Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



А. Сміт про сутність і джерела багатства




Читайте также:
  1. б)відсутність одного - двох підписів одержувачів у двох платіжних відомостях за ревізований місяць
  2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників
  3. Відсутність в рефераті посилань на літературні джерела або їх неправильне оформлення може потягнути за собою не зарахування реферату або зниження оцінки.
  4. Власність в економічній системі : сутність , об’єкти та суб’єкти власності .
  5. Власність: сутність, форми і місце в економічній системі.
  6. Джерела інформації, нормативно-правова база при ревізії операцій на поточному рах. в іноземній валюті.
  7. Джерела корпоративного права Європейського Союзу
  8. Джерела та порядок формування статутногофонду господарського товариства
  9. Джерела фінансування капітальних вкладень

Вважаючи центральною проблемою економічної теорії розви­ток і зростання добробуту суспільства, А. Сміт наголошував на тому, що "Політична економія, розглядувана як галузь знання... ставить перед собою два різних завдання: по-перше, забезпечити народові високий дохід або засоби існування, а точніше, забезпе­чити йому можливість добувати їх; по-друге, давати державі чи суспільству дохід, достатній для суспільних потреб. Вона ставить собі за мету збагачення як народу, так і правителя"[8]. Водночас учений полемізував з меркантилістами та фізіократами, зазначаю­чи, що багатство народу складається не з однієї землі, не з одних лише грошей, а з усіх речей, придатних для задоволення люд­ських потреб і життєвих насолод.

Убачаючи багатство країни у матеріальних (фізичних) благах, А. Сміт визначав його джерелом людську працю, наго­лошуючи на пріоритетності сфери виробництва у господар­ському розвитку нації."Річна праця кожного народу, — писав учений, — являє собою первісний фонд, який дає йому всі необхідні для існування та зручностей життя продукти, що їх він споживає протягом року і що завжди складаються або з безпосеред­ніх продуктів цієї праці, або з того, що він одержує в обмін на ці продукти в інших народів"[9].

Зростання добробуту суспільства А. Сміт пов'язував із розвит­ком обміну, поділу праці та нагромадження капіталу за умов економічної свободи. Серед факторів примноження багатства народувін виокремив:

— частку населення, зайнятого продуктивною працею або кіль­
кість праці, яка функціонує у виробництві;

— продуктивність праці зайнятих у виробництві;

— розвиток обміну та наявність відповідних ринків збуту;

— зростання доходу і капіталу.

Вихідним у теоретичній побудові ученого було положення про поділ праці як причину зростання її продуктивності. Розглядаю­чи суспільство як сукупність індивідів, наділених від природи певними інстинктами (егоїстичним інтересом, прагненням по­ліпшити власне становище, схильністю до обміну), які наперед ви­значають їх поведінку, А. Сміт особливу увагу приділяв схиль­ності "міняти, вимінювати, обмінювати один предмет на інший". Останню він трактував як одну із визначальних рис людської природи, яка породжує поділ праці. У зв'язку з цим вчений за­значав, що саме "схильність до обміну породила первісно й по­діл праці"[10].



Розмірковуючи над тим, що на відміну від тварин, які обме­жуються безпосереднім задоволенням своїх потреб, оскільки "Нікому не доводилося бачити, щоб один собака свідомо мінявся кісткою з іншим. Нікому не доводилося бачити, щоб якась тва­рина жестами або криком показувала іншій: це — моє, те — твоє, я віддам тобі одне в обмін на інше"[11], кожна людина живе обміном і стає певною мірою торговцем. А. Сміт звертав увагу на те, що "серед людей найнесхожіші обдарування корисні одне одному; вироблені ними різноманітні продукти завдяки їхній схильності до торгу та обміну збираються немовби в одну загальну масу, з якої кожна людина може купити собі будь-яку кількість витворів інших людей, що їх вона потребує"[12]. За таких обставин кожен учасник обміну отримує більше праці стосовно своїх можливо­стей щодо виробництва отриманого товару, ніж віддає. Відтак А. Сміт робив висновок про те, що обмін є взаємовигідним, оскільки купуючи чужу працю, люди економлять свою.

Розвиваючи далі свої економічні міркування, вчений констату­вав, що поділ праці зумовлює співпрацю всіх для задоволення потреб кожного, індивіди стають залежними один від одного, су­спільство перетворюється у своєрідний "торгово-трудовий союз", що сприяє зростанню багатства та добробуту нації. На думку А. Сміта, завдяки розвитку поділу праці ремісники знімають із землеробів турботу про виготовлення одягу, сприяючи зростанню обсягів сільськогосподарської продукції, а землероби, звільняючи реміс­ників від вирощування хліба, сприяють піднесенню промислового виробництва. Таким чином, поділ праці як основне джерело зро­стання суспільного багатства веде до величезного збільшення продуктивності "всіх різнобічних занять і мистецтв".



Серед факторів, які сприяють збільшенню "кількості роботи, що її може виконати внаслідок поділу праці однакове число ро­бітників"[13], учений виокремив:

1) зростання майстерності та вправності робітників;

2) економію часу на перехід від одного виду роботи до іншого;

3)технічне вдосконалення виробництва, "винайдення всіх машин, які полегшують і скорочують працю"[14].

На прикладі, який став хрестоматійним, учений показав, як у мануфактурі, зайнятій виробництвом шпильок, поділ праці на кілька десятків операцій дав змогу у сотні разів підвищити її продуктивність.

"Мені довелося бачити одну невелику мануфактуру... де було зайнято тільки десять робітників і де, отже, декотрі з них вико­нували по дві й по три різні операції. Хоча вони були дуже бідні й недостатньо забезпечені необхідними пристроями, вони могли, напружено працюючи, виробити разом... понад 48 тис. шпильок на день. Але якби всі вони працювали поодинці, незалежно один від одного й не були призвичаєні до цієї спеціальної роботи, то, безперечно, жоден із них не спромігся б зробити 20, а, можливо, і однієї шпильки на день. Одне слово, вони, певно, не виробили б 1/240, а може, й 1/4800 того, що здатні виробити тепер у резуль­таті належного поділу та поєднання їхніх різних операцій"[15].



Водночас А. Сміт розумів обмеження та недоліки, викликані крайнощами спеціалізації.Він писав про те, що робітник, зайнятий однією операцією, "не має нагоди й потреби витончувати свої розумові здібності або вправлятись у своїй кмітливості" і в силу цього "стає такою тупою і недолугою, якою тільки може стати людська істота". З метою уникнення подібних проявів А. Сміт наголошував на необхідності широкого розвитку початкових освітніх закладів для населення за рахунок державних коштів.

Проголосивши поділ праці найважливішим чинником зростання її продуктивності, вчений звернувся до проблеми сутності та функцій грошей, розглядаючи їх у першу чергу як технічне знаряддя, яке полегшує перебіг економічних процесів.

Як фундатор товарної теорії грошей А. Сміт здійснив гли­бокий аналіз їх стихійного виділення у результаті тривалого розвитку обміну:"М'ясник має у своїй крамниці більше м'яса, ніж сам може спожити, а пивовар і булочник охоче купили б кожен частину цього м'яса; вони не можуть нічого запропонувати йому навзамін, окрім різних продуктів свого власного промислу, але м'ясник уже зробив запас тієї кількості хліба й пива, що знадобиться йому найближчим часом. У такому разі між ними не може відбутися обмін. М'ясник не може стати постачальником пивовара та булочника, а вони — його споживачами; і, отже, усі вони не можуть прислужитися один одному. З метою уникнення
таких незручних ситуацій кожна розумна людина на будь-якому
етапі розвитку суспільства після виникнення поділу праці, ясна річ, мусила намагатися так влаштувати свої справи, щоб постійно
поряд із продуктами свого власного промислу мати певну кількість такого товару, який, на її думку, ніхто не відмовиться взяти в обмін на продукти свого промислу"[16].

Пояснюючи появу грошей необхідністю полегшення простого товарообміну, А. Сміт виклав цікавий матеріал щодо історії гро­шового обміну. Вчений аналізував гроші як технічний засіб міно­вого процесу і образно порівнював їх з "великим колесом обігу, знаряддям обміну і торгівлі"[17]. Відтак він виправдовував заміну золота і срібла паперовими грошима, виходячи з необхідності мінімізації витрат обігу. "Використання замість золотих і срібних грошей паперових замінює дороге знаряддя обміну значно дешев­шим і не зрідка таким же зручним, — зазначав дослідник. — Обіг при цьому підтримується за допомогою нового колеса, створення й підтримування якого обходяться дешевше, ніж раніше"[18].

Заміна металевих грошей паперовими, на думку А. Сміта, звільнить золото і срібло для розширення зовнішньої торгівлі, що сприятиме їх більш продуктивному використанню. Ілюстру­ючи вигоду, яку отримує країна у разі впровадження в обіг папе­рових грошей (банкнот), А. Сміт образно писав про те, що "Зо­лоті і срібні гроші, що перебувають в обігу країни, молена з пов­ним правом порівняти із шосейною дорогою, яка, сприяючи пе­ресуванню й поставці на ринок усього сіна та хліба країни, сама собою не виробляє жодного снопа або в'язанки. Розсудливі банківські операції, створюючи, якщо можна вжити таку мета­фору, свого роду повітряний шлях, дають країні можливість не­мовби перетворювати велику частину її доріг у добрі пасовища та хлібні поля і таким чином значно збільшувати річний продукт її землі та праці"[19].

Водночас вчений був переконаний, що торгівля і промисловість країни не можуть бути достатньо стійкими, тримаючись на "дедалових крилах паперових грошей", а не на "твердому ґрунті золота й срібла". Відтак він наголошував на тому, що загальна кількість паперових грошей "за будь-яких умов не може переви­щувати вартостей золотої та срібної монети, яку вони замінюють або яка (за тих самих розмірів торговельного обігу) перебувала б в обігу, коли б не було паперових грошей"[20].

Усвідомлюючи поділ праці не лише як технологічне, але на­самперед як економічне явище, А. Сміт писав про те, що ос­танній обмежується розмірами ринку.На думку вченого, об­меженість ринкового попиту стримує розвиток поділу праці. "Коли ринок незначний, — писав учений, — то через немож­ливість обміняти весь надлишок продукту своєї праці на необхідні продукти праці інших людей ні в кого не може бути мотивації цілком присвятити себе якомусь одному заняттю"[21].

Аналізуючи ринок не тільки як механізм взаємодії еконо­мічних суб'єктів, але і як вирішальну умову економічної дина­міки, учений виходив з того, що розвиток шляхів сполучення, обміну та торгівлі сприяли вдосконаленню та розвитку "про­мислів будь-якого роду". При цьому він наголошував на важли­вості виходу на нові ринки, аргументуючи це тим, що відкриття Америки збагатило Європу не за рахунок ввезення золота та срібла, а внаслідок того, що "Відкривши новий і невичерпний ринок для всіх товарів Європи, воно дало поштовх подальшому поділові праці та поліпшенню техніки, яких у вузьких межах колишньої торгівлі ніколи не могло б бути "через відсутність рин­ку, здатного поглинути велику частину їхнього продукту"[22].

Аналізуючи ринок як вирішальну умову досягнення добро­
буту нації, А. Сміт надавав величезного значення розвитку
торгівлі.
У складі оптової торгівлі вчений вирізняв:

внутрішню торгівлю,спрямовану на купівлю промислових товарів в одній частині країни та продаж в іншій;

зовнішню торгівлю,яка займається купівлею іноземних то­варів для внутрішнього споживання; ;

транзитну торгівлю,завданням якої є доставка надлиш­кового продукту однієї країни в іншу.

На думку А. Сміта, "капітал, вкладений у внутрішню торгів­лю країни, зазвичай заохочує та утримує велику кількість про­дуктивної праці в цій країні і підвищує вартість її річного про­дукту більшою мірою, ніж такий самий капітал, вкладений у зовнішню торгівлю предметами споживання, а капітал, зайня­тий у цій останній, має в обох цих випадках ще більшу перевагу над капіталом такого самого розміру, вкладеним у транзитну тор­гівлю"[23].

Розмірковуючи над сутністю та значенням зовнішньої торгівлі, А. Сміт виклав своє розуміння останньої, засноване на ідеї взає­мовигідного природного розподілу виробництва між країнами. Поширивши дію ринкового механізму саморегулювання на сфе­ру зовнішньоекономічних зв'язків, вчений довів взаємовигідність міжнародної торгівлі на основі існування різних рівнів витрат виробництва у різних країнах."Коли якась чужа краї­на може постачати нам якийсь товар за дешевшою ціною, ніж ми самі в змозі виготовляти його, набагато краще купувати його в неї на деяку частину продукту нашої власної промислової праці, застосованої в тій галузі, у якій ми маємо певну перевагу"[24], — писав дослідник.

Розвиваючи цю тезу, А. Сміт сформулював принцип абсолют­них переваг у міжнародній торгівлі, згідно з яким державі ви­гідно експортувати товари, які вона виробляє з меншими ви­тратами, зумовленими існуванням природних та набутих пе­реваг над іншими країнами(географічного положення, кліма­тичних умов, природних ресурсів, трудових навичок та кваліфі­кації населення, технології виробництва тощо). Водночас країна має імпортувати ті товари, які виробляються іншими краї­нами з меншими витратами, тобто у виробництві яких інші держави мають абсолютні переваги.

Розуміючи обмеженість рекомендацій меркантилістів щодо штучного перевищення експорту над імпортом, учений перекон­ливо довів, що вільна зовнішня торгівля вигідна усім націям, тоді як протекціонізм заважає державам отримувати вигоду. Останній, на думку А. Сміта, призводить до того, що вітчизняні споживачі сплачують:

— податок на покриття витрат на премію експортерам;

— ще більш тяжкий податок внаслідок подорожчання товарів
на внутрішньому ринку.

А. Сміт звернув увагу на те, що збільшення кількості гро­шей в країні неминуче породжує зростання цін, що сприяє ско­роченню експорту та зростанню імпорту.Заклавши основи теорії платіжного балансу, видатний англійський дослідник дійшов висновку, що довгострокове значення для зростання ба­гатства країни має нагромадження капіталу та економічний роз­виток, а не протекціоністські заходи, котрі штучно створюють тимчасове позитивне сальдо торговельного балансу.


Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 14; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты