Життя Єгипту після реформи. Ліквідація атонізму Хоремхебом

Остаточним ліквідатором релігійної реформи, проведеної Ехнатоном, вважається фараон новоствореної XIX династії Хоремхеб. Він належав до аристократичного роду номархів Алебастронополя, будучи, таким чином, представником номової знаті, тісно пов'язаної з фіванським жрецтвом. Під час правління Ехнатона Хоремхеб займав ряд адміністративних і військових посад. При слабких наступниках Ехнатона Хоремхеб, поступово підносячись по сходах посад і звань, зайняв ряд найбільших постів в державі. При Тутанхамоні він займав високий військовий пост, командуючи військами під час азіатського походу. Цілком можливо, що вже в цю епоху вся реальна влада знаходилася в його руках. Він називав себе "найбільшим з великих, наймогутнішим з могутніх, владикою народу, обранцем вищих сил", що стоїть над обома країнами в галуззі управління, є воєначальником над воєначальниками обох царств Єгипту. Його політичний вплив уже в цей час був досить значним. Зосередження посад в руках Хоремхеба дало йому можливість, спираючись на фіванське жрецтво, провести успішний державний переворот. Захопивши царську владу, Хоремхеб зображував цю узурпацію як виконання безпосередньої волі богів. У своєму написі він пише про те, що серце бога побажало звести свого сина на свій вічний престол і тому бог прийшов з тріумфуванням до Фів зі своїм сином в обіймах, щоб привести його до Амона, щоб вдягнути його в сан пануючого. Проте Хоремхеб повинен був так чи інакше узаконити своє насильницьке захоплення верховної державної влади. З цією метою він одружився з царівною Мутноджмет, сестрою дружини Ехнатона. Протягом всього правління, Хоремхеб постійно прагнув підкреслювати законний характер своєї влади. Так, в одному написі він називає фараона Тутмоса III "отцем своїх батьків", а на восьмому році свого царювання, як вірний нащадок своїх великих попередників, він відновлює гробницю фараона Тутмоса IV. Цим він прагнув ніби особливо підкреслити свій безпосередній зв'язок з фараонами XVIII династії [15, с. 297]. Захопивши владу в свої руки, Хоремхеб доволі відкрито оголосив себе прихильником вищого фіванського жрецтва, відновивши одночасно з цим культ фіванського бога Амона. Очевидно, виконуючи вимоги жерців Амона, Хоремхеб почав повну ліквідацію ехнатонської реформи реформи і всіх її залишків. Знищуючи культ Атона і переслідуючи його прихильників, він піддав табу все, що хоч якось могло бути пов’язаним з іменем Ехнатона. У одному написі цього часу мовиться: "Горе тому, хто нападе на тебе, Амоне! Твоє місто існує, а той хто напав на тебе був скинутий. Прокляття на того, хто грішить проти тебе, де б то не було. Сонце того, хто тебе не знав, зайшло за хмари, а того, хто знає тебе, - сяє. Святилище того, хто нападав на тебе, лежить зруйнованим в мороці, а вся земля осяяна світлом". Місто, побудоване фараоном Ехнатоном, було спішно покинуте жителями і піддане великому руйнуванню, а ім'я Ехнатона і його бога Атона знищувалося на всіх пам'ятках і було піддане прокляттю. Ехнатона почали називати "злочинцем з Ахетатона". Роки його правління були зараховані до років царювання інших фараонів. Ось так завершилась спроба Ехнатона змінити звичний єгипетський політеїзм на єдинобожжя. Все таки доволі традиційне і конесервативне населення Єгипту не змогло прийняти змін у царині релігії, яка була завжди для простолюдина променем надії на краще подальше існування [15, с. 299]. Також не потрібно відкидати факти меркантилізму жрецтва, яке хотіло, можливо, не стільки повернення культу Амона, а скільки повернення своєї громадної ролі в житті Єгипту. Саме тому фараон, що кидає їм виклик, має бути дуже жостким у рішеннях.Ехнатон був саме таким непохитним фараоном, але його син, ще не дозрівши як особистість, можливо злякався впливових служителів культу Амона, а можливо і не розумів у повній мірі, що ним просто маніпулюють. Яка б не була б причина слабкості наступнка Ехнатона, але все звелось до негативного результату. Насамкінець хочеться висвітлити думки певних груп істориків щодо значення реформи фараона Ехнатона. Навколо передової у своїй суті та безпрецедентної сонцепоклонницької реформи Ехнатона й до сьогодні не стихають суперечки. Здебільшого відомі єгиптологи вбачають у ній добре продуману політичну акцію, спрямовану на зниження статусу столичного жрецтва й родової аристократії та відродження в державі політичного режиму доби будівників пірамід. При цьому її трактують не як боротьбу між "прогресивними" та "консервативними" силами в суспільстві, а як банальну чистку адміністративного апарату, просту заміну старих чиновників новими, слухнянішими, без замаху на політичну систему. Та група вчених, які вважають Ехнатона не єгиптянином, убачають у сонцепоклонницькій реформі вплив іноземних релігій. Деякі з них шукають пояснення причин реформи в екстравагантності вдачі молодого фараона. Інші вважають Ехнатона релігійним фанатиком, якому заманулося форсувати становлення в Єгипті монотеїзму. Є навіть спроби ототожнити Ехнатона з біблійним Мойсеєм, народженим від шлюбу єгиптянина і єврейки. І хоча ці домисли можна вважати ненауковими, але вони все одно повинні мати місце в історіографії даного питання, щоб можна було визначити, де правда, а де вимисел [8, с. 596]. Нині існує й інше трактування сонцепоклонницької реформи Ехнатона. Окремі єгиптологи не вважають фараона-реформатора ані диваком, ані романтиком, ані безмежним владолюбцем, ані недругом аристократів та столичного жрецтва. Він, на їхню думку, мав свої релігійні уподобання і достатню владу, щоб надати їм офіційного статусу. Звеличуванням культу Атона фараон не підривав релігійну ортодоксію, адже її в Єгипті не існувало. Реформаторська діяльність Ехнатона була цілком безпечною для фіванської аристократії і жрецтва, тому вони не перешкоджали фараонові тішитись своїми нововведеннями. Після смерті Ехнатона ніяких реакційних зрушень в Єгипті не сталося, а відбулося поступове повернення до традиційного релігійного життя. Отже, ліквідація реформи фараона Ехнатона мала доволі мирний характер і наслідком такого розвитку подій стало те, що Хоремхеб повернув до себе прихильність як фіванського жрецтва, так і простого населення Єгипту.

ВИСНОВКИ

Під час розгляду даної історичної проблеми стало зрозуміло, що вона є доволі дискусійною, оскільки в історіографії існує цілий ряд різноманітних концепцій щодо розгляду діяльності фараона Аменхотепа IV та причин вищезгаданої реформи. Досить незрозумілим є й питання мети реформи. Одна група єгиптологів схильна вважати, що метою реформи була модернізація релігійного укладу Стародавнього Єгипту. Інша група дослідників вважає, що основна мета реформи полягала у зміні чиновницьких кадрів шляхом зменшення могутності поважного в країні фіванського жрецтва, що представляло стару знать. Говорячи про причини і передумови реформи необхідно чітко поділяти їх на дві групи - внутрішні та зовнішні. Головними внутрішніми причинами релігійного перевороту Аменхотепа ІV, були: 1. Економічна та політична криза Єгипту, що розпочалася з часу правління Аменхотепа ІІІ. Період його керівництва знаменував закінчення ери великих завойовників XVIII династії, які проводили свою політику як в самому Єгипті, так і на підвладних територіях з позиції сили, що давало можливість тримати населення у покорі. А поміркованість Аменхотепа ІІІ призвела до втрати авторитету влади фараона. Релігійна реформа була покликана змінити цю ситуацію. 2. Посилення фіванського жрецтва. Воно було спричинене тим, що фараони, що передували Аменхотепу ІV в разі перемоги у важливих військових кампаніях щедро винагороджували духівництво за те, що воно випросило божу допомогу для правителя. З послабленням влади фараонів жрецтво виношувало плани щодо збільшення своєї ролі. Відомй єгиптолог Ю.А.Перепьолкін вказує навіть на думки жрецтва про заколот проти правителя [15, c. 295]. Основними зовнішніми причнами реформи були наростання впливу Хеттської держави в передній Азії і зростання сепаратистських настроїв у підвладних Єгипту країнах. Реформа мала консолідувати населення країни. Саме з цією метою Аменхотеп змінив політеїстичний характер релігії Стародавнього Єгипту на монотеїстичний. Розглянувши питання процесу здійснення реформи можна зробити висновок, що реформа була добре продуманою, поетапною і до певного часу не мала насильницького характеру впровадження, адже ще довгий час після введення культу бога Атона офіційно не заборонявся культ Амона. Ще однією важливою рисою реформи був її економічний відтінок. Культ Атона не заперечував необхідності свого возвеличення шляхом будівництва храмів та інших культових споруд. Це призвело до стягнення економічних ресурсів, зокрема землі з старого жрецтва на користь новому, яке надовго стало міцним союзником Ехнатона. Саме тому не можна казати, що реформа проводилась виключно мирно. Були і незначні повстання і замахи на життя фараона тих, хто відчував себе ображеним реформою. Але ці труднощі були подолані і реформа була доведена до кінця. Підсумовуючи вплив реформи на життя Єгипту слід зазначити, що великим він був лише за доби Ехнатона, адже його наступники не мали такої харизми і рішучості і ставали маріонетками в руках фіванського жрецтва, яке після раптової смерті Ехнатона, яка не допомогла становленню реформи, знову нарощувало свої позиції. Але реформа символізувала важливий період в житті Єгипту – періоду змін консервативного ладу. Але населення не хотіло змін, бо звикло до старих богів і не вважало Атона кращим за весь пантеон попередників. Саме середній клас єгипетського суспільства відіграв значну роль у ліквідації реформи, яку закінчив фараон новоствореної XIX династії Хоремхеб. Роблячи висновок цієї курсової роботи можна сказати, що вона була покликана методом порівняння встановити плюси і мінуси реформи Ехнатона і вона є частиною потоку інформації і суджень, які можна отримати, зайнявшись детальним вивченням даного історичного питання

СПИСОК ВИКОРИСTАНИХ ДЖЕРЕЛ TА ЛІTЕРАTУРИ

1. Авдиев В.И. Военная история Древнего Египта. Т. 1 / В.И. Авдиев. - М., 1948. - С. 282 - 297.

2. Авдиев В.И. История Древнего Востока / В.И. Авдиев. - М.: Наука, 1970. - С. 136 - 153

3. Афанасьева З.К. Искусство Древнего Востока / З.К. Афанасьева. - М.: Высшая школа, 1976. - С. 108 - 111

4. Берлев О.Д. Общественные отношения в Египте эпохи Среднего царства / О.Д. Берлев. - М.: Наука, 1978. - С. 367 - 370.

5. Васильев Л.С. История Востока. Т. 1 / Л.С. Васильев. - М.: Высшая школа, 1994. - С. 495 - 501.

6. Гулиа Г. Фараон Эхнатон / Г. Гулиа. - М.: Наука, 1982. - С. 81- 97

7. Коростовцев М.А. Религия Древнего Египта / М.А. Коростовцев. - М.: Просвещение, 1976. C. 202 - 210.

8. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу / О.П. Крижанівський. - К.: Либідь, 2002. - С. 590 .

9. Кузищин В.И. История Древнего Востока / В.И. Кузищин. - М.: Высшая школа, 2001. - С. 460 - 468

10. Любимов Л. Искусство Древнего мира / Л. Любимов. - М.: Просвеще- ние, 1971. - С. 54 - 55.

11. Монте П. Повседневная жизнь египтян во времена великих фараонов / П. Монте. - М.: Наука, 2000. - С. 259 - 266.

12. Морозов А. Загадка культу Атона / А. Морозов // ВДИ. - 1997. - № 5. - C. 127 - 130.

13. Морэ А. Цари и Боги Египта / А. Морэ. - М.: Фаир-пресс, 2003. - С. 190 - 201.

14. Перепелкин Ю.Я. История Древнего Востока (зарождение классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. Передняя Азия. Египет) / Ю.Я. Перепелкин. - М.: Наука, 1988. - С. 220 - 254.

15. Перепелкин Ю.Я. Переворот Аменхотепа IV / Ю.Я. Перепелкин. - М.: Наука, 1984. - C. 288 - 301.

16. Рак И.В. Египетская мифология / И.В. Рак. - М.: Терра, 2004. - С. 320 - 333.

17. Рузаева Н.Г. Древний Египет. Происхождение обрядов и праздников / Н.Г. Рузаева. - М.: Наука, 1997. - С. 84 - 95.

18. Тураев А.Б. История Древнего Востока / А.Б. Тураев. - Мн.: Харвест, 2004. - С. 752 - 761 .

19. Хрестоматия по истории древнего мира / Под ред. В.В. Струве. Т. 1 / В.В. Струве. - М.: Наука, 1970. - С. 334 - 339.

20. Шоу Я. Древний Египет / Я. Шоу. - М.: Наука, 2006. - С. 128