Вивчити схему та роботу форсунки.

Головним та найбільш відповідальним елементом цієї системи є форсунка (рисунок 1.3) робота якої пов'язана з гідравлічними, механічними, електромагнітними та електричними процесами, що протікають одночасно.

Рисунок 1.3. Конструктивна схема електромагнітної форсунки.

1 - обмотка електромагніту; 2 - якір; 3 - запираючий елемент; 4 - упор;

5 - пружина; 6 -магнітопровід; 7 - вихідні контакти; 8 - штуцер для палива

Форсунки відкриваються автоматично і здійснюють дозування та розпилення пального.

Форсунки працюють в імпульсному режимі при частоті спрацьовування від 10 до 200 гц в умовах вібрації двигуна, підвищених температур і при цьому повинні забезпечувати лінійність характеристики дозування пального в межах 2-5 % протягом усього терміну служби (близько 600 млн. циклів роботи).

Сигнал на початок впорскування пального подається на обмотку 1 (рисунок 1.3) електромагніту, розташовану в металевому корпусі. В корпусі розташований також запираючий елемент 3 клапану, який притискується до сідла пружиною 5. Коли на обмотку електромагніту від електронного блоку керування подається електричний імпульс прямокутної форми визначеного часу, запираючий елемент переміщується, пересилюючи опір пружини, і відкриває отвір розпилювача. Пальне поступає у впускний патрубок двигуна. після припинення електричного сигналу запираючий елемент під дією пружини повертається в сідло. Кількість впорскнутого пального за цикл при постійному тиску на вході в форсунку залежить тільки від тривалості керуючого імпульсу.

В реальній форсунці час відкритого стану клапану не співпадає з тривалістю керуючого імпульсу. Після подачі керуючого електричного імпульсу на форсунку в обмотці електромагніту виникає ЕРС самоіндукції яка перешкоджає зростанню магнітного потоку в системі. Відкриття клапану відбувається з затримкою в часі. Після припинення подачі керуючого імпульсу внаслідок самоіндукції магнітний потік що зберігається перешкоджає швидкому відпусканню запираючого елементу.

Підвищити швидкодію електромагнітної форсунки можливо за рахунок зменшення числа витків обмотки електромагніту та її індуктивності. Однак при цьому зменшується опір обмотки та збільшується сила споживаного нею струму.

4. Вивчити функціональну схему системи «Mono-Jetronic» та центрального вузла впорскування.

Система «Mono-Jetronic» має одну на весь двигун форсунку (рисунок 1.4).

Оскільки паливну форсунку розташовано перед дросельною заслінкою (практично на місці жиклера карбюратора), тиск палива в системі становить близько 0,1 МПа. Регулятор тиску системи розміщено поблизу форсунки в центральному вузлі впорскування (рисунок 1.5), де розташовано також дросельну заслінку, вимикач її по-ложення, датчик температури всмоктуваного повітря.

Система «Mono-Jetronic» не має витратоміра повітря, тому співвідношення мас повітря та палива тут менш точне й визначається тільки положенням дросельної заслінки, температурою всмоктуваного повітря та частотою обертання колінчастого вала.

Пристрій, що визначає положення дросельної заслінки, це потенціометр, який інформує електронний блок керування про положення заслінки в даний момент часу.

Отже, основне дозування палива здійснюється за трьома параметрами: положенням дросельної заслінки, температурою всмоктуваного повітря та частотою обертання колінчастого вала двигуна. Дозування під час холодного пуску й прогрівання коректується електронним блоком керування за імпульсами, що надходять від датчиків температури всмоктуваного повітря, охолодної рідини й потенціометра дросельної заслінки. Останній коректує дозування також у режимі повного навантаження. Коректування токсичності відпрацьованих газів відбувається за сигналами лямбда-зонда. Дозування змінюється збільшенням або зменшенням тривалості впорскування при постійному тиску палива.

Рисунок 1.4 - Схема системи впорскування палива «Mono-Jetronic»

1 - паливний бак; 2 - паливоподавальний насос; 3 - паливний насос; 4 – паливний фільтр; 5 - вузол центральної форсунки; 6 - регулятор холостого ходу із кроковим двигуном; 7 - потенціометр дросельної заслінки; 8 - лямбда-зонд; 9 – електронний блок керування впорскуванням; 10 - датчик температури охолодної рідини; 11 - прилад, що комутує сигнал інформації про частоту обертання колінчастого вала двигуна, який надходить із системи запалювання; 12 - вимикач запалювання; 13 - акумуляторна батарея; 14 - датчик-розподільник.

Рисунок 1.5 - Центральний вузол упорскування

1 - корпус форсунки та регулятора; 2 - регулятор тиску палива; 3 - датчик температури всмоктуваного повітря; 4 - електромагнітна форсунка; 5 - дросельна заслінка; 6 - корпус дросельної заслінки.

Електронний блок керування згладжує коливання напруги бортової мережі, здійснює регулювання холостого ходу. Останнє досягається обертанням дросельної заслінки спеціальним електродвигуном. При цьому збільшується або зменшується кількість повітря залежно від відхилення миттєвого значення частоти обертання

колінчастого вала від номінального значення, закладеного в пам'ять електронного блока керування. Блоком керування сприймається також швидкість обертання дросельної заслінки. В режимі прискорення робоча суміш збагачується.

Методичні рекомендації по складанню звіту

Звіт повинен містити:

- назву лабораторної роботи;

- мету роботи;

- загальні відомості щодо системи центрального впорскування;

- схему та роботу форсунки;

- функціональну схему системи «Mono-Jetronic» та опис її роботи;

- висновок про переваги та недоліки системи центрального впорскування.

Контрольні питання:

1. Перелічіть переваги і зазначте недоліки системи центрального впорскування бензину порівняно з карбюрацією.

2. Розкажіть про можливості підвищення техніко-економічних та екологічних показників роботи ДВЗ, які відкриває застосування систем впорскування.

3. Наведіть схему роботи системи центрального впорскування.

4. Наведіть схему та опишіть роботу змішувальної камери.

5. Наведіть схему та опишіть роботу форсунки.

6. Наведіть функціональну схему системи «Mono-Jetronic».

7. Наведіть схему центрального вузла впорскування.

Література, що рекомендується:

1. Соснин Д.А. Электрическое, электронное и автотронное оборудование легковых автомобилей (Автотроника-3): Учебник для вузов. М.: СОЛОН-ПРЕСС, 2010, 384 с.

2. Сажко В.А. Електрообладнання автомобілів і тракторів: Підручник. – К.: Каравелла, 2009. – 400 с.

3. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. – 5-те вид. – Київ.: Либідь, 2005. – 400 с.