Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Економічна думка Сходу в середні віки




Економічна думка країн Сходу у середні віки успадкувала основні ідеї мислителів стародавнього світу щодо питань управ­ління країною, оподаткування населення, збагачення держави, організації сільського господарства як пріоритетної галузі еконо­міки, її характерною рисою була натурально-господарська орієн­тація, алегоричність та невіддільність від символічного характе­ру східної культури.

Економічна думка середньовічної Індіївідобразила жорстку станову ієрархію суспільства та специфіку індійської землероб­ської общини як саморегульованого соціально-економічного орга­нізму. Економічні ідеї не виділялись із комплексу релігійно-полі­тичних учень і відігравали незначну роль у морально-етичних міркуваннях.

Джерелами, які дають уявлення про економічну думку серед­ньовічної Індії, є дхармашастри(трактати про доброчесність), коментарі та нібандхи (скорочені виклади) дхармашастр, адміні­стративно-податкові інструкції та трактати про політику. Еко­номічні ідеї, викладені у цих творах, спрямовані на стабілізацію існуючого устрою, забезпечення добробуту та процвітання панів­них верств, збагачення держави. Значна увага приділялась пи­танням розподілу доходів, оподаткування, ціноутворення тощо.

У середньовічний період проблеми будівництва та обслугову­вання іригаційних систем поступалися місцем питанням залучен­ня та збереження сільськогосподарського населення. Значна ува­га приділялась питанням розвитку міст та торгівлі з метою по­повнення доходів державної скарбниці. Обґрунтовувалась не­обхідність централізованого регулювання ціноутворення на основі концентрації державних запасів продукції у столиці та головних містах.

Економічна думка середньовічного Китаю, відображена у династійних історіях, енциклопедіях, зібраннях імператорських указів та творів державних чиновників, засвідчує конфуціанське світосприйняття, перебудоване в дусі часу. Виступаючи складо­вою учення про управління країною та підтримку народу, вона підпорядковувалась вирішенню завдань збереження соціального миру в державі, управління фінансами та збагачення суспільства шляхом активної господарської діяльності правителів та чинов­ників.

Основним джерелом процвітання країни проголошувався роз­виток землеробства як головного виду занять, запоруки достойного правління і суспільного порядку. Торгівля і ремесло розгля­далися як другорядні види занять, ставилось завдання зменшити кількість ремісників та торгівців на основі активного залучення їх до сільськогосподарської праці. Особливо засуджувалось та адміністративно обмежувалось заняття великою торгівлею та лихварством.

Значне місце в економічній думці середньовічного Китаю по­сідає принцип рівноваги, згідно з яким правитель повинен був контролювати ринкове ціноутворення, послаблюючи сезонні коли­вання цін та сприяючи їх встановленню на "справедливому" рівні за рахунок формування та накопичення централізованих запасів продукції. З метою вирішення фінансових проблем держави об­ґрунтовувалась ідея зменшення споживчих витрат при дотриманні рівня добробуту підданих відповідно до їх соціального статусу.

Економічна думка арабських країну період середньовіччя розвивалась під впливом ісламу, викладеного в Корані — свя­щенній книзі мусульман.

Як і інші релігійні книги, Коран є збіркою проповідей, обря­дових і юридичних настанов, традицій, заклинань і молитв, по­вчальних розповідей і притч, зокрема учення про необхідність дотримання встановлених у суспільстві норм та законів; тракту­вання власності як ввіреної Богом в тимчасове управління сім'ї, общини, що передбачає її раціональне використання та примно­ження; відношення до сім'ї та роду як до первинних соціальних і господарських інститутів, важливіших за окремих індивідів; обов'язковість милосердя, допомоги бідним та знедоленим; непри­миренність до лихварства; терпимість до торгівлі за умови пра­вильної системи мір та ваг тощо.

Засновником ісламу вважається мекканський купець Мухам-мед(близько 570 — 632 рр.), який "почув", а потім доніс у своїх проповідях "одкровення Бога". Проповіді Мухаммеда та його ви­словлювання з тих чи інших питань у період з 610 по 632 рр. були записані його сподвижниками. Після смерті пророка вони були зібрані в єдину книгу — Коран, відредаговані і розбиті на 114 глав (сур).

Коран — священна книга мусульман, основа релігійного та гро­мадянського законодавства. Назва її походить від слова "кара'а", що в перекладі з арабської означає "читати", "декламувати". За вченням ісламу, оригінал Корану зберігається у Аллаха.

 

Вміщені у Корані вказівки щодо регламентації майнових відно­син наголошують на божественному походженні соціальної не­рівності у суспільстві. У священній книзі мусульман зазначається, що саме Аллах дав "перевагу одним над іншими у життєвій долі" заради порядку на землі: "Ми розділили серед них (людей) прожиток у житті ближньому і підняли одних сходами над інши­ми, щоб одні з них брали інших у прислугу"[1]. Коран освячує при­ватну власність, проголошуючи принцип її недоторканності та жорстокого покарання за посягання на неї: "Злодію і злодійці відсікайте руки за те, що зробили вони, від імені Аллаха".

Водночас Коран виступає проти надмірного збагачення, при­страсті до наживи, пожадливого, ненаситного накопичення май­на та грошей, а також марнотратства, пропагуючи поміркованість, бережливість та невибагливість.

У священній книзі мусульман зазначається, що всі віруючі повинні витрачати частину свого майна "на шляху божому", спла­чуючи милостиню. При цьому доброчинність розглядається ісла­мом як загальнорелігійне і загальнодержавне зобов'язання.

Викладені у Корані настанови щодо доброго ставлення до рабів, відкладення частини милостині на їх викуп, заохочення визво­лення рабів як богоугодної справи свідчать про патріархальний, нерозвинений характер рабства у народів Близького Сходу.

Значне місце у Корані посідає регламентація торговельних відносин, яка базується на визнанні виключно важливого зна­чення торгівлі. На основі того, що "Аллах дозволив торгівлю", торговельний прибуток визначається як нормальне явище. У Корані відображено прихильне ставлення до виправданого ризи­ку у торгівлі, вміщуються настанови купцям щодо неухильного дотримання договірних зобов'язань.

Водночас Коран засуджує лихварство, оголошуючи його поро­дженням сатани. Аллах дозволив торгівлю і заборонив ріст (по­зичковий процент), — зазначається у Корані[2]. У зв'язку з цим Свя­щенна книга мусульман містить вимогу точності при сплаті боргів, жорстко регламентує процедуру укладання угоди та запису боргу.

Багато важливих економічних ідей міститься у творах видат­
ного мислителя арабського Сходу Ібн Хальдуна (Абу Заїд Абдар-
Рахмана ібн Мухаммеда аль-Хадрамі, 1332—1406 рр.)- Основна
його праця "Кітак аль-Ібар" ("Книга повчальних прикладів з
історії арабів, персів, берберів і народів, що жили з ними на землі")
свідчить про різносторонність наукових інтересів ученого та гені­
альність висновків, які набагато випередили свій час. '

У своїх працях Ібн Хальдун:

1. Висунув концепцію "соціальної фізики", в основі якої ле­жить визнання закономірного прогресу людського суспіль­ства, зумовленого економічними чинниками. Мислитель на­голошував на тому, що в основі суспільного життя лежить необхідність об'єднання людей для сумісного задоволення потреб. Рушійну силу поступального розвитку людства він вбачав у матеріальному виробництві, праці як основних джерелах багатства та доходів.

Зазначивши, що "...умови, в яких живуть покоління, відрізня­ються залежно від того, як люди добувають засоби для існуван­ня"[3], Ібн Хальдун висунув власну періодизацію суспільного про­гресу. На думку мислителя, людство у своєму розвитку про­йшло три етапи:

1) стан дикості, характерний для початкового періоду роз­
витку людського суспільства;

2) стан примітивності,пов'язаний із заняттям землероб­
ством та скотарством;

3) стан цивілізації,замовлений розвитком ремесел, торгівлі
та науки, утворенням та зростанням могутності міст.

2. Виокремив необхідний і додатковий продукт,пов'язавши
виробництво останнього із періодом цивілізації. На думку мис­лителя, у сільському господарстві виробляється лише необхід­ний продукт, оскільки у землеробстві та скотарстві продуку­ються блага, достатні для задоволення першочергових потреб. Створення надлишкового продукту, який перевищує засоби, не­обхідні для існування людини, можливе лише у містах, де є надлишок робочих рук, широко застосовується поділ праці, роз­вивається промисловість та торгівля. Відтак цивілізацію та виробництво додаткового продукту Ібн Хальдун пов'язував з існу­ванням ринку та інтенсивного обміну продуктами праці.

3. Основою суспільного порядку проголосив приватну влас­ністьяк вічний та незмінний дар природи. На думку араб­ського мислителя, навіть при збільшенні індивідуального до­статку ніколи не зникне становий поділ суспільства за май­новою ознакою та принципом "верховенства".

4. Висловив цікаві ідеї про товар, його властивості, ціноутворення та роль ринку.Аналізуючи просте товарне виробництво, Ібн Хальдун узалежнював ціни від факторів по­питу та пропозиції: кількості товарів, що пропонуються на ринку, демографічної ситуації в країні, природних чинників, розміру державних податків та зборів тощо.

На думку арабського мислителя, економічне піднесення краї­ни сприяє зростанню чисельності міського населення і ви­кликає зниження цін на предмети першої необхідності та зро­стання цін на предмети розкоші; у період погіршення еконо­мічного становища в державі відбуваються зворотні проце­си. "Незаконні побори, — зазначав Ібн Хальдун, — сприя­ють дорожнечі, оскільки торговці включають у ціну своїх товарів усе, що вони витрачають, у тому числі і витрати на засоби свого існування"[4]. Відтак дослідник був прихильни­ком помірних податків та зборів як важливого чинника еко­номічного піднесення країни. "Найдієвішим засобом розвит­ку суспільного життя є зменшення розміру податку"[5], — зазначав арабський мислитель.

5. Вказав на трудове походження вартості,виходячи з того,
що більша частина нагромадженого та безпосередньо корис­ного для людини рівноцінна вартості людської праці. "У всьо­му, що купується і перетворюється на гроші, — зазначав арабський мислитель, — обов'язково міститься людська пра­ця..."[6]. Звідси він робив висновок, що в основі акту купівлі - продажу "рівноважного (еквівалентного) бміну... за варті­стю"[7] лежить принцип прирівнювання рівновеликої кількості затраченої праці.

6. Важливу роль відводив грошам,стверджуючи, що золото і
срібло є мірою вартості "усього того, що люди створюють
своєю працею", "предметом зберігання", "основою доходів,
накопичень і скарбів". На думку Ібн Хальдуна, дорогоцінні
метали не створюють багатства. Так, наприклад, у землі
Судану є багато золота, однак країна залишається бідною, оскільки добробут народу залежить не від наявності доро­гоцінних металів, а від розвитку суспільного життя, що ба­зується на працелюбності населення. Водночас мислитель звертав увагу на те, що золото і срібло мають стабільну вартість і тому є зручною формою зберігання багатства. Ібн Хальдун був прихильником повноцінних грошей і катего­рично засуджував псування монет правителями, яке набу­вало все більшого поширення у середні віки. Він писав про те, що люди, які "перетворюють мідь у срібло і золото — злодії, найгірші із злодіїв, адже вони привласнюють це зо­лото"[8].

7. Великого значення надавав торгівлі,розглядаючи її поряд із землеробством та ремісництвом як природний спосіб добу­вання необхідних засобів для життя, прагнення людини до отримання доходу (торговельного прибутку) за рахунок де­шевої купівлі та дорожчого продажу.

Водночас він виступав проти надмірної дорожнечі, засуджую­чи спекулятивні наміри купців, особливо спекуляцію хлібом, яка погіршує становище бідних верств населення. Відстоюючи низькі ціни на хліб, Ібн Хальдун зазначав, що "в силу особливого зна­чення цього товару, необхідно віддати перевагу його важливості для прожитку над вигодами купців"[9].


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 49; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты