Тема 12. Державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм та діяльності суб’єктів державного сектору

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

У відповідності до Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001р. №2542-ІІІ(част. четверта ст. 26) аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ в Україні здійснюється: Рахунковою палатою України– в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України – і Головним контрольне-ревізійним управлінням України – відповідно до його повноважень, визначених законом.

Різновиди державного фінансового аудиту:

Ä аудит ефективності – це форма контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм;

Ä державний фінансовий аудитдіяльності суб’єктів господарювання, який здійснюється з метою оцінки ефективності і законності управління майном, досягнення суб'єктами господарювання державного сектору економіки визначених цілей і завдань.

Методичні прийоми аудиту ефективності можна згрупувати у декілька груп:

1) прийоми аналізу методів організації роботи об’єкта перевірки – в процесі перевірки аналізуються системи управління, планування, моніторингу і контролю, що існують у перевіряємій сфері використання державних коштів або діють у рамках об’єктів перевірки. Для цього вивчаються і перевіряються різні документи (кошториси доходів і витрат, фінансові звіти, поточні і перспективні плани та керівництва з реалізації програм), проводяться співбесіди (інтерв’ю) з керівниками і спеціалістами об’єкта перевірки тощо.

Методи організації роботи перевіряються у відповідності з установленими критеріями: норми законів та інших правових актів, рішення вищестоящих органів управління, внутрішні розпорядчі документи. Застосування таких прийомів аналізу дозволяє визначити: (а) адекватність методів організації роботи об’єкта перевірки установленим нормам і правилам; (б) наявність на об’єкті перевірки системи контролю; (в) ефективність структури системи контролю і результативність її роботи;

2) прийоми аналізу результатів роботи об’єкта перевірки – в процесі перевірки здійснюється порівняльна оцінка фактичних і запланованих результатів. Якщо результати такого порівняння задовільні, то це мінімальний ризик наявності суттєвих недоліків у перевіряємій сфері – визначаються можливі резерви для отримання більш високих результатів і формулюються рекомендації щодо підвищення ефективності використання державних коштів. Якщо результати такого порівняння незадовільні, то перевірка продовжується для виявлення причин, що призвели до незадовільним результатам.

3) прийоми аналізу конкретних ситуацій– відрізняється від прийомів аналізу результатів роботи об’єкта перевірки, акцент робиться на різних ситуаціях у перевіряє мій сфері використання державних коштів чи діяльності організації, котрі детально аналізуються загалом і за окремими аспектами. Вибір конкретних ситуацій повинен здійснюватись з урахуванням (а) ступеню їхнього впливу на результати перевіряємій сфери використання державних коштів чи діяльності організації, (б) цілей і питань перевірки. Під час застосування цих прийомів аналізується вся інформація, що має відношення до об’єкта перевірки: дані об’єкта перевірки і інформація, що має відношення до перевіряємій сфери чи організації і існує в інших організаціях;

4) прийоми аналізу даних, що існують на об’єкті перевірки(«вторинний аналіз даних») – проведення аналізу даних, що мають місце в адміністрації об’єкта перевірки і в інших джерелах: інформаційні системи, які застосовують на об’єкті перевірки для реалізації програм, матеріали і дані, що мають відношення до предмету перевірки;

5) обстеження– збір фактичних даних і доказів під час проведення перевірки. Проводиться разом із попередніми 4-мя прийомами аудиту і застосовується, наприклад, для отримання інформації від фахівців різних міністерств і відомств, що беруть участь в реалізації програми, що перевіряється, з'ясування думки тих, кому ця програма адресована.

У своїй сучасній формі аудит ефективності зародився на основі теорії «трьох Е», тобто на тих головних елементах, які характеризують стан управління публічними ресурсами:

1) економія (economy) – ощадність, бережливість, ступінь мінімізації витрат із огляду на якість продукту – «витрачати менше». Це мінімізація вартості ресурсів, спрямованих на діяльність, з огляду на відповідну якість.;

2) ефективність (efficiency) – продуктивність, ступінь корисності споживання ресурсів для створення продукті – «витрачати добре». Це співвідношення між продуктом (товаром, послугою) та ресурсами, використаними для їхнього виробництва.;

3) результативність (effectiveness) – дієвість, успішність, рівень досягнення мети – «витрачати мудро». Це результати у порівнянні з цілями, зіставлені з використаними для досягнення цих цілей ресурсами.

Основними завданнями аудиту ефективності є:

1. Оцінка ефективності виконання бюджетних програм шляхом порівняння звітних даних щодо виконання програми (виконання результативних показників) із заданими параметрами, у т.ч. зазначеними в паспорті бюджетної програми, порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування.

2. Виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

3. Визначення ступеню впливу виявлених упущень і недоліків на досягнення запланованих показників.

4. Підготовка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання ресурсів держави, поліпшення організації виконання бюджетної програми з наголосом на можливостях зменшення витрат, підвищення продуктивності програми та якості послуг, її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу бюджетних коштів чи її припинення.

Аудиторськими доказами/фактами називають інформацію, яка генерується із набору даних і використовується для подальшого тестування із критеріями оцінки, результатом чого є підтвердження або спростування аудиторських гіпотез та підтримка аудиторських спостережень/відомостей.

Розрізняють фізичні, документальні, свідчі й аналітичні докази/факти.

Фізичні докази/факти збираються шляхом безпосередніх перевірок людей, власності або подій та документуються у формі меморандуму, фотографій тощо. Найважливішим для фізичних доказів/фактів є їх прийняття підконтрольним суб’єктом.

Докази/факти, отримані від інших людей в усній або письмовій формі у відповідь на поставлені запитання (анкетування) або через інтерв’ю, відносять до категорії свідчих. Важливо, щоби свідчі докази/факти бути підкріплені письмовим підтвердженням від особи, яка була опитана, та іншими незалежними джерелами.

Документальні докази/факти є найпоширенішими. Вони можуть бути внутрішніми і зовнішніми у формі листів, контрактів, бухгалтерських записів, звітів та ін.

Аналітичні докази/факти створюються на основі аналізу даних шляхом підрахунку, порівняння, розділення інформації на складові, а також через обговорення й дискусії динамічних рядів, тенденцій, співвідношень, регресій.