Деталювання складальних креслень

Деталювання складальних креслень полягає в побудові робочих креслень оригінальних деталей. Це творчий процес, а не просте копіювання зображень та нанесення розмірів. Він складається з таких послідовних етапів:

1. Вивчення зображення деталі, її внутрішньої та зовнішньої форм.

2. Вибір головного зображення.

3. Вибір вигляду та інших зображень (вигляди, розрізи, перерізи, виносні елементи) деталі за умов повного відображення її форм та розмірів. Ці зображення, як головне, можуть збігатися, або не збігатися, із зображенням тієї самої деталі на складальному кресленні.

4. Складання текстової частини робочого креслення (технічні вимоги, примітки тощо).

5. Вибір формату аркуша залежно від масштабу зображень та об’єму текстової частини.

6. Виконання зображень, крім штриховки.

7. Нанесення розмірних і виносних ліній. Обчислення дійсного масштабу зображень складального креслення та розмірів деталі й нанесення розмірних чисел на робочому кресленні.

8. Позначення шорсткості поверхонь деталі, виходячи з умов її роботи, функціонального призначення, технології виготовлення.

9. Нанесення штриховки на розрізах і перерізах.

10. Виконання рамки креслення та основного напису.

11. Виконання текстової частини робочого креслення та основного напису. В графі “матеріал” записують його позначення з таблиці переліку.

Робочі креслення на запозичені та стандартні деталі не виконують.

Врахування умовностей і спрощень складальних креслень при їх деталюванні

Під час розробки складальних креслень відповідні стандарти допускають ряд умовностей і спрощень, які слід враховувати при деталюванні.

1. Деталі зображують у тому вигляді, в якому вони надходять на складання, тобто з’єднувальні деталі (заклепки, гвинти тощо) мають бути відокремленими.

2. На робочому кресленні обов’язково зображують усі ті подробиці, які можна не показувати на складальних кресленнях (фаски, проточки, галтелі, недоріз різьби, ливарні та штампувальні уклони і конусності тощо). Їхні розміри беруть з відповідних стандартів та інших нормативних документів.

3. Наводять позначення або зображення стандартизованих елементів деталі (центрові отвори, шпонкові пази тощо), пов’язуючи констукцію їх та розміри з відповідними стандартами.

4. Наносячи розміри, слід враховувати технологічні та конструктивні вимоги й особливості:

а) розміри, зняті зі сладального креслення, узгоджують з нормативними рядами довжин, кутів, діаметрів, фасок і т. д.;

б) діаметри прохідних отворів під болти, гвинти, шпильки тощо визначають за стандартами залежно від діаметра кріпильної деталі та ступеня складання.

Особливу увагу слід звернути на узгодження розмірів спряжених поверхонь та відповідність їхніх граничних характеру посадки.

5. Шорсткість поверхонь призначають залежно від характеру їх з’єднання. Спряжені поверхні мають більш високі вимоги щодо шорсткості, ніж вільні (див. табл. 5.4).

6. Граничні відхілення розмірів і допуски форми та розміщення поверхонь позначають на навчальних кресленнях за аналогією із зразковими деталями з альбомів, враховуючи характер фунціонування поверхні в складальній одиниці.