Глава держави

Принципи державного устрою

Нова Зеландія є унітарною державою, заснованою на принципах конституційної монархії і парламентської демократії. В основу системи державного устрою покладено принцип Вестмінстерської моделі парламентаризму.

Нова Зеландія спільно з Токелау, антарктичною територією Росса і вільно асоційованими державами Острови Кука та Ніуе складають Королівство Нової Зеландії.

У Новій Зеландії немає кодифікованої конституції, однак існує ряд Конституційних Указів, перший з яких був прийнятий у 1846 році, а останній у 1986 році. Вони, конституційні звичаї і ряд інших законодавчих актів та положень формулюють основні принципи державного устрою. Деяке число актів британського законодавства історично увійшли в конституційну базу Нової Зеландії. Одними з найважливіших серед них є Білль про права 1689 року і Конституційний Указ 1852 року. У політичному житті країни було зроблено декілька спроб введення єдиної конституції країни (остання з них, 1986 року, не знайшла підтримки).

На відміну від сусідньої Австралії, в Новій Зеландії не проводилися національні референдуми з питання переходу до республіканської форми правління, а обговорення обмежуються політичними дебатами і всі сторони дотримуються політики необхідності подальших обговорень. Дві основні партії країни мають протилежні думки з даного питання — лейбористи визнають можливість проголошення республіки, в той час як Національна партія виступає за збереження наявного статусу країни.

Глава держави

Главою держави є монарх Нової Зеландії. З 6 лютого 1952 року на престолі знаходиться королева Єлизавета II (Queen Elisabeth II, Elizabeth Alexandra Mary Windsor). Її офіційний титул — Єлизавета Друга, Божою милістю Королева Нової Зеландії і її інших королівств і територій, Глава Співдружності, Захисниця Віри (Elizabeth the Second, By the Grace of God, Queen of New Zealand and Her other Realms and Territories, Head of the Commonwealth, Defender of the Faith). Статус монарха визначено конституційним принципом «царює, але не керує» (reign but not rule), і монарх не має істотного політичного впливу, зберігаючи політичний нейтралітет. Тим не менше, ряд функцій законодавчо закріплені за монархом і можуть бути виконані лише їм. Серед найбільш важливих повноважень — призначення генерал-губернатора і підписання Указу про таке призначення; оголошення скликання або розпуску Парламенту країни^[3]. Нова Зеландія, спільно з низкою інших країн-учасниць Співдружності Націй, втілює принцип поділу монарха, закладений в Декларації Бальфура 1926 року.