Розділ IV

ОХОРОНА ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ

Стаття 18. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони
державної таємниці

З метою охорони державної таємниці впроваджуються:

єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження,
передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної
інформації;

дозвільний порядок провадження державними органами, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення
іншим шляхом секретної інформації;

обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців,
осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до
державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і
технічних засобів, що їм належать;

особливості здійснення державними органами їх функцій щодо
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною
таємницею;

режим секретності державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею;

спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної
таємниці;

технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Стаття 19. Єдині вимоги до матеріальних носіїв секретної
інформації

Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування,
зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних
носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 20. Дозвільний порядок провадження діяльності,
пов'язаної з державною таємницею, та режим
секретності

Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, надається державним органам, органам місцевого
самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за
результатами спеціальної експертизи за умови, що вони:

відповідно до компетенції, державних завдань, програм,
замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у діяльності,
пов'язаній з державною таємницею;

мають приміщення для проведення робіт, пов'язаних з державною
таємницею, сховища для зберігання засекречених документів та інших
матеріальних носіїв секретної інформації, що відповідають вимогам
щодо забезпечення секретності зазначених робіт, виключають
можливість доступу до них сторонніх осіб, гарантують збереження
носіїв секретної інформації;

додержуються передбачених законодавством вимог режиму
секретності робіт та інших заходів, пов'язаних з використанням
секретної інформації, порядку допуску осіб до державної таємниці,
прийому іноземних громадян, а також порядку здійснення технічного
та криптографічного захисту секретної інформації; { Абзац
четвертий частини третьої статті 20 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

мають режимно-секретний орган, якщо інше не передбачено цим
Законом.

Керівники державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, мають бути обізнані з
чинним законодавством про державну таємницю.

Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, встановлюється Службою безпеки України і не
може перевищувати 5 років. Його тривалість залежить від обсягу
робіт (діяльності), що здійснюються державним органом, органом
місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією,
ступеня секретності та обсягу пов'язаних з цими роботами
(діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю, а також
категорії режиму секретності.

{ Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, не надається, якщо відсутні умови для провадження такої
діяльності, передбачені цією статтею, а також якщо керівник
підприємства, установи, організації не є громадянином України або
не має допуску до державної таємниці.

{ Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, може бути скасований або його дія може бути зупинена
Службою безпеки України на підставі акта проведеної нею перевірки,
висновки якого містять дані про недодержання державним органом,
органом місцевого самоврядування, підприємством, установою,
організацією умов, передбачених цією статтею.

{ Частина сьома статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Державним органам, органам місцевого самоврядування,
підприємствам, установам, організаціям, що провадять діяльність,
пов'язану з державною таємницею, за результатами спеціальної
експертизи надаються відповідні категорії режиму секретності
(перша, друга або третя), що зазначаються Службою безпеки України
у дозволах на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею.

{ Частина восьма статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, яким надано зазначений у цій
статті дозвіл, набувають права на доступ до конкретної секретної
інформації згідно з рішенням державних органів, уповноважених
державним експертом з питань таємниць приймати такі рішення. За
погодженням з цими органами здійснюється передача секретної
інформації або її матеріальних носіїв державним органам, органам
місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям,
які мають дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею.

Порядок надання, переоформлення, зупинення та поновлення дії
або скасування дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, форма акта спеціальної експертизи щодо
наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, форма дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, та категорії режиму секретності
встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{ Частина десята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Стаття 21. Режимно-секретні органи

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення
та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності,
постійного контролю за їх додержанням створюються на правах
окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі -
РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного
органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації.

{ Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за
погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО
взаємодіють з органами Служби безпеки України.

До складу РСО входять підрозділи режиму, секретного
діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують
охорону державних таємниць, залежно від специфіки діяльності
державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства,
установи та організації.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, вводиться посада
заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються
обов'язки та права керівника РСО.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, де штатним розписом не
передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних
документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності
здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним
наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що
забезпечують режим секретності. На них поширюються обов'язки та
права працівників РСО.

Призначення осіб на посади заступників керівників з питань
режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу
про покладення на окремого працівника обов'язків щодо забезпечення
режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби
безпеки України та РСО вищестоящих державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до
державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо
характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної
таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Якщо
державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство,
установа або організація не провадить діяльність із секретною
інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та
"особливої важливості", РСО такого органу, підприємства, установи
або організації комплектується спеціалістами, яким надано допуск
до державної таємниці зі ступенем секретності "таємно".

{ Частина сьома статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Основними завданнями РСО є:

а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до
секретної інформації;

б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими
структурними підрозділами державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що
забезпечують охорону державної таємниці;

в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам
втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною
інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами,
іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким
не надано допуску та доступу до неї;

г) виявлення та закриття каналів просочення секретної
інформації в процесі діяльності державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;

д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під
час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею,
та під час здійснення зовнішніх відносин;

е) організація та ведення секретного діловодства; { Пункт "е"
частини восьмої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

є) здійснення контролю за станом режиму секретності в
державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм
об'єктах.

РСО мають право:

а) вимагати від усіх працівників державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а
також відряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо
забезпечення охорони державної таємниці;

б) брати участь у розгляді проектів штатних розписів
державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства,
установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств у
частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та
чисельності працівників цих органів;

в) брати участь у проведенні атестації працівників, що
виконують роботи, пов'язані з державною таємницею, а також у
розгляді пропозицій щодо виплати в установленому нормативними
актами порядку компенсації за роботу в умовах режимних обмежень;

г) залучати спеціалістів державного органу, органу місцевого
самоврядування, підприємства, установи та організації до
здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;

д) здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань
захисту державної таємниці і забезпечення режиму секретності у
підрозділах державного органу, органу місцевого самоврядування,
підприємства, установи та організації, а також у підвідомчих їм
установах та підприємствах, давати відповідні рекомендації;

е) здійснювати перевірки додержання режиму секретності на
робочих місцях працівників, що мають допуск до державної таємниці,
вмісту спецсховищ (приміщень, сейфів, металевих шаф,
спецчемоданів, спецпапок тощо), наявності документів, виробів та
інших матеріальних носіїв секретної інформації;

є) порушувати перед керівником державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень
режиму секретності та секретного діловодства, про притягнення осіб
до відповідальності згідно з законом, а також давати рекомендації
щодо обов'язкових для виконання вказівок керівникам підрозділів
державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства,
установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств з
питань забезпечення режиму секретності;

ж) брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому
порядку вимагати від працівників державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
письмових пояснень щодо фактів розголошення ними секретних
відомостей, втрати матеріальних носіїв секретної інформації, інших
порушень режиму секретності;

з) вносити пропозиції керівникові державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
про припинення робіт, пов'язаних з державною таємницею, в
структурних підрозділах, якщо умови для їх виконання не
відповідають вимогам режиму секретності; опечатувати приміщення,
де ведуться такі роботи або зберігаються матеріальні носії
секретної інформації;

и) одержувати від громадян, яким оформляються документи на
допуск до державної таємниці, анкетні дані;

і) використовувати засоби зв'язку та вести в установленому
порядку поштово-телеграфне листування з іншими державними
органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами і організаціями та їх РСО з питань забезпечення режиму
секретності;

ї) мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та
штампи установленої форми.

Передача функцій РСО будь-яким іншим підрозділам державного
органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та
організації не допускається.

Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці

Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються
такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені
секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені
секретності "цілком таємно" та "таємно";

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь
секретності "таємно",

а також такі терміни дії допусків:

для форми 1 - 5 років;

для форми 2 - 7 років; { Абзац сьомий частини першої статті
22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }

для форми 3 - 10 років. { Абзац восьмий частини першої статті
22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }

Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам
України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї
службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності
або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх
перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці
визначається Кабінетом Міністрів України.

{ Частина друга статті 22 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }

В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою
безпеки України громадянам України віком від 16 років може
надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності
"цілком таємно" та "таємно", а віком від 17 років - також до
державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".

Для розгляду питання про надання громадянам допуску до
державної таємниці державними органами, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де
працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються
документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України.
Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання
визначаються Кабінетом Міністрів України.

{ Частина четверта статті 22 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 293-VI ( 293-17 ) від 21.05.2008, N 2592-VI ( 2592-17 )
від 07.10.2010; в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }

Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну
таємницю, не пов'язана з місцем роботи, служби або навчання,
документи про надання допуску до державної таємниці можуть
оформлятися за місцем провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею.

{ Частина п'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2978-VI ( 2978-17 ) від 03.02.2011 }

Надання допуску передбачає:

визначення необхідності роботи громадянина із секретною
інформацією;

перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної
таємниці;

взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо
збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;

одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені
законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної
таємниці;

ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за
порушення законодавства про державну таємницю.

{ Частину сьому статті 22 виключено на підставі Закону
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Стаття 23. Відмова у наданні допуску до державної таємниці

Допуск до державної таємниці не надається у разі:

1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в
роботі із секретною інформацією;

2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави,
іноземної організації чи їх представників, а також окремих
іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам
національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності
політичних партій та громадських організацій, діяльність яких
заборонена у порядку, встановленому законом;

3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання
щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а
також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом
обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;

4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо
тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;
{ Пункт 4 частини першої статті 23 в редакції Закону N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть
завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку,
затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою
безпеки України. { Пункт 5 частини першої статті 23 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено
також у разі:

1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску
недостовірних відомостей про себе;

2) постійного проживання громадянина за кордоном або
оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за
кордоном;

3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження
державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної
таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає
доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце
чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством
порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з
державною таємницею, чи звільнено.

{ Статтю 23 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2978-VI
( 2978-17 ) від 03.02.2011 }

Стаття 24. Перевірка громадян у зв'язку з допуском їх до
державної таємниці

Перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної
таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у
двомісячний строк у порядку, встановленому цим Законом і Законом
України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ).

{ Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2978-VI ( 2978-17 ) від 03.02.2011 }

У ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються
наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4
частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За
результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають
протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до
державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні
такого допуску.

{ Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 3
і 5 частини першої статті 23 цього Закону, з'ясовується державним
органом, органом місцевого самоврядування, підприємством,
установою, організацією, що оформляє документи на допуск.

{ Частина третя статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2978-VI ( 2978-17 ) від 03.02.2011 }

Повідомлення органів Служби безпеки України про відмову в
наданні громадянам допуску до державної таємниці мають містити
посилання на відповідні положення статті 23 цього Закону. Відмова
не виключає повторного звернення державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з
цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до
державної таємниці було відмовлено.

{ Частина четверта статті 24 в редакції Закону N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Стаття 25. Оскарження громадянином відмови у наданні допуску
до державної таємниці

Державний орган, орган місцевого самоврядування,
підприємство, установа, організація зобов'язані у п'ятиденний
строк з дня надходження повідомлення органу Служби безпеки України
про відмову у наданні громадянину допуску до державної таємниці
письмово повідомити такого громадянина про причини і підстави
відмови.

Громадянин має право оскаржити рішення про відмову у наданні
допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.

{ Текст статті 25 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }

Стаття 26. Переоформлення допуску до державної таємниці,
підвищення або зниження його форми та скасування
{ Назва статті 26 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }

Переоформлення громадянам допуску до державної таємниці
здійснюється:

у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці
за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією;

у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми
допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого
ступеня секретності; { Абзац третій частини першої статті 26 в
редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

у разі необхідності проведення додаткової перевірки,
пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами
2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.

Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці
здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або
виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або
після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому
було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його
недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби
безпеки України або отриманої від державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

{ Частина друга статті 26 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }

На прохання громадянина його допуск до державної таємниці
скасовується протягом трьох днів з часу звернення з приводу
скасування допуску.

Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної
таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього
Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу,
органу місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов'язану з
державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування
йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому
законом.

{ Частина четверта статті 26 в редакції Закону N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці,
якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до
державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу
посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку
переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною
таємницею, чи звільнено.

Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам
допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 27. Доступ громадян до державної таємниці

Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам
України, яким надано допуск до державної таємниці та які
потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової
чи науково-дослідної діяльності або навчання.

Рішення про надання доступу до конкретної секретної
інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних
носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких
виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або
зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

{ Частина друга статті 27 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }

Керівники державних органів, за винятком осіб, передбачених
частиною шостою цієї статті, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій доступ до державної таємниці у
сфері, що стосується діяльності державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації,
отримують за посадою після надання їм допуску до державної
таємниці за відповідною формою.

{ Статтю 27 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Порядок надання доступу до державної таємниці особам,
залученим до конфіденційного співробітництва з оперативними
підрозділами правоохоронних та інших спеціально уповноважених
органів, які проводять оперативно-розшукову, розвідувальну або
контррозвідувальну діяльність, визначається керівниками зазначених
органів за погодженням із Службою безпеки України. У Службі
безпеки України такий порядок надання доступу до державної
таємниці визначається Головою Служби безпеки України.

{ Статтю 27 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Відмова надати громадянинові України доступ до конкретної
секретної інформації та її матеріальних носіїв можлива лише у разі
відсутності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, та
може бути оскаржена в порядку, встановленому частиною другою
статті 25 цього Закону.

Президентові України, Голові Верховної Ради України,
Прем'єр-міністрові України та іншим членам Кабінету Міністрів
України, Голові Верховного Суду України, Голові Конституційного
Суду України, Генеральному прокурору України, Голові Служби
безпеки України, народним депутатам України доступ до державної
таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після
взяття ними письмового зобов'язання щодо збереження державної
таємниці. { Частина статті 27 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1519-IV ( 1519-15 ) від 19.02.2004, N 293-VI ( 293-17 )
від 21.05.2008 }

Іноземцям та особам без громадянства доступ до державної
таємниці ( 621/2006 ) надається у виняткових випадках на підставі
міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента
України з урахуванням необхідності забезпечення національної
безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і
оборони України.

Стаття 28. Обов'язки громадянина щодо збереження державної
таємниці

Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці,
зобов'язаний:

не допускати розголошення будь-яким способом державної
таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з
виконанням службових обов'язків;

не брати участі в діяльності політичних партій та громадських
організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому
законом;

не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх
представникам, а також окремим іноземцям та особам без
громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам
національної безпеки України;

виконувати вимоги режиму секретності;

повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до
державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про
виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або
інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому
державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій
виїзд з України; { Абзац шостий статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

додержуватися інших вимог законодавства про державну
таємницю.

Стаття 29. Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до
державної таємниці

Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної
таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально
був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на
постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування
відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу
припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має
міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На громадянина також поширюються обмеження свободи
інформаційної діяльності, що випливають з цього Закону.

Стаття 30. Компенсація громадянам у зв'язку з виконанням
робіт, які передбачають доступ до державної
таємниці

У разі коли за умовами своєї професійної діяльності
громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну
таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу
в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої
встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Обмеження на оприлюднення секретної інформації

Під час підготовки матеріалів для опублікування, поширення у
пресі та інших засобах масової інформації або переміщення їх через
державний кордон державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації та громадяни з метою охорони
секретної інформації зобов'язані керуватися Законом України "Про
інформацію" ( 2657-12 ), цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами про державну таємницю.

Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю з
метою запобігання її поширенню у пресі та інших засобах масової
інформації здійснює центральний орган виконавчої влади з питань
інформаційної політики.

Стаття 32. Обмеження щодо передачі державної таємниці
іноземній державі чи міжнародній організації

Секретна інформація до скасування рішення про віднесення її
до державної таємниці та матеріальні носії такої інформації до їх
розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи
міжнародній організації лише на підставі міжнародних договорів,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або
письмового мотивованого розпорядження Президента України з
урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України
на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони
України.

Стаття 33. Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо
перебування і діяльності в Україні іноземців,
осіб без громадянства та іноземних юридичних
осіб, а також розташування та переміщення
об'єктів і технічних засобів, що їм належать

Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо перебування
і діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та
іноземних юридичних осіб, а також розташування та переміщення
об'єктів і технічних засобів, що їм належать, визначаються
відповідним законодавством.

Стаття 34. Особливості здійснення державними органами їх
функцій щодо державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і
організацій, що провадять діяльність, пов'язану з
державною таємницею

Державні органи, в тому числі правоохоронні,
державного фінансового контролю та суди, з метою охорони державної
таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України
встановлювати порядок здійснення своїх функцій щодо державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і
організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною
таємницею.

{ Частина перша статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, що провадять діяльність,
пов'язану з державною таємницею, вправі відмовити у виконанні
запиту щодо надання секретної інформації чи інших подібних вимог
зазначеним у частині першій цієї статті державним органам, якщо
останні не встановили такого порядку або не додержуються його.

Про мотиви такої відмови одночасно повідомляється Служба
безпеки України, яка протягом місяця зобов'язана прийняти рішення
про її обгрунтованість.

Стаття 35. Технічний та криптографічний захисти секретної
інформації

Технічний та криптографічний захисти секретної інформації
здійснюються в порядку, встановленому Президентом України.

Стаття 36. Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної
таємниці

Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної таємниці
здійснюються відповідно до Закону України "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ).