Тема: № 1 Економічна теорія: предмет і методи пізнання.

Лекційний курс

План: 1. Предмет економічної теорії, етапи її становлення і розвитку.

2. Функції економічної теорії та структура.

3. Методи пізнання економічних процесів.

4. Економічні категорії і закони.

5. Сучасні економічні теорії.

1.Потреби людини дуже різноманітні. Основним джерелом задоволення їх є виробництво, оскільки саме воно створює для цього необхідні умови.

Економічна теорія– наука, що вивчає виробничі відносини в суспільстві (між людьми) в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг.

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Етапи розвитку економічної науки:

1.Зародження економічної теорії друге-третє ст. до н.е. (Аристотель, Сократ, Ксенофонт) ойкос – будівля, номос – вчення. Аристотель об’єднав – ойкономос – вчення про будівлю, господарство.

Економічна наука, як система знань про сутність економічних процесів та явищ, почала складатися лише в ХVI-ХVII ст.., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.

2. Меркантилізм (17 століття, Західна Європа, Антуан де Монкрет”єн, Т.Манн, Д.Юм) - “Трактат о политэкономике”, започаткована течія – меркантилізм, стверджувалась важливість торгівлі, введено нове поняття – політ економіка, як господарювання у державі. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства нації вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей.

3. Фізіократи (17-18, Ф.Кене, В.Мірабо, Д.Норе) – влада природи. Джерелом багатства нації вони вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві.

4.Класична політекономіка – (18ст., А.Сміт, Д.Рікардо) – виникла з розвитком капіталізму. Ринкова економіка є самодостатньою і саморегульованою системою економічних відносин, яка сама поступово подолає свої недоліки. В основі багатства будь-якої держави лежить виробництво, розкрили економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції; розвинули теорію додаткової вартості. Проте ігнорували принцип історизму, недооцінювали роль держави.

5. Марксистська політична економіка – (К.Маркс, Ф.Енгельс) - розвинули діалектичний метод пізнання, вчення про економічні формації, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз.

6. Маржиналізм – (К.Менгер, Ф.Візер, У.Джевонс) - теорія, яка пояснює економічні процеси і явища. Виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ.

2. Функції економічної теорії : практична, пізнавальна, методологічна, прогностична, виховна.

Пізнавальна – реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ, тим самим примножуючи інтелектуальний потенціал суспільства.

Методологічна полягає у тому, що економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, закони, категорії і принципи.

Практична функція зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування методів раціонального господарювання.

Прогностична функція виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому.

Виховна – полягає у формуванні у громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення.

Структура загальної економічної теорії:

Мікроекономіка – вивчає поведінку економічних суб’єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми (ціна, витрати, попит, пропозиція, прибуток, заробітна плата).

Макроекономіка – вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Об’єктом її дослідження є ВНП, НД, рівень життя населення, проблеми безробіття, інфляція, грошовий обіг, податкова політика, кредитно-банківська система та ін.

Мезоекономіка – вивчає окремі галузі і системи національної економіки.

Мегаекономіка – вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому.

3.Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета.

Метод економічної теорії – шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил. Використовуються: філософські та загальнонаукові принципи, закони діалектики, категорії філософії.

• метод абстракції – відмова від поверхових, несуттєвих сторін явища для розкриття його внутрішніх, суттєвих зв’язків;

• метод аналізу (розчленування предмета-явища на складові), синтезу (поєднання розрізнених раніше частин;

• метод індукції та дедукції - сходження від абстрактного до конкретного, перехід від загальних і збіднених за змістом понять до розчленованих і багатих за змістом;

• історичний і логічний методи використовуються для дослідження економічних процесів у єдності;

• економічне моделювання – це формалізований опис економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя;

• економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження.

4.Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів (товар, власність, капітал, ринок, попит, робоча сила та ін.).

Економічний закон – є внутрішньо необхідні, сталі, такі, що постійно повторюються сутнісні зв’язки між різними економічними явищами та процесами. Ці закони не вічні, більшість з них тимчасові, мають об’єктивний характер, але все ж залежать від свідомої діяльності людей.

Поділяються на: 1.Всезагальні – функціонують у всіх економічних системах (закон відповідності виробництва рівню розвитку продуктивних сил), загальні – функціонують у кількох економічних система (закон вартості, попиту, пропозиції у ринковій економіці); специфічні – функціонують в межах лише однієї економічної системи; стадійні, закони окремих підсистем.

2. Закони різних сфер суспільного відтворення: сфери виробництва, сфери розподілу, обміну та споживання.

Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи.

5. Сучасні напрямки економічної теорії:

• інституціоналізм (Т.Веблен, У.Мітчелл, Г.Мюрдаль) – основне значення приділяють аналізу ролі інститутів у прийняті економічних рішень. Об’єкти вивчення: держава, корпорація, профспілки, морально-етичні норми, звичаї, інститути, інстинкти.

• неокейнсіанство (Дж.М.Кейнс) – відстоюють активний вплив держави в економічне життя країни, необхідність стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.

• неокласицизм ( А.Маршалл, Ф.Хаєк, М.Фрідмен) – прибічники обмеженого втручання держави у ринкову економіку, яка, на їх погляд, є само регульованою системою.

• монетаризм – всебічний аналіз механізму дії грошей на ринок товарів, визначальна роль грошової маси у формуванні економічної коньюктури.

• неокласичний синтез ( Д.Хікс, П.Самуельсон) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, необхідність руху до змішаної економіки.