Оцінка інвестицій за періодом окупності

Період окупності– це період часу, протягом якого початкові вкладення та інші витрати, пов’язані з реалізацією інвестиційного проекту покриваються сумарними результатами його здійснення.

Перед тим як розраховувати період окупності, необхідно визначити максимально допустимий період, з яким буде порівнюватись розрахований показник. Для порівняння альтернативних проектів за цим критерієм перевага віддається проектам з меншим періодом окупності.

Суть методу оцінки інвестицій за періодом окупності (пейбек періодом) полягає у визначенні такого терміну, який необхідний для відшкодування суми початкових інвестицій, тобто він передбачає розрахунок такого періоду, за який кумулятивна сума (сума з наростаючим підсумком) грошових надходжень зрівняється з сумою початкових інвестицій.

Величину терміну окупності (РР) можна визначити двома методами:

Перший метод застосовується в тому випадку, коли величини грошових надходжень однакові кожного року. Тоді:

, (8.4)

де IC – початкові інвестиції;

PN – грошові надходження.

Наприклад, для реалізації проекту необхідні початкові інвестиції в сумі 900 тис. грн. Протягом восьми років даний проект буде приносити прибуток в сумі 300 тис. грн. щорічно.

У цьому випадку: РР = 900 : 300 = 3 роки.

Отже, сума початкових інвестицій повернеться за три роки і ще п’ять років інвестор буде одержувати чистий дохід.

Другий метод застосовується у тому випадку, коли грошові надходження кожного року змінюються. У цьому випадку розрахунок періоду окупності здійснюється шляхом послідовного сумування грошових надходжень до того часу, коли результат не стане рівним сумі початкових інвестицій, тобто:

PP = min n, при якому PN_n > IC , (8.5)

де n – тривалість проекту.

Наприклад. У проект інвестується 900 тис. грн. Грошові надходження у перший рік - 100 тис. грн., у другий – 250 тис. грн., третій – 350 тис. грн., четвертий – 200 тис. грн., п’ятий – 200 тис. грн.

Сумуємо грошові надходження до 900 тис. грн.:

100 + 250 + 350 + 200 = 900 тис. грн.

Отже, термін окупності проекту – 4 роки.

Може виникнути ситуація, коли термін нагромадження суми рівної початковим інвестиціям не кратний цілому числу років. Щоб знайти період окупності в цьому випадку необхідно:

1) знайти кумулятивну суму грошових надходжень за ціле число періодів, при якій така сума близька до величини інвестицій, але не перевищує їх;

2) визначити, яка частина суми ще не окупилася;

3) поділити цей залишок на величину надходжень у наступному цілому періоді та сумувати з цілим числом років.

Наприклад. Величина початкових інвестицій 900 тис. грн. Грошові надходження першого року – 250 тис. грн., другого – 300 тис. грн., третього – 300 тис. грн., четвертого – 250 тис. грн., п’ятого – 200 тис. грн.

У цьому випадку робимо такі розрахунки:

1) 250 + 300 + 300 = 850 тис. грн.

2) 900 – 850 = 50 тис. грн.

3) 50 : 250 + 3 = 3,2 роки.

Застосування цього методу доцільне при дотриманні наступних умов:

- усі інвестиційні проекти, що порівнюються, повинні мати однаковий термін існування;

- після закінчення терміну окупності інвестор повинен отримувати приблизно однакові грошові надходження протягом усього терміну існування інвестиційного проекту;

- проекти повинні пропонувати одноразове вкладення початкових інвестицій. Якщо інвестиції здійснюються протягом декількох періодів або перервано (а це часто буває на практиці), то застосування даного методу значно ускладнюється.

Головною перевагою цієї методики є простота. Не треба багато розраховувати, щоб визначити за скільки років окупляться початкові витрати. Отже, якщо аналітику треба швидко оцінити ризик, він може використати період окупності, щоб побачити, чи окупиться інвестиційний капітал за прийнятний період часу [ 20, 136 с. ].

Попри свою простоту, методика, що використовує період окупності, може бути корисною навіть для найбільших міжнародних корпорацій. Для таких фірм політичні події, такі як націоналізація промисловості в інших країнах, є основним джерелом ризику. З огляду на можливі політичні події ризик проектів з коротшим періодом окупності менший. Отже, методика періоду окупності може допомогти фірмі швидко оцінити втрати капіталу у чужій країні.

Недоліками даної методики є:

1) даний метод не враховує вартості грошей з часом;

2) не може служити мірилом прибутковості, так як грошові потоки після дати окупності не враховуються.

3) не володіє властивістю адитивності.

8.11 Оцінка інвестицій за середньою ставкою доходу (коефіцієнтом ефективності інвестицій)

Даний метод найдавніший у бізнесі. Критерій середня ставка доходу (ARR) вважається таким, що найменше підходить для аналізу інвестиційних проектів і порівняння бюджету капіталовкладень; основна сфера його застосування – порівняльна оцінка діяльності підрозділів компанії. Єдиного і загальновизнаного алгоритму його розрахунку не існує. Його величину визначають як частку від ділення середньорічного прибутку (PN) на середню величину інвестицій, тобто:

(8.6)

де PN – середньорічний прибуток;

IC- початкові інвестиції;

RV – ліквідаційна вартість.

Крім вищевказаної формули, часто розраховують показник бухгалтерської рентабельності інвестицій як відношення середньорічного прибутку підприємства за бухгалтерською звітністю до середньої величини інвестицій. Формула для його визначення має вигляд:

(8.7)

де ROI – рентабельність інвестицій;

EBIT – доход підприємства до сплати податків та відсоткових платежів;

P – ставка оподаткування;

вартість активів відповідно на початок і кінець досліджуваного періоду.

При оцінці інвестиційних проектів розраховане значення ROI (ARR) порівнюють із прийнятим для підприємства рівнем рентабельності. Проект вважатиметься економічно вигідним, якщо значення показника ROI (ARR) перевищує величину рентабельності, прийняту інвестором. Крім того, цей метод використовується для порівняльної оцінки альтернативних варіантів вкладення капіталу. Проект можна вважати ефективним, якщо його ROI (ARR) не менше ніж величина банківської облікової ставки.

Перевагою даного методу є те, що він простий у розумінні та розрахунках.

Недоліками даного методу є:

1) він не враховує вартість грошей, пов’язану з часом;

2) використовує балансові доходи, а не грошові потоки; методика цілком ігнорує амортизаційні відрахування як джерело грошового потоку;

3) теперішня вартість обладнання, що замінюється, не враховується в середню ставку доходу.