Основні напрямки державного регулювання діяльності депозитарних установ в Україні.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку видає ліцензії на такий вид діяльності на ринку цінних паперів як депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів. Це діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках зберігачів цінних паперів, а також операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів. Згідно Положення про депозитарну діяльність - Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність виключно щодо таких цінних паперів, що існують у бездокументарній формі за результатом їх розміщення у такій формі або переведення у таку форму шляхом знерухомлення: акцій; облігацій підприємств; облігацій місцевих позик; державних облігацій України; казначейських зобов'язань України; інвестиційних сертифікатів; іпотечних сертифікатів; іпотечних облігацій; сертифікатів фондів операцій з нерухомістю; інших цінних паперів за окремим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Особливості здійснення депозитарної діяльності щодо державних цінних паперів установлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Національним банком України. Для того щоб система депозитарного обліку працювала як єдине ціле, в Україні створюється Національний (центральний) депозитарій. Основні відмінності локальних депозитаріїв від Національного слід шукати в їх повноваженнях. Усі депозитарії можна поділити на два види', "просто" депозитарії та клірингові депозитарії. Перші практично нічим не відрізняються від зберігачів. А клірингові депозитарії - депозитарії, які одержали дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами. Кліринг - це отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Зберігачами цінних паперів, за Законом, можуть бути комерційні банки, що мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торгівці цінними паперами. Останні повинні отримати відповідний дозвіл. Зберігачі мають право проводити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами та здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за виключенням клірингу та розрахунків по угодах з цінними паперами. В статутному фонді зберігача доля іншого зберігача чи торгівця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії чи іншого інституціонального інвестора не може перевищувати 5%. До основної сфери діяльності зберігача відноситься відповідальне зберігання цінних паперів у безпечному місці, якщо вони мають документальну форму, та/чи відповідальне зберігання відповідних комп'ютерних записів, якщо цінні папери мають електронну форму.