Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У середині XIX ст. Київський університет складався з чоти­рьох факультетів: історико-філологічного, фізико-математичного, юридичного й медичного; кількість студентів (виключно чоловіків) наближалася до тисячі. У 1915 р. тут було понад 5 тис. вихованців.

В університеті працювали видатні вчені та педагоги. Серед найавторитетніших назвемо математиків Д. Граве, В. Єрмакова та І. Рахманінова, фізиків С. Авенаріуса, Г. Де-Метца та І. Косо-ногова, астрономів Ф. Бредіхіна і М. Хандрикова, хіміків М.А. Бунге і С. Реформатського, ботаніка І. Шмальгаузена, зоологів О. Ковалевського та О. Северцова, медиків В. Беца, В. Караваєва, В. Образцова, М. Склифосовського, Ф. Яновського, правника О. Кистяківського, мовознавця В. Перетца, літературознавців А. Лінніченка та О. Котляревського, філософа Є. Трубецького, сходознавця А. Кримського, візантиніста Ю. Кулаковського, істо­риків В. Антоновича, М. ДовнарЗапольського, В. Іконникова, М. Костомарова, І. Лучицького та багатьох інших. Доцентом з рим­ської словесності працював І. Цвєтаєв, батько поетеси М. Цвєтає-вої. Дивовижним прикладом творчого довголіття може бути ка­р'єра професора математики Б. Букрєєва, котрий викладав в уніерситеті понад 75 років.

У Київському університеті плідно працювали видатні вчені-економісти І.В. Вернадський, М.Х. Бунге, М.І. Зібер, Д.І. Піхно, А.Я. Антонович, О.Д. Білімович, М.М. Цитович, М.П. Ясно-польський та ін.

Саме у Київському університеті в різні часи навчалися май­бутні академіки А. Александров (був Президентом АН СРСР), О. Бах, М. Боголюбов, О. Богомолець, Д. Заболотний, О. Левицький, В. Липський, О. Палладій, М. Стражеско, Є. Тарле, П. Тут-ковський, О. Шмідт та ін. Серед економістів назвемо Л.П. Ясно-польського, К.Г. Воблого та ін.

Студентами університету були лікар і єпископ Лука Войно-Ясенецький, філософи Л. Шестов і М. Бердяєв, винахідник у галузі електрозварювання М. Бенардос, класики української літератури М. Старицький і М. Рильський, російські письменники М. Булгаков і К. Паустовський, польський письменник Я. Івашкевич, дра­матург і радянський діяч О. Корнійчук, художник М. Ге, режисер О. Таїров, державні діячі України письменник В. Винниченко, істо­рик Д. Дорошенко, перший Президент України Л. Кравчук.

Серед всесвітньо відомих економістів, які свій науковий шлях
почали в університеті, можна назвати Є. Слуцького, С. Подолин-
ського, Ю.Е. Янсона, В.В. Новожиловата ін.

Життя і діяльність Миколи Бердяєватакож були тісно пов'я­зані з Києвом. Він народився в Києві, навчався в гімназії, кадет­ському корпусі та Університеті св. Володимира, розвивав космопла-нетарну думку на теренах України і Росії.

_;

Сергій Подолинський(1850—1891) — народився в селі Ярославка на Черкащині в родині українського поміщика Андрія Подолинського. Мати Сергія походила з ро­сійського княжого роду Кудашових; вона доклала всіх зусиль, аби дати сину аристо­кратичне виховання. Навчався Сергій у Києві. Закінчивши гімназію, він вступив на природничий факультет Київського універ­ситету (1867—1871). В університеті Сергій познайомився з Михайлом Драгомановим та Миколою Зібером, ліберальні погляди яких він поділяв. У 1871 р. він виїхав за кор­дон, проживав у Парижі, Лондоні, Цюріху, Відні та Бреслау. У Парижі він вивчав меди­цину, а закінчив своє навчання в університеті в Бреслау в 1876 р., де й захистив докторську дисертацію на тему "Додатки до знання про білкові ферменти підшлункової залози".

Під час свого перебування в Лондоні він познайомився з К. Мар­ксом і Ф. Енгельсом, з якими пізніше листувався.

1877 р. він оселився в Монпельє (Франція). Працював лікарем, написав і видав за власний рахунок дві праці. Одна з них "Життя і здоров'я людей на Україні". В Женеві С. Подолинський видає "Коб­зар" і роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Але незабаром С. Подолинський тяжко захворів психічно. Спочатку він перебував у психіатричному шпиталі, а згодом його перевели до Кирилівської лікарні у Києві, де він і помер 12 липня 1891 р.

У своєму найвідомішому творі "Праця людини і її відношення до розподілу енергії", який вийшов друком у 1880 р. російською та французькою мовами (причому французькою —у міжнародному ча­сописі з біологічних наук. І хоч стосувалась вона безпосередньо біології, проте залишилась практично непоміченою фахівцями цієї галузі знань. Упродовж 1880—1881 рр. вийшло ще три видання цієї праці —французькою, італійською і німецькою мовами. З німецьким варіантом книги ознайомились Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Сергій Подолинський намагався з'ясувати відношення, що існує між люд­ською працею і розподілом сонячної енергії на земній поверхні. Він показав, що хоча загальна кількість енергії, яку одержує поверхня Землі від її надр і від Сонця, поступово зменшується, загальна кількість енергії, що є у розпорядженні людини внаслідок людської праці, постійно зростає. Він робить висновок: "Загальна кількість енергії, одержувана поверхнею Землі з її внутрішності і від Сонця, поступово зменшується. Водночас загальна кількість енергії, що на­копичується на земній поверхні і є в розпорядженні людства, посту­пово збільшується. Збільшення це відбувається під впливом праці людини і домашніх тварин".

Таким чином С. Подолинський зробив еколого-економічне відкрит­тя світового значення, довівши, що творча діяльність homo faber (людини діяльної) протидіє стихійним силам природи, що посилюють хаос (згідно з другим началом термодинаміки) шляхом мінімізації зростання ентропії, забезпечує нагромадження та пере­творення сонячної енергії на земній поверхні в засоби задоволення фізичних і духовних людських потреб. Отже, С. Подолинський фак­тично визначив четверте начало термодинаміки. Саме це його еколого-економічне відкриття підштовхнуло видатного українського вченого Володимира Вернадськогоу 20-ті рр. XX ст. до створен­ня теорії біосфери та ноосфери.

Ще у 40-ві роки для цілісної характеристики біосфери австрій­ський фізик Ервін Шредінгерзапровадив термін негентропії. Однак біля витоків цієї теорії стояв С. Подолинський. Ось чому у 90-х рр. XX ст. відомий російський вчений Побіск Кузнєцов "четверте начало термо­динаміки" запропонував назвати "законом Подолинського".

10.1. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ її ВИКЛАДАННЯ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (XIX — ПОЧАТОК XX ст.)

10.1.1.Стан і концептуальні засади вивчення у вітчизняній історико-економічній літературі розвитку університетської
економічної думки.

10.1.2.Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира.

10.1.3.Викладання економічних дисциплін у Київському універси­теті.