Меркантилізм

Причини виникнення меркантилізму.

Феодальна система (аграрні країни, землеробська аристократія) – це система, яка прикріпила людей до землі, визначила суворі класові відмінності, затвердила епоху землеробської аристократії, якій судилося проіснувати до промислової революції

Період середньовіччя (з V по XVст.) посідає в розвитку управлінської думки особливе, центральне місце. Навіть в цих умовах у середовищі релігійних лідерів, богословів були ті, хто писав книги, показуючи в них життя середньовіччя, узагальнюючи існуючу практику господарювання й управління. Але ці книги не призначалися для широкого кола читачів.

Книги (рукописні) для певного кола читачів (священики, писарі, правителі, дрібнопомісні дворяни): про управління королівством, веденя війн, управління землекористуванням.

У період середньовіччя в результаті хрестових походів (з ХІ по ХІІІ ст.) у Європі відбулися події, що підготували умови для подальшого розвитку управління:

- з одного боку послаблювали християнські релігійні догми, протиставляючи їм культуру країн Середнього Сходу, мораль, торгівля, промисловість і військове мистецтво яких не тільки не поступалися країнам Європи, а й часто перевершували їх

- з іншого боку, стимулювали торгівлю, відкриваючи для Європи нові торговельні шляхи і багатство Середнього Сходу (Ближний Всток)

Розвиток торгівлі викликав появу нових організаційних форм - купецьких гільдій, що схожі на сучасні торговельні асоціації

Походи хрестоносців сприяли відродженню не тільки торгівлі, але й стародавньої класики з її пріоритетами розсудливості та науки. Остання звільняла людей від особистої залежності, відкривала шлях до економічної активності, досягнення успіхів і політичних свобод. Результатом цього стало не тільки формування нової атмосфери у суспільстві, а й необхідність вивчення управління як практики й теорії.

Першим проявом управлінських ідей буржуазного суспільства став меркантилізм. У Західній Європі він зародився вже у XV ст., але великого поширення набув у XVII ст. Головною передумовою генезису меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталізму

Меркантилізм (mercantilism) – економічна концепція, яка стверджує, що багатство націй визначається кількістю грошей (золота та срібла) на її території, а джерелом багатства є зовнішня торгівля з позитивним зовнішньоторговельним сальдо. З іншої сторони, меркантилізм – економічна філософія торговців і державних діячів у XVI–XVII ст. Вона покладалася на існування сильної держави і широке регулювання економічної діяльності.

Перша теорія міжнародної торгівлі – теорія меркантилізму – розроблена європейськими вченими Томасом Маном (1571-1641рр.), Чарльзом Дейвіантом (1656-1714рр.), Жаном Батістом Колбертом (1619-1683рр.), Вільямом Петті (1623-1687рр.). Теорія обґрунтувала роль товару та необхідність еконо­мічного виходу національних держав на зовнішні ринки. Ці функції виконав саме меркантилізм.

Результатом ключових положень теорії меркантилізму є надлишковий обсяг обмежень у міжнародній торгівлі, конфліктність національних інтересів різних країн.

Обмеженість теорії меркантилістівполягає у тому, що збагачення країн можливе не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.

Ранній (монетарний) меркантилізм (16 ст.) ґрунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге - зберегти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого витрачання і якнайбільшого нагромадження грошей у країні з одночасною забороною їх вивезення. Адекватною була й економічна політика того часу, головною метою якої вважалося утримування грошей у країні, тобто максимальне зменшення імпорту. Збільшення маси золота та срібла уряди країн Західної Європи намагалися досягнути безпосереднім регулюванням руху грошей. Заборонялося вивозити благородні метали за кордон, купців-експортерів зобов'язували частину виторгу привозити готівкою, іноземних купців змушували всі гроші, отримані від продажу своїх товарів, витрачати на придбання товарів місцевого виробництва.

Друга стадія - розвинутий меркантилізм, який одержав назву мануфактурний або власне меркантилізм (17 століття) - дозволявся вивіз грошей за кордон. При цьому висувався принцип – купувати дешевше в одній країні та продавати дорожче в інший.

Меркантилістська концепція багатства:

§ багатство це гроші

§ виробництво створює умови для росту багатства і тому його потрібно розвивати

§ джерелом багатства є зовнішня торгівля

§ прибуток утворюється в сфері обігу, тому що товари продаються по вищій ціні, ніж купуються. Таким чином ціна продажу більша за ціну купівлі.

§ джерелом збагачення є тільки зовнішня торгівля. Національна торгівля не збільшує національного багатства, але може забезпечити процвітання окремих осіб.

§ баланс зовнішньої торгівлі повинен бути активним, тобто імпорт повинен бути менший за експорт