Дати характеристику операції СВОП як фінансової послуги.

Контр-ти своп-це групи фн.опер-цій, в процесі яких сторони одночасно отримують та віддають права на грош.потоки, що мають різні відсотк.ставки, валюту та деякі ін.пок-ки.Мета, з якою викор-ся своп-1)хеджування 2)спекуляція.Види свопів-1)відсотковий 2)валютний 3)дефолтний 4) екзотичний.Відсотковий своп-це середньо-чи довгострокова угода між банками та ін.учасниками ф.р., згідно з якою одна сторона бере на себе зобов’яз-ня сплачувати на конкр.суму (на конкр.гр.потік) відсотки за фікс.ставкою, а інша зобов-ся сплачувати на ту ж суму гр.потоку відсотки, що розрах-ся за плаваючою ставкою, при цьому учасники проц.свопу не вступають в кредитні відносини між собою і реал.руху осн.суми гр.потоку не відбувається.За угодою валютного свопу сторони узгоджують суму осн.боргу в одній валюті та її еквівалент в ін.валюті, і на відміну від відсотк.свопу, за угодою вал.своп оплачується як сума %, так і осн.сума гр.потоку. Дефолтний своп – угода, згідно якої покупець робить разові або регулярні внески (сплачує премію за кредитний ризик) емітентові, який бере на себе зобов'язання погасити виданий покупцем кредит третій стороні у разі неможливості погашення кредиту боржником (дефолт третьої сторони). Покупець отримує цінний папір — свого роду страховку, яка гарантує обов'язкове повернення суми виданого раніше кредиту або купленого боргового зобов'язання. У разі дефолта, покупець передасть емітентові боргові папери (кредитний договір, облігації, векселі), а в обмін отримає від емітента компенсацію на суму боргу плюс несплачені відсотки, а також ті, що повинні нарахувати до дати запланованого погашення.

Операція СВОП використовується з метою здійснення комерційних угод, придбання банком необхідної валюти без валютного ризику для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікування валютних резервів, забезпечення кредитування клієнта в валюті, яку він сам визначає. Переваги: максимальна наближеність параметрів угоди до потреб споживача за сумою та строком, відсутність державного втручання, збереження секретності угоди для інших учасників ринку. Недоліки: низька ліквідність, неринковий механізм визначення вартості послуги, відсутність гарантій виконання зобов’язань контрагена тощо.

96.Критерії економічної оцінки форфейтингових послуг. (пиздец!!!)

Форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися — форфейтинге — від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі. Однак об’єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів (але вони обов’язково повинні містити абстрактне зобов’язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов’язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.

Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов’язано з тим, що для дисконтування подаються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.

Удаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:

· власне фінансове становище е

· кспортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту;

· імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний;

· експортеру не вдається отримати першокласну гарантію.

Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може зберігати їх у себе, в цьому разі витрачені ним грошові кошти можна вважати інвестиціями. Якщо форфейтер не бажає тримати свої кошти в такій формі, він може продати ці інвестиції іншій особі, котра також стає форфейтером. Унаслідок такого наступного перепродажу боргів виникає вторинний