Функції державного управління

Під функціями державного управління слід розуміти основні завдання, які виконують державні органи, їхні структурні підрозділи та посадових осіб у процесі здійснення керівництва державою й суспільством. Основні функції державного управління: планування, організацію, комплектацію кадрами, мотивацію і контроль. Виділяють ще одну функцію – ухвалення рішень. Однак ця функція пронизує всі названі функції, оскільки, щоб реалізувати будь-які управлінські завдання, необхідно ухвалити рішення.

До державного планування слід віднести такі напрями державної діяльності: урядові програми, концепції різноманітних напрямів суспільного розвитку і реформування, затвердження державного бюджету, проектування законотворчої діяльності, директивні й індикативні перспективні плани соціально-економічного розвитку країни, послання президента, в яких визначається стратегічна лінія президентського курсу. Для того, щоб реалізувати різні види державного планування, необхідно організувати процес виконання ухваленого рішення, прийнятого при плануванні. У сфері державного управління такою організацією є бюрократична структура.

Бюрократична організація ґрунтується на таких принципах:

1. Їі функціонування визначається законом та статутами;

2. офіційні особи захищені при здійсненні своїх функцій;

3. функції організовані на ієрархічній основі;

4. відбір посадових осіб ґрунтується на певній системі підготовки кадрів;

5. оплата праці здійснюється на твердій регулятивній основі відповідно до службових рангів;

6. підвищення чи проведення по службі ґрунтується на об’єктивних критеріях показників діяльності залежно від системи підбору управлінських кадрів;

Наступна функція – організація. Мається на увазі, організація процесу виконання управлінських рішень. Включає такі напрями: визначення змісту роботи, яку слід виконати; розподіл роботи відповідно до обов’язків; групування обов’язків відповідно до посад; визначення посадових вимог та обсягу посадових повноважень; групування посад відповідно до складності організаційної структури; перегляд і коригування організації відповідно до результатів контролю та зміни обставин; спілкування протягом організаційного процесу.

Комплектація кадрів державної служби ґрунтується на двох системах: патронатній і системі послуг. Патронатна система базується на тому, що керівні органи підбирають кадри на власний розсуд, керуючись при цьому партійними або клановими міркуваннями. Система оцінки заслуг ґрунтується на тому, що:

1. Набір кандидатів відбувається з усіх верств суспільства, їх відбір і просування здійснюються на основі здібностей, знань в умовах чесного й відкритого змагання;

2. справедливе й неупереджене ставлення до особи в усіх кадрових питаннях незалежно від політичних уподобань, раси, національності, конфесійної належності, статі, віку;

3. рівень оплати за рівноцінну працю з урахуванням як загальнодержавних, так і місцевих рівнів платні з відповідним стимулюванням за відмінні показники;

4. високі стандарти цілісності поведінки й піклування про державний інтерес;

5. ефективне й результативне використання кадрів;

6. збереження працівників, які добре працюють, поліпшення показників тих, хто працює неадекватно, і звільнення тих, хто не може чи не хоче працювати відповідно до стандартних вимог;

7. поліпшення показників шляхом ефективної освіти та підготовки;

8. захист працівників від свавільних дій, особистого фаворитизму чи політичного примусу;

9. захист працівників від покарання за законне розголошення інформації.

Укомплектування державної служби здійснюється через дві системи: закриту і відкриту.

Закрита система ґрунтується на обмеженому доступі до державної служби і низькій мобільності найманого державного службовця. Ця система характеризується такими рисами: наявність «вибраної» еліти в урядовій службі; централізований підбір кадрів шляхом загальних конкурсних іспитів; підбір кандидатів на державну службу з якогось одного елітного вищого навчального закладу чи системи підготовки; офіційне призначення на посаду.

До відкритої системи формування державної служби характерні такі риси: спрощена процедура найму на роботу, визначення кваліфікації та освіти шляхом застосування спеціалізованих тестів для певної посади; висока мобільність державного службовця, менша його залежність від соціально-класової структури.

Мотивація – це готовність докласти максимум зусиль задля досягнення організаційних цілей задля задоволення індивідуальних потреб. Мотивація включає поєднання трьох елементів: зусилля, організаційні цілі, індивідуальні потреби.

Функція контролю включає наступні напрями: встановлення норм, контроль результатів і порівняння з нормами, усунення і виправлення відхилень, перегляд і коригування результатів контролю. Для державної служби контроль виявляється у таких типах:

- конституційний контроль відповідності всіх нормативних актів, які видають державні органи, конституції;

- парламентський контроль за виконанням бюджету та органами виконавчої влади;

- підконтрольність державної влади законам і підзаконним актам;

- контроль центральних органів управління кадрами над державною службою;

- захист прав громадян від свавілля державних чиновників через адміністративне або загальне судочинство;

- громадянський контроль через пресу, опозиційні партії, групи тиску, контроль фінансово-ревізійних органів;

- контроль прокуратури за дотриманням державними управлінськими органами законів.

Державне управлінняв суспільних сферах здійснює функції:

в економічній:

- контроль грошового обігу;

- фінансово-бюджетну політику;

- банківсько-кредитне регулювання;

- правове регулювання монополій;

- управління державним сектором економіки;

- правове оформлення прав власності;

- здійснення аграрної політики.

в соціальній:

- діяльність у галузі охорони здоровя та гігієни;

- контроль якості харчової та фармацевтичної продукції;

- діяльність у галузі обов’язкового соціального страхування;

- житлову політику та політику урбанізації;

- захист прав та інтересів найманих робітників;

- створення механізму соціального партнерства;

- соціальний захист багатодітних, убогих, ветеранів війни, літніх людей;

- поліпшення екологічного середовища.