 0 до 6 балів – низька тривожність. Характерно яскраво виражене спокій. Вони не завжди схильні сприймати загрозу своєму престижу, самооцінці в самому широкому діапазоні ситуацій, навіть коли вона реально існує. Виникнення стану тривоги у них може спостерігатися лише в особливо важливих і особистісно значущих ситуаціях. В особистісному плані такі люди спокійні, вважають, що особисто у них немає приводів і причин хвилюватися за своє життя, репутацію, поведінку і діяльність. Імовірність виникнення конфліктів, зривів, афективних спалахів вкрай мала;

2. від 6 до 20 балів – середня тривожність. Спокій виражений не яскраво, але такі люди не перебувають у постійній готовності до конфлікту. Вони хвилюються за своє життя, репутацію, поведінку та діяльність, але у складних ситуаціях;

3. більше 20 – висока тривожність. Такі люди запальні, дратівливі і перебувають у постійній готовності до конфлікту і готовності до захисту, навіть якщо в цьому об'єктивно немає потреби. Для них, як правило, характерна неадекватна реакція на зауваження, поради та прохання. Особливо велика можливість нервових зривів,афективних реакцій в ситуаціях, де мова йде про їх компетенції в тих чи інших питаннях, їх престиж, самооцінці, їх відношенні. Зайве підкреслення результатів їх діяльності або способів поведінки як у кращу, так і в гірший бік, категоричний по відношенню до них тон або тон, що виражає сумнів, – все це неминуче веде до зривів, конфліктів, до створення різного роду психологічних бар'єрів, що перешкоджають ефективній взаємодії з такими людьми.

3. Методика дослідження схильності до ризику О.Г. Шмельова.

Опитувач складається з 50 тверджень. Призначений для оцінки схильності до ризику.

Досліджуваним пропонується ряд тверджень. Потрібно розглянути кожне і оцінити з своєї точки зору, за допомогою двох варіантів відповідей: «так» або «ні». Обраний варіант відповіді позначаємо відповідно знаком «+» або «-».

Обробка результатів відбувається шляхом підрахунку кількості кожного з варіантів відповідей за такою схемою:

По 1 балу за відповіді «ні» на запитання: 6, 7, 8, 13, 15, 19, 21, 22, 28, 30, 32, 42, 43, 45, 47, 49.

По 1 балу за відповіді «так» на запитання: 2, 3, 4, 9, 11, 12, 14, 17, 18, 23, 25, 26, 27, 31, 33, 34, 37, 38, 39, 40, 41, 44, 48, 50.

Показники ранжуються наступним чином:

4. менше 11 балів – низький рівень ризику;

5. від 11 до 29 балів – середній рівень ризику;

6. більше 30 – високий рівень ризику.

4. Опитувальник вольових якостей людини (ВКЛ) М.В. Чумакова.

У літературі по психології волі виділяються різні переліки вольових якостей особистості. Вони досить різні по складу вольових якостей та кількості вольових якостей. Причина цього полягає в тому, що склад вольових якостей як правило визначається умоглядно без експериментального пророблення.

Велике різноманіття списків вольових якостей особистості, що наводяться різними авторами, змушує шукати шляхи їх емпіричного обґрунтування. Одним з них є виділення вольових якостей на основі семантичної схожості. Саме ця ознака була ключовою при формуванні опитувальника.

Шкали опитувальника сформовані емпіричним шляхом за допомогою факторного аналізу прикметників, виділених методом семантичної схожості, в описі шкал наводяться приклади пунктів опитувальника та прикметники, що складають фактор (в дужках спочатку наведені прикметники, які знаходяться на позитивному полюсі шкали, а справа від тире на негативному полюсі).

1. Відповідальність (відповідальний, обов’язковий – безвідповідальний, ненадійний, легковажний).

2. Ініціативність (головний, діловий, сильний, ініціативний, діяльний, впливовий, далекоглядний – пасивний, безініціативний, лінивий, бездіяльний).

3. Рішучість (упевнений, рішучий – нерішучий, невпевнений, мінливий).

4. Самостійність (самостійний, незалежний – залежний, несамостійний, керований).

5. Витримка (витриманий, терплячий, розсудливий, самокерований – невитриманий, нестримний).

6. Наполегливість (твердий, бойовий, стійкий, наполегливий – ненаполегливий, нестійкий, слабкий).

7. Енергійність (активний, життєдіяльний, енергійний, оптимістичний – безсилий, депресивний).

8. Уважність (уважний, зібраний, непохитний – неуважний).

9. Цілеспрямованість (цілеспрямований, завзятий – нецілеспрямований).

Опитувальник складається з 78 тверджень. Спрямований оцінку рівня таких вольових якостей як відповідальність, ініціативність, рішучість, самостійність, витримка, наполегливість, енергійність, уважність та цілеспрямованість.

Для підрахунку результатів питання розділяють на прямі та зворотні. В прямих питаннях відповіді «так» оцінюються в 1 бал, а «ні» - 0 балів; у зворотніх навпаки.

Підрахунок ведеться таким чином (в дужках наводяться спочатку прямі питання, а через крапку з комою зворотні):

2. Відповідальність (11, 14, 27, 53, 72, 74; 61, 69).

3. Ініціативність (1, 15, 28, 41, 48, 60; 8, 20, 33, 62).

4. Рішучість (29, 63; 2, 9, 21, 34, 49, 54).

5. Самостійність (3, 30, 75; 10, 22, 35, 42, 70).

6. Витримка (55, 64, 71, 73, 76; 4, 36, 43, 68, 77).

7. Наполегливість (23, 31, 50; 16, 37, 44, 56).

8. Енергійність (12, 17, 32, 38, 57, 65; 5, 24, 45, 51).

9. Уважність (6, 25, 39, 66; 13, 18, 46, 58).

10. Цілеспрямованість (19, 26, 47, 52, 59, 67, 78; 7, 40).

Кожна шкала оцінюється окремо. Чим більше набрано балів, тим більше розвинена якість.

5. Для математичної і статистичної обробки результатів нами використовувалися t-критерій Стьюдента та φ-критерій кутового перетворення Фішера.