Вивчення біологічної активності синтезованих сполук

Протиракова активнiсть одержаних похідних вивчалась у рамках міжнародної наукової програми Національного інституту здоров’я США - DTP (Developmental Therapeutic Program) Національного інституту раку (NCI, Бетезда, Меріленд, США. Вивчення антипротозойної активностісполук проводилося в Національному музеї природничої історії (Франція) під керівництвом професора Філіпа Грельє (Philippe Grellier). In vitro дослідження протитрипаносомної активності полягали у визначенні інгібуючої концентрації ІС₅₀ сполук на штамах Trypanosoma brucei gambiense (TBG) та Trypanosoma brucei brucei (TBB). Експеримент проводився на 96-лункових мікропластинах з культуральним середовищем та відповідним штамом паразита (ТВВ чи TBG) в концентрації 10^-5 клітин/мл для серії двократних розведень досліджуваних сполук від 10 мкг/мл до 4,88 нг/мл. За негативний контроль обрано лунки з розчином ДМСО, середовищем та клітинами паразитів. Пластини інкубувалися при 37°C в атмосфері 5% CO₂ протягом 24 год з наступним додаванням 20 мкл барвника Alamar Blue. Після 4-годинного інкубування вимірювали флуоресценцію. Відсотки росту паразитів визначалися за рівнем флуоресценції барвника Alamar Blue, а ІС₅₀ – за дозозалежною кривою відсоткового росту паразитів від концентрації досліджуваних сполук.

Протиракова активність синтезованих сполук вивчалась методом високоефективного біологічного скринінгу згідно міжнародної наукової програми Національного інституту здоров’я США - DTP (Developmental Therapeutic Program) Національного інституту раку (Бетезда, Меріленд, США). Для відібраних сполук проводилось вивчення протипухлинної активності в концентрації 10^-5 моль/л in vitro на 60 лініях ракових клітин, що охоплюють практично весь спектр ракових захворювань людини (лінії раку легень, молочної залози, яєчників, лейкемії, раку товстої кишки, нирок, меланоми, раку простати та ЦНС). Експериментальні дані представлені як відсоток росту клітин ліній раку на фоні речовин у порівнянні з контролем.

Загалом тестовані 5-(4,5-дигідропіразол-1-іл)-2,4-тіазолідиндіони не проявили протипухлинну активність, середні значення мітотичної активності становлять 99,23-104,84%. Можна відзначити помірний вплив сполук на окремі клітинні лінії раку нирок, легень, яєчників (таблиця 1).

Таблиця 5.1

Вивчення антипротозойної активності сполук 2a, 3b, 3c проводили на штамах Trypanosoma brucei gambiense (TBG) та Trypanosoma brucei brucei (TBB). Як показник активності встановлено значення інгібуючої концентрації ІС₅₀ речовин за дозозалежною кривою відсоткового росту паразитів від концентрації досліджуваних сполук. Залежність відсотків росту клітин від концентрації сполук (діапазон від 10 мкг/мл до 0,625 мкг/мл) зображено на рисунку.

А

Б

Рис 5.1. Залежність відсотків росту клітин TBG (А) і ТВВ (Б) від концентрації сполук 2a, 3b, 3c.

Результати проведених досліджень показали, що дані сполуки проявляють високу активність наобох штамах паразитів. Водночас показники IC₅₀ (TBG) для кожної сполуки вдвічі менші за відповідні показники IC₅₀ (TBВ), тобто чутливість клітин Trypanosoma brucei gambiense до дії сполук є вищою (таблиця 2)

Таблиця 5.2

¹IC₅₀ – середнє значення інгібуючої концентрації для трьох незалежних дослідів

²SD – стандартне відхилення

Загалом антитрипаносомна активність досліджуваних сполук є співмірною чи вищою в порівнянні з дією піразолінзаміщених тіазолідинонів, описаних раніше. Тобто введення піразолінового фрагменту в 5 положення 4-тіазолідинового циклу є оправданим напрямком пошуку нових антипротозойних агентів.