Поняття про педагогічний досвід. Його вивчення, узагальнення та поширення.

Видатний педагог К.Д.Ушинський, поставивши питання: "Що таке педагогічний досвід?", Дає на нього таку відповідь: "Більша чи менша кількість фактів виховання, пережитих вихователем. Але, звичайно, якщо ці факти залишаються лише фактами, то вони не дають досвідченості. Вони повинні справити враження на розум вихователя, класифікуватися в ньому за своїми характерними особливостями, узагальнитися, стати думкою, і вже ця думка, а не факт стане правилом виховної діяльності педагога"..., і потім він виділяє головну ознаку передового педагогічного досвіду — наявність у ньому певної педагогічної ідеї, "думки", яка і піддягає передачі іншим учителям: "...передається думка, виведена з досвіду, а не сам досвід".

У сучасній педагогічній науці немає однозначного підходу до визначення понять "педагогічний досвід", " передовий досвід", "новаційний досвід" — це основні види досвіду, дамо їх визначення.

Досвід — це вміння, які формуються в діяльності, це похідна від знань і практики.

Педагогічний досвід — це сукупність знань, умінь і навичок, здобутих "учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Педагогічний досвід накопичується у конкретній діяльності педагога під впливом специфіки навчального закладу, стилю діяльності педколективу, особистісних якостей учителя, він формується на основі педагогічних знань, є критерієм істинності науково-методичних рекомендацій, засобом перенесення теоретичних положень у практику. Масовий педагогічний досвід відбиває те, що є в повсякденній практиці.

Передовий педагогічний досвід відображає те, чого можна досягти в навчанні і вихованні і за яких умов. Передовий педагогічний досвід — це висока майстерність учителя і високі педагогічні результати. Передовий педагогічний досвід — це оригінальний за змістом, логікою, методами і прийомами зразок педагогічної діяльності, що дає кращі результати порівняно з масовою практикою; це рубіж, на який потрібно вивести масову практику. У ньому творчо відбиваються досягнення, висновки і рекомендації педагогічної науки, реалізуються виявлені закономірності, синтезуючись з особистим досвідом педагога. Передовий досвід, пов'язаний з науковими рекомендаціями, дає високий педагогічний ефект, викликає інтерес у громадськості, впливає на масову практику. Так, у 80-х роках немало вчителів добре вивчили теорію проблемного навчання, познайомилися з передовим досвідом, творчо поєднавши його зі своїм педагогічним досвідом, стилем роботи, стали успішно розвивати пізнавальну активність і самостійність учнів і згодом самі стали Передавати власний досвід через показ уроків, читання доповідей, повідомлень іншим педагогам (особливо після Всесоюзної конференції 1980 р. в Ростові-на-Дону).

Новаторський педагогічний досвід — явище рідкісніше. Це педагогічні відкриття і винаходи, досвід утілення в життя оригінальних ідей, методів, прийомів навчання і виховання. У новаторському досвіді проявляються закономірності, ще невідомі педагогічній науці. Досвід педагога-новатора вимагає від керівників шкіл, ПТУ, працівників методичних служб, учених ретельної уваги, глибокого вивчення і обгрунтування, бо цей досвід, як правило, несе на собі прогностичні функції, випереджує передову практику.

Наприклад, у книзі "Педагогічний пошук" описано досвід новаторів: В.Ф.Шаталов — донецький учитель-новатор 80-х років, викладаючи математику, поєднував цілісний крупноблочний підхід до вивчення матеріалу з його поелементним опрацюванням, розвивав творче мислення учнів за допомогою сигнальних опорних конспектів. Він на уроці ставив оцінку кожному учневі за весь обсяг матеріалу при мінімальних затратах часу. Шаталов у своїх книжках "Куди і як щезли трійки" (І979), "Педагогічна проза" (1980), "Точка опори" (1987), "Експеримент продовжується" (1989) та інших доводить, що головне призначення його уроків — виховання. Методика навчання дітей за Шаталовим заснована на виховному підході. Стимулом для навчання є не оцінка, а бажання розв'язувати задачі, інтерес до навчання, усвідомлення обов'язку, відповідальності, самоповага, самооцінка. Демократизація навчання у В.Ф.Шаталова проявляється таким чином: самостійну роботу пишуть усі, а оцінки в журнал виставляються лише за згодою учня (можна переробити завдання). Взаємовідносини "учитель-учень", "учень-колектив-учень"

стають потужним рушієм інтенсифікації навчальної діяльності, розвитку колективізму в праці. В.Ф.Шаталов створив цілісну новаторську систему навчання, яка базується на психолого-педагогічних ідеях А.С.Макаренка, Л.В.Занкова, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна та інших учених.

Педагогічна майстерність — ще один вид педагогічного досвіду. Це вміння вдосконалювати педагогічний процес, знаходити нестандартні рішення, використовувати досягнення педагогічної науки і практики. Наведемо приклади діяльності вчителів-майстрів педагогічної справи, добре відомих в Україні.

Педагогічний талант — це не лише загальна обдарованість, душевна щедрість, повна самовіддача, захопленість і широка ерудиція, але й обов'язково неординарні вчинки, переступ звичних для школи канонів, творчість, яка прекрасно служить справі. На жаль, таких учителів зустрічаємо не часто, для цього потрібно побувати на конкурсі "Учитель року", який проводиться на місцевому, державному та міжнародному рівнях.

7. Планування роботи в школі. Види планів у школі.

Чітке, конкретне планування навчально-виховної ро­боти школи є важливою умовою її успішної діяльності, ос­кільки воно забезпечує цілеспрямованість у роботі всіх підрозділів, створює умови для організованої роботи педа­гогічного та учнівського колективів, раціонального вико­ристання часу та інших можливостей і резервів.

З огляду на часові виміри, розрізняють перспективне, річне й поточне планування діяльності школи. В усіх ви­дах планування враховують зовнішню і внутрішню інфор­мацію. До зовнішньої належать вказівки державних і ві­домчих органів щодо завдань сучасної школи, про зміст навчання і виховання підростаючого покоління. Внутріш­ня інформація містить відомості про попередню діяльність школи, досягнення, недоліки і труднощі в роботі педаго­гічного колективу та ін.

Плануючи роботу школи, необхідно дотримуватися на­уковості, що передбачає систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальність і опти- мальність заходів, які можна виконати і які б забезпечили рівномірний ритм роботи школи протягом року; соціальну детермінацію, що передбачає формування в учнів потріб­них суспільству моральних, правових, естетичних та ін­ших якостей.

Перспективне планування діяльності школи. Зав­дання його полягає в забезпеченні цілеспрямованої діяль­ності керівництва школи та педагогічного колективу^ раціональному розподілі сил, уникненні повторення в річ­них планах одних і тих самих заходів. Його структура мо­же бути довільною.

Управління підвищенням професійної кваліфікації вчителів. Внутрішкільна методична робота. Координація її змісту з підготовкою на курсах, самоосвітою. Загально- шкільні, колективні та індивідуальні форми роботи з педа­гогічними кадрами. Організація роботи методичних об’єд­нань, психолого-педагогічних семінарів. Створення твор­чих груп, упровадження в практику роботи педагогічного колективу досягнень психолого-педагогічної науки і пере­дового педагогічного досвіду. Організація шкіл передового педагогічного досвіду, дискусій, семінарів, консиліумів, творчих звітів. Проведення оглядів-конкурсів, методич­них виставок, місячників методичної роботи, предметних місячників. Підготовка методичних розробок. Стажуван­ня молодих спеціалістів, наставництво. Творчі зв’язки з райметодкабінетом.

Управління підвищенням професійної кваліфікації вчителів. Внутрішкільна методична робота. Координація її змісту з підготовкою на курсах, самоосвітою. Загально- шкільні, колективні та індивідуальні форми роботи з педа­гогічними кадрами. Організація роботи методичних об’єд­нань, психолого-педагогічних семінарів. Створення твор­чих груп, упровадження в практику роботи педагогічного колективу досягнень психолого-педагогічної науки і пере­дового педагогічного досвіду. Організація шкіл передового педагогічного досвіду, дискусій, семінарів, консиліумів, творчих звітів. Проведення оглядів-конкурсів, методич­них виставок, місячників методичної роботи, предметних місячників. Підготовка методичних розробок. Стажуван­ня молодих спеціалістів, наставництво. Творчі зв’язки з райметодкабінетом.

Перспективний план розвитку школи, як правило, охоплює аналіз роботи школи за попередній період, визна­чення важливих завдань на новий період, зміну контин­генту учнів і класів-комплектів, організаційно-педагогічні проблеми розвитку школи, головні напрями вдосконален­ня навчально-виховної роботи, роботу з педагогічними кадрами, адміністративно-господарську діяльність, розви­ток матеріально-технічної бази.

Річне планування діяльності школи. Планування на рік дає змогу поєднувати перспективні завдання з конкрет­ними завданнями на семестр, місяць навчального року.

Річний план роботи школи може мати такий зміст:

1. Вступ. Аналіз виконання плану за минулий навчаль­ний рік. Головні завдання і проблеми, над розв’язанням яких працюють педагогічний і учнівський колективи.

2. Забезпечення прав особистості на освіту. Оперативний облік дітей шкільного віку. Охоплення їх навчанням. Охоп­лення навчанням випускників основної середньої школи. Виявлення і влаштування дітей з психофізичними вадами, робота педагогічного колективу щодо захисту прав та інте­ресів неповнолітніх, допомога невстигаючим. Створення умов для систематичного відвідування школи й запобігання відсіву учнів. Організація медичного нагляду та роботи груп подовженого дня. Раціональне використання фонду загаль­ного навчання. Ведення шкільної документації.

Управління підвищенням професійної кваліфікації вчителів. Внутрішкільна методична робота. Координація її змісту з підготовкою на курсах, самоосвітою. Загально- шкільні, колективні та індивідуальні форми роботи з педа­гогічними кадрами. Організація роботи методичних об’єд­нань, психолого-педагогічних семінарів. Створення твор­чих груп, упровадження в практику роботи педагогічного колективу досягнень психолого-педагогічної науки і пере­дового педагогічного досвіду. Організація шкіл передового педагогічного досвіду, дискусій, семінарів, консиліумів, творчих звітів. Проведення оглядів-конкурсів, методич­них виставок, місячників методичної роботи, предметних місячників. Підготовка методичних розробок. Стажуван­ня молодих спеціалістів, наставництво. Творчі зв’язки з райметодкабінетом.

4.Керівництво педагогічним процесом. Заходи щодо організації початку і закінчення навчального року.

5.Організація підвищення якості виховного процесу. Заходи щодо забезпечення спільної роботи школи, сім’ї, громадськості й трудових колективів з виховання учнів. Спільна робота школи зі службою у справах неповнолітніх і органами міліції у справах неповнолітніх.

Поточне планування діяльності школи. Воно визначає програму діяльності окремих підрозділів і виконавців на певні терміни упродовж навчального року. Передбачає скла­дання: 1) розкладу уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій; 2) календарних та поурочних планів учителів, планів виховної роботи класних керівників, вихователів груп по­довженого дня; 3) планів роботи методичних об’єднань, ін­ших форм методичної роботи, які працюють на базі школи; 4) плану роботи шкільної бібліотеки; 5) плану роботи бать­ківського комітету; 6) плану-календаря навчально-виховно­го процесу, в якому зазначаються загальношкільні заходи. Календарне планування навчального матеріалу (планування на семестр) здійснюють безпосередньо при підготовці про­грам. На основі календарних учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно.

Поурочний план є робочим документом учителя і може бути складений у формі конспекту, тез, таблиці тощо. В ньому відображають мету, завдання і головні положення змісту уроку, його етапи й відповідні їм методи і прийоми організації навчальної діяльності учнів. Багато вчителів мають розгорнуті конспекти або тематичні розробки уро­ків, складені в попередні роки, можуть з дозволу директо­ра школи користуватися ними як поурочним планом, вно­сячи за необхідності доповнення й корективи.

Плани роботи класних керівників, вихователів груп подовженого дня, педагогів-організаторів, бібліотекарів, а також керівників методичних об’єднань, гуртків, спортив­них секцій складають на період, визначений педагогічним колективом, у довільній формі, вони не підлягають обов’язковому затвердженню директором школи