Облік операцій з цінними паперами.

Банки здійснюють операції на ринку цінних паперів з метою:

• отримання прибутку від власних інвестицій у цінні папери за рахунок отриманих банком процентів, дивідендів і зростання ринкової вартості цінних паперів;

• розширення сфери впливу банку та залучення нових клієнтів за рахунок участі в капіталах підприємств та організацій;

• отримання прибутку від надання клієнтам послуг за операціями з цінними паперами;

• залучення додаткових ресурсів для здійснення банківської діяльності на основі емісії цінних паперів.

Цінні папери, що обертаються на ринку цінних паперів, можна класифікувати:

• за видами;

• за видами сплати доходу;

• за формою випуску.

На ринку цінних паперів банки можуть виступати як інвестори, емітенти, а також здійснювати посередницькі операції.

Інвестиційними операціями називають вкладання коштів у цінні папери, і така діяльність банку є альтернативною стосовно кредитування. Інтенсивність вкладення банками інвестицій у цінні папери залежить від потреби клієнтів банку в кредитних ресурсах і прогнозу динаміки процентних ставок на ринку кредитів.

Цінні папери є однією з форм ліквідних резервів банку, тому при виборі цінних паперів для інвестицій особливу увагу приділяють їх надійності.

Відносини, що виникають під час розміщення та обігу цінних паперів, регулює Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок", прийнятий Верховною Радою України 23 лютого 2006 р.

Вкладення банку в цінні папери класифікують як:

• торговий портфель;

• портфель банку на продаж;

• портфель банку до погашення;

• інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Ознаками класифікації портфелів цінних паперів є:

• намір інвестора;

• характеристика цінного папера;

• період зберігання.

Визнання цінних паперів відображається в обліку на дату розрахунку.

Дата розрахунку – дата, з якої актив передається банку або з якої актив передається банком. З цієї дати починається і припиняється нарахування процентів за активами і зобов'язаннями банку.

55. Сутність та функції податків

Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно-необхідних функцій. Податки— це особлива сфера виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, а й фінансова категорія, а також найважливіший економічний важіль, що регулює взаємовідносини юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов'язковими внесками в бюджет відповідного рівня чи в державні цільові фонди, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, що необхідні державі для виконання своїх функцій.

У сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція податків є основною і означає формування доходів за допомогою акумулювання в бюджетних і позабюджетних фондах коштів для реалізації державних програм За її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що становлять собою матеріальну основу існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Вони витрачаються на соц. послуги,господарські потреби , на підтримку зовнішньої політики,безпеки,адміністративно – управлінські витрати.

Сутність регулюючої функції податків полягає в розподілі і перерозподілі доходів між різними верствами населення , між різними галузями економіки. Так, податки істотно впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення тощо. У цьому зв'язку держава спроможна свідомо використовувати податки з метою регулювання відповідних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.

56. Загальні принципи оподаткування.

Принципи оподаткування – це базові ідеї положення , що застосовуються в податковій сфері. Один із основоположників оподаткування ,шотландський економіст А. Сміт в класичній роботі ,, Дослідження про природу і причини багатств народів ’’ виділив принципи оподаткування в 4 групи:

1. Принцип справедливості – громадяни кожної держави повинні брати участь у підтримці своєї держави, по можливості та відповідно до доходів які вони одержують під охороною держави

2. Принцип визначеності – податок ,що сплачується громадянами повинен бути точно визначений ,число його сплати і розмір має бути відомий платнику податків.

3. Принцип зручності – податок має стягуватися у спосіб і час зручний для платника.

4. Принцип економії – будь-який податок має бути побудований таким чином аби витрати на його вилучення були мінімальними.

Принцип збалансованостіінтересів платника податків і державного бюджету, який характеризує залежність податкової бази від зміни ставок податку, а також залежність бюджетних доходів від податкового тягаря . Ефект кривої Лафера , який пояснює даний принцип полягає у зростанні надходжень доходів до бюджету зростом податків , якщо ставка є до 50% і в зниженні надходжень доходів , якщо ставка більша ніж 50 %. Виникає Економічна тінь.

57. Основні елементи оподаткування. Класифікація податків згідно ПКУ.

Основні елементи оподаткування :

1. Об’єкт оподаткування ( дохід платника)

2. Суб’єкт оподаткування (платник податку)

3. Масштаб податку

4. Одиниця оподаткування

5. Податкова база

6. Податковий і звітний період

7. Ставка податку і метод оподаткування

8. Способи і терміни сплати податків

9. Порядок сплати

10. Порядок повернення надмірно або неправильно сплачених сум

11. Відповідальність за порушення

12. Податкові пільги.

Класифікація податків:

1. Залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території:
а) загальнодержавні — податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України;
б) місцеві — податки та збори, перелік яких встановлює Верховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самоврядування і які діють на території окремих регіонів України.

2. Залежно від каналу надходження податкові платежі можна розділити на закріплені та регулюючі.
а)Закріплені податки безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду.

б)Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства.

3. Залежно від платника:
A. податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т. ін.);
Б. податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел і т. ін.);
B. змішані — податки, що допускають як платника і юридичних, і фізичних осіб .

4. Залежно від форми оподаткування:
А. Прямі — податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, у свою чергу, розділяються на:
а) особисті — податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;
б) реальні — податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход.
Б. Непрямі — податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем.

5. Залежно від способу стягнення:
А. Часткові (кількісні) — розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати.
Б. Розкладкові (репартіаційні) — податки, що нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря.

6. Залежно від характеру використання:
А. Загального призначення — податки, що використовуються на загальні цілі (без конкретизації). Власне, це і є дійсно податки.
Б. Цільові податки — податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів і призначені для цільового використання..
7. Залежно від періодичності стягнення:
А. Разові — податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.
Б. Систематичні (регулярні) — податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

58. Адміністрування податків. Терміни подання податкових декларацій.

Адміністрування процесів оподаткування об'єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Об'єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов'язань платників податків. Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Існують різні види адміністрування у фінансовій та економічній сферах. На відміну від них податкове адміністрування являє собою комплекс правових, економічних і фінансових заходів держави для формування системи оподаткування, забезпечення своєчасної і повної сплати податків і зборів з метою задоволення фінансових потреб суспільства в цілому, а також розвитку економіки країни шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.

Отже, під податковим адмініструваннямслід розуміти сукупність норм (правил), методів, засобів і дій, за допомогою яких спеціально уповноважені органи держави здійснюють управлінську діяльність у податковій сфері, спрямовану на контроль за дотриманням законодавства про податки та збори (обов'язкові платежі), за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення у відповідні бюджети податків і зборів, а у випадках, передбачених законами України, - за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю надходжень у відповідний бюджет інших обов'язкових платежів та притягнення до відповідальності порушників податкового законодавства.

Контролюючими органами є:

1.Органи ДПС щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових органів.

2.Митні органи, щодо мита, акцизних податків, податків на додану вартість, які відповідно до закону, справляються у разі ввезення товарів на митну територію України або на територію спец. митної зони , або вивезення товару з митної території.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

· календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

· календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

· календарному року, крім наступних двох випадків - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

· календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

· календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом Податкового кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені для такого базового звітного (податкового) періоду.

Під терміном «базовий звітний (податковий) період» слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом Податкового кодексу.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Податковим кодексом.

Якщо згідно з відповідним розділом Податкового кодексу з питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання податкової декларації не передбачено таким розділом Податкового кодексу.

59. Збір на впровадження деяких видів підприємницької діяльності (патентування торговельної діяльності).

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлюється на підставі п. 24 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,статті 267 Податкового кодексу України.

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.

Види торгового патенту:

· звичайний торговий патент.

· пільговий торговий патент – патент, який видається суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю виключно товарами вітчизняного виробництва вказаними у Законі “Про патентування .”: поштові марки, конверти, періодичні видання, проїзні квитки, товари народних промислів, готові лікарські засоби, вугілля, дрова, мило господарське, сірники, насіння овочевих культур та квітів і ін.

· короткостроковий торговий патент – на строк від 1 до 15 днів. Його необхідно придбати для торгівлі на ярмарках, виставках-продажах та інших короткострокових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товару.

· спеціальний торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право на особливий порядок оподаткування. Такий патент мають право придбати торговці, які здійснюють торговельну діяльність в одному приміщенні, будівлі або його частині, окрім ринків, при умові, що всі суб’єкти підприємницької діяльності придбають спеціальні торгові патенти.

Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб’єкти господарювання:

1. аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

2. фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

3. фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, продукції рослинництва і тваринництва.

4. фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік та інші.

5. підприємства споживчої кооперації у селах і селищах.

6.Суб’єкти господарства утворені громадськими організаціями інвалідів, які реалізують продукцію виключно вітчизняного виробництва.

7. Суб’єкти господарства , які реалізують такі продукти вітчизняного виробництва : хліб , борошно, молочні продукти, яйця, овочі,фрукти, картопля , мед, продукти дитячого харчування , риба.

8. Суб’єкти господарств, які провадять комп’ютерні та відео ігри.

9. Юридичні та фізичні особи які є платниками єдиного податку.

Ставка збору за патент:

1. На території міст Києва та обласних центрів від 0,08 до 0,4 % розміру мінімальної зарплати.

2. На території міст Севастополя ,міст обласного значення та районних центрів від 0,04 до 0,2 % від мінімальної зарплати.

3. В інших населених пунктах до 0,1 %.

4. Ставка збору за патент ,за здійснення торгівлі валютою 1,2% від мін. зарплати.

5. Ставка збору за пільговий патент 0,05 %.

60. Податок на додану вартість.

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.

Платник податку – це особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України.
Платниками ПДВ є як фізичні особи, так і юридичні особи.

Платником ПДВ є будь-яка особа, яка:
1. здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ.

2. підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:
- коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
- особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.
- особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
3. імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню ПДВ.

Об'єктом оподаткування ПДВ є:
1. операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); Це найістотніший різновид.
2. операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).
3. операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту).

Не є об'єктом оподаткування операції з:
1. операції з випуску (емісії) цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
2. операції, пов’язані з наданням майна в оренду (лізинг), заставу.
3. операції з надання послуг із страхування.
4. операції з обігу валютних цінностей.
5. операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (надання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;
6. операції з виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом;
7. операції з виплат дивідендів;
8. операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права,
8. інше.

Ставки податку:
· нульова ставка.
· 20 відсотків : Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:
1. продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.
2. продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.
3. продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
4. інші.

61. Акцизний податок.

Акцизний податок — це непрямий податок на споживання підакцизних товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції). Статтею 215 Податкового кодексу України визначено наступний перелік підакцизних товарів:

· спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

· тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

· нафтопродукти, скраплений газ;

· легкові автомобілі, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Платниками податку є:

· Особа, яка виробляє підакцизний товар на митній території України

· Особа , суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизний товар на митну територію України

· Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари

Об’єктами оподаткування є операції з :

· Реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів.

· Реалізація підакцизних товарів з метою власного споживання,промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.

· Ввезення підакцизних товарів на митну територію України.

· Реалізація конфіскованих підакцизних товарів ,які визнані безхазяйними,за якими власник не звернувся до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів, які передані за правом успадкування у власність держави.

Операції, які не підлягають оподаткування.

· операції з вивезення(експорту) підакцизних товарів платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними ,експортованими платником податку, якщо їх вивезення засвідчене належно оформленою митною декларацією.

· Ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів, в яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на території країни – імпортера. Такі товари ввозяться на митну територію України без подальшої їх реалізації продавцем на території України.

Операції , які звільняються від оподаткування :

· Реалізація легкових автомобілів для інвалідів, оплата вартості, яких здійснюється за рахунок державних коштів, за рахунок фондів загального обов’язкового страхування, а також легкових автомобілі спеціального призначення ( швидка та ін..), оплата за які здійснюється за рахунок державних коштів.

· Ввезення підакцизних товарів на митну територію України призначених для офіційного користування дипломатичними представниками іноземних держав, консульськими установами іноземних держав.

· Реалізація безпосередньо вітчизняними виробниками алкогольних напоїв та тютюнових виробів, магазинам без митної торгівлі.

Ставки податку :

· Специфічні ( абсолютні) – це ставка згідно з якою розмір податку встановлюється, як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

· Адвалорні (відносні) – це ставки згідно з якими розмір податку встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до 1 вартісного вимірювання бази оподаткування.

· Адвалорні і специфічні одночасно: наприклад сигарети з фільтром

1. Специфічна : 96,21грн за 1 тисячу штук

2. Адвалорна +25%

· 62. Відповідальність платників податків, штрафні санкції за податкові правопорушення.

Податкове правопорушення- це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається у невиконанні або неналежному виконанні платниками податків фінансових обов'язків перед бюджетом, державними цільовими фондами або в порушенні органом (посадовою особою) державної податкової служби прав і законних інтересів платників податків, за яке встановлено юридичну відповідальність.

За порушення законів з питань оподаткування застосовуються такі види юридичної відповідальності :

· Фінансова

· Адміністративна

· Кримінальна.

Правопорушення і санкції:

1. Не подання у строки заяв та документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних ,тягнуть за собою накладення штрафу на само зайнятих осіб (ПП) штраф в розмірі 170 грн. , на юридичних осіб 510 грн. У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії вчинені протягом року особою до якої були застосовані штрафні санкції за таке порушення тягнуть за собою штраф на само зайнятих осіб 340 грн. , на юридичних осіб 1020грн.

2. Не подання банками або іншими фінансовими установами , відповідним органам ДПС повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків , тягне штраф 340 грн.

3. Не подання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та введення державного реєстру фізичних осіб, штраф 85 грн., а за ті самі дії вчинені повторно протягом року 170 грн.

4. Не подання , подання з порушенням встановлених строків , подання в неповному обсязі, з недостовірними відомостями або помилками, податкової звітності про суми доходів нарахованих на користь платника податків і суми утриманого з них податку – штраф 510 грн. , за ті самі дії ,повторно -1020грн.

5. Не подання, несвоєчасне подання , платником податків або іншими особами зобов’язаними нараховувати або сплачувати податки – штраф 170 грн. , за кожне таке не подання або не своєчасне подання здійснене протягом року 1020грн. , по 170грн. за квартал.

6. Не забезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів., - штраф 510 грн. , повторно – 1020 грн.

7. Не сплата платником податків , фізичною особою єдиного податку у порядку та у строки визначені законом – штраф в розмірі 50 % з суми єдиного податку встановленого для його платників.

8. У разі , якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податків, зменшення суми бюджетних відшкодувань та зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ тягне штраф – в розмірі 25% від нарахованого податку, при повторному порушенні протягом 3 років 50 %. З суми податку

9. За порушення використання та порядку торговельного патенту

а) За порушення порядку використання торгового патенту – штраф у розмірі збору за 1 календарний місяць

б) За здійснення діяльності без отримання торгових патентів – штраф у подвійному розмірі за весь період здійснення такої діяльності, але не менше под.. його розміру за 1 місяць.

10. У разі якщо платник податків не сплачує самостійно визначеного податку

протягом строків визначених податковим кодексом , такий платник податку притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

а) при затриманні до 30 календарних днів включно у розмірі10 % погашеної суми податкового боргу

б) при затриманні більше 30 календарних днів у розмірі 20 %.

11. Не нарахування , не утримання не перерахування податків, платником в тому

числі податковим агентом, до або підчас виплати доходу на користь іншого платника податків:

а) тягнуть за собою штраф у розмірі 25% з суми податку ,що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету

б) ті самі дії вчинені повторно протягом 3 років – штраф 50 % з суми податку

в) ті самі дії вчинені 3 рази та більше за 3 роки – штраф 75 %.