Основні положення

1. Про усі випадки стану вагітних, роділь та породіть, загрожуючих життю, медичні працівники, які надають медичну допомогу, повинні невідкладно інформувати керівництво відповідного закладу охорони здоров’я та головного спеціаліста з акушерства та гінекології відповідного рівня (районного, міського, обласного).

Головний спеціаліст з акушерства та гінекології органів охорони здоров’я відразу повідомляє про виниклу ситуацію по-телефону головного позаштатного спеціаліста з акушерства та гінекології МОЗ України з метою координації дій медичних спеціалістів.

2. Про усі випадки смерті жінок під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді (включаючи смерть від нещасного випадку чи іншої випадкової причини),головним спеціалістом органів охорони здоров’я надається інформація (телефонограма) до Відділу охорони здоров’я матерів та дітей Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України.

Інформація про випадок, що стався у закладі охорони здоров’я, надається упродовж першої доби з моменту смерті, про випадок, що мав місце поза закладом охорони здоров’я – протягом перших трьох діб.

У разі настання смерті жінки під час вихідних або святкових днів інформація надається протягом першого робочого дня після вказаних днів.

3. Ксерокопії первинної медичної документації, що була на момент смерті жінки (історія пологів – ф. №096/о, медична карта стаціонарного хворого – ф. 003/о, медична карта переривання вагітності – ф. №003-1о, обмінна карта вагітної – ф. №113/о, інше), завірені керівником відповідного закладу охорони здоров’я, органами охорони здоров’я надсилаються до Міністерства охорони здоров’я України кур’єрською поштою упродовж перших трьох діб з моменту смерті (без врахування вихідних та святкових днів, якщо смерть припала на такі дні).

4. Додатково упродовж 14 днів органами охорони здоров’я надсилаються завірені копії первинної медичної документації щодо амбулаторного спостереження з приводу вагітності та результатів патолого-анатомічного дослідження (індивідуальна карта вагітної і породіллі – ф. №111/о, протокол/карта патолого-анатомічного дослідження – ф.013/о або акт судово-медичного дослідження – ф. №1710).

5. Питання віднесення випадку смерті вагітної, роділлі чи породіллі до рубрики материнської смерті вирішується експертною групою МОЗ України з розгляду випадків смерті жінки під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді.

6. Рішення у вигляді висновку експертної групи МОЗ України щодо віднесення/не віднесення випадку до категорії материнської смерті протягом одного місяця після отримання ксерокопій первинної медичної документації (далі – Висновок) надсилається органам охорони здоров’я. Засідання Комісії проводяться щомісячно.

На основі Висновку експертної групи МОЗ України щодо віднесення випадку до категорії материнської смерті заповнюється спеціалістом Відділу охорони здоров’я матерів і дітей Реєстраційний талон випадку материнської смерті.

7. Після отримання Висновку експертної групи МОЗ України щодо віднесення випадку до категорії материнської смерті постійнодіюча комісія органу охорони здоров’я з розгляду випадків материнської та перинатальної смерті здійснює розбір цього випадку.

Розбір проводиться за участю керівників акушерсько-гінекологічної служби області (міста), району, провідних спеціалістів акушерів-гінекологів, усіх зацікавлених суміжних спеціалістів, співробітників профільних кафедр, лікарів, причетних до випадку. Розбір проводиться упродовж одного місяця з моменту отримання Висновку експертної групи МОЗ України.

8. Матеріали розбору подаються до Відділу охорони здоров’я матерів та дітей МОЗ України протягом 15 діб з дня проведення засідання постійно діючої комісії з висновками та копією документів про прийняте рішення органу охорони здоров’я.

9. У разі настання смерті жінки поза закладом охорони здоров’я головний спеціаліст з акушерства та гінекології органу охорони здоров’я упродовж 7 діб з моменту смерті складає і надсилає до МОЗ України доповідну щодо обставин випадку та ксерокопії наявної первинної медичної документації. Результати патолого-анатомічного / судово-медичного дослідження у цих випадках надсилаються органами охорони здоров’я після його завершення.

10. Розтин у випадку смерті вагітної, роділлі або породіллі здійснюється висококваліфікованими спеціалістами патологоанатомами або судово-медичними експертами згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів.

11. Розтин проводиться на базі централізованих патолого-анатомічних відділень (бюро), обласних патолого-анатомічних відділень у присутності лікарів, причетних до випадку, та головного спеціаліста з акушерства і гінекології відповідного рівня.

12. Патологоанатомічному дослідженню у випадках материнської смерті обов'язково повинен передувати детальний аналіз клінічних даних, що здійснюється спільно з лікарями, причетними до випадку.

13. Патолого-анатомічний розтин має здійснюватись у максимально ранній термін після настання смерті (до 24 годин), оскільки при більш пізньому терміні часу втрачається можливість проведення необхідних для встановлення істинної причини смерті посмертних біохімічних, бактеріологічних, інших додаткових досліджень.

14. Аутопсія у випадках материнської смерті має бути максимально повною. При цьому використовуються методики, що виключають артефіціальний вплив під час розтину, дозволяють забезпечити широкий доступ до досліджуваних органів, виявлення джерел кровотечі, проведення проб на наявність повітря в плевральних порожнинах при катетеризації підключичних вен, тестів на повітряну емболію порожнин серця, забір крові і шматочків внутрішніх органів для бактеріологічного дослідження, крові на антитіла до ВІЛ, у разі масивної інфузійної терапії – забір крові для визначення осмолярності, аніонного і катіонного складу.

15. Результати секційного дослідження трупа обов'язково мають підкріплюватися максимально повним гістологічним дослідженням.

16. Патолого-анатомічне дослідження трупа завершується обговоренням результатів секції спільно з клініцистами для ретроспективного аналізу клінічної симптоматики, оцінки адекватності лікування.

17. Макроскопічний архів секційних випадків материнської смерті зберігається до визначення остаточного діагнозу експертною комісією МОЗ України. Гістологічні препарати і блоки зберігаються протягом 5 років для можливого вилучення правоохоронними органами.

18. Випадок материнської смерті реєструється після отримання Висновку експертної комісії МОЗ України відповідно до вимог нормативно-правових актів.

У виняткових випадках реєстрація випадку материнської смерті здійснюється за місцем смерті у регіоні, де надавалась медична допомога. У разі виникнення випадку материнської смерті у лікувальному закладі іншого регіону (не за місцем проживання і спостереження за перебігом вагітності) експертна комісія МОЗ України з розгляду випадків смерті жінки під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді після детального аналізу якості надання медичної допомоги та відповідності її клінічним протоколам і нормативам надання акушерсько-гінекологічної допомоги визначає причину смерті. За умови визначення експертною групою МОЗ про наявність недоліків надання медичної допомоги, які спричинили смерть жінки під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді у лікувальному закладі, де стався випадок, він рахується за цим регіоном. У разі визначення експертною комісією МОЗ України непопереджуваність випадку на рівні лікувального закладу, де сталася смерть – за регіоном де спостерігалася померла.

19. Головний спеціаліст з акушерства та гінекології органу охорони здоров’я здійснює оперативний контроль правильності кодування та моніторингу випадків смерті вагітної, роділлі, породіллі на підставі висновку експертної групи МОЗ України та вносить відповідні корективи.

21. Головний спеціаліст з акушерства і гінекології органу охорони здоров’я проводить щорічний детальний аналіз випадків материнської смерті для надання його підвідомчим службам.

22. Методика розрахунку показника материнської смертності наведена у додатку 2.

23. Порядок формування паталого-анотомічного діагнозу та правила оформлення лікарського свідоцтва про смерть у випадках материнської смерті наведені у додатку 3.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

Алгоритм розгляду випадків смерті жінки під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді

МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ

ПОКАЗНИКА МАТЕРИНСЬКОЇ СМЕРТНОСТІ

Показник материнської смертності належить до числа основних показників, які відображають рівень організації роботи закладів охорони здоров’я акушерсько-гінекологічного профілю. Цей показник встановлюється з урахуванням усіх випадків смерті жінок, пов’язаних з вагітністю, пологами, післяпологовим періодом, які згідно з висновком експертної групи МОЗ України з розгляду випадків материнської смерті віднесені до категорії материнської смертності.

Для встановлення істинної величини показника материнської смертності необхідною умовою є правильна реєстрація і кодування таких випадків.

До випадків материнської смертності не включаються випадки смерті жінок, що стались під час вагітності, пологів та післяпологового періоду від нещасного випадку або випадково виниклої причини.

Випадки смерті жінок під час вагітності, пологів та протягом 42 днів після пологів від ВІЛ та пологового правця включаються до показника материнської смертності, хоча їм присвоюються коди з класу А (відповідно В20 – В24 та А34).

Показник материнської смертності розраховується на підставі даних Державного комітету статистики України щодо кількості народжених живими (для країни в цілому, Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва і Севастополя).

Для розрахунку показника материнської смертності використовуються дані таких таблиць Державного комітету статистики України:

- С-8 “Розподіл померлих за статтю, віковими групами та причинами смерті” (відповідно до рубрик О00-О99 класу XI “Вагітність, пологи та післяпологовий період” МКХ-10);

- А-1 “Загальні підсумки природного руху населення за рік” графа 6 “Число народжених (без мертвонароджених)” – обох статей.

Розрахунок показника материнської смертності здійснюється за формулою:

Наприклад, у Н-скій області число народжених живими складає 55000, число випадків материнської смерті складає 4. Підставляючи ці значення у формулу, одержимо:

Показник материнської смертності = на 100 тис. нар. жив.

Дані таблиці ф. АС-4 Держкомстату України дозволяють розрахувати показники материнської смертності на даній адміністративній території, а також встановити її структуру і частоту смертності від кожної причини.

Так, наприклад, число жінок, що померли від усіх причин, складає 84. З них померли від:

Розрахунок структури причин материнської смертності здійснюється таким чином:

Наприклад: всього померло 84 жінки (100%), від кровотечі – 12 жінок.

Аналогічно розраховується частка померлих від кожної іншої причини.

Отже, структура причин материнської смертності у даному прикладі виглядає наступним чином:

Показники структури причин материнської смертності дозволяють встановити рейтингове місце кожної причини в загальній їх сукупності для проведення аналізу та визначення пріоритетності заходів їх попередження.

Поряд з визначенням структури доцільно розраховувати інтенсивний показник материнської смертності від окремих причин.

Розрахунок частоти настання смерті від окремих причин здійснюється у такий спосіб:

З вищенаведеного прикладу число жінок, які померли від кровотечі 12, загальне число живонароджених умовно – 406823. Розрахунок показника материнської смертності від кровотечі:

Відповідно розраховується показник смертності від будь-якої іншої причини.

Нижче, як приклад, наведено показники материнської смертності від окремих причин:

Зазначені інтенсивні показники дозволяють визначати рівень (частоту, поширеність) тієї або іншої причини смерті. Вони дають можливість порівнювати рівні материнської смертності від окремих причин на різних адміністративних територіях, оцінювати їх динаміку з метою прийняття оперативних рішень щодо удосконалення заходів з попередження виникнення випадків материнської смерті.

Начальник відділу охорони

здоров’я матерів та дітей Н.Я.Жилка