Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира

Для періоду, що безпосередньо передував відкриттю в Києві Університету св. Володимира, в галузі викладання економічної науки характерним було те, що в губернських, земських, приходських школах і училищах України під "економією" розумілидомашнє приватне, а не народне господарство. Високі завдання, які на Заході висували фізіократи та А. Сміт, в українських школах і училищах різних рівнів зводилися до рекомендації ре­цептів, землеробських прийомів, організації подорожей учнів у промислові та торговельні заклади, на базари, щоб ознайомити їх з процесом виробництва та правилами торговельних оборотів. При цьому більшу частину часу приділяли саме життєвому, практич­ному застосуванню основних економічних понять. Враховувався ще й специфічно національний момент.

Система і характер освіти у Правобережній Українібули встановлені польською едукаційною комісією в 1773—1793 рр., а потім закріплені в 1803—1813 рр. візитатором навчальних закладів Київської, Волинської і Подільської губерній Т. Чацьким і залиша­лись майже без змін до відкриття Університету св. Володимира. Загальною і кінцевою метою її була полонізація Правобережної України через народну освіту, інтелектуальне, а з часом і політичне відродження Речі Посполитої в межах цієї території.

Польською мовою всюди викладались усі предмети (в тому числі і російська мова) за винятком Київського народного учили­ща. Учителями були духовні особи переважно католицького або уніатського віросповідання.

У 1805 р. тодішній міністр народної освіти Російської імперії граф Завадовський особисто відвідав Київ, маючи на меті створи­ти на теренах величезного Віленського навчального округу два, а потім відкрити в новому окрузі університет.

Це суперечило польським інтересам, представником яких був згадуваний вже граф Чацький — поляк за походженням, і глибо­ким переконанням, які панували, зрештою, в багатьох головах, що Правобережна Україна є частиною Польщі.

На зустрічі в Києві з міністром Завадовським він таким чи­ном аргументував недоцільність відкриття в Києві університету: "Відкривати університет в Києві надзвичайно незручно, по-пер­ше тому, що недалеко від Києва вже відкрито університет у Хар­кові, по-друге тому, що Київ стоїть збоку від північно-західного краю, має невигідне розташування для такого закладу, по-третє тому, що бажання міщан, які вносять свої пожертвування на користь освіти, такі, щоб викладання велося польською мовою, чого не можна досягти в Києві як у найстародавнішому росій­ському місті, де державне право має викладатись на основі права російського — не місцевого,а право церковне на основі права східного, і богослів'я в дусі православ'я. Таке ускладнення не мало б великого значення, якби російське духовенство було більш-менш терпимо освічене; але допоки не усунено цю останню не­зручність, заснування університету в Києві залишиться справою дуже спірною, тим більше, що шкільна освіта успадкувала тут німецький статут, який допускає лише чотири факультети"[11]. Сучасники вважають, що граф Завадовський розумів дійсні при­чини протистояння графа Т. Чацького відкриттю імператорсько­го університету в Києві, але все ж таки не зробив практичних кроків, щоб подолати польський опір, бо, очевидно, й сам пере­бував під пропольським впливом.

Відкинувши ідею відкрити університет в Києві, вже 1 жовтня 1805 р. Т. Чацький заснував навчальний заклад в Кремінці, який мав виконувати функції університету, але польського, Кремене­цьку гімназію.

З липня 1842 р. почали діяти новий статут і штатний роз­пис університету. Вони враховували багато положень статуту 1835 р., спільних для всіх імперських університетів. Але разом з тим у значній частині параграфів статут містив спеціальні поста­нови саме для Університету св. Володимира. Спільним було все, що стосувалось засідань ради і правління, ведення справ, читан­ня лекцій та проведення іспитів. Решта пунктів статуту відрізня­лись. Як зазначав відомий український вчений професор М.Ф.Владимирський-Буданов, "Київський університет нарівні з Дерптським вважається на особливому становищі. ...Допускаючи сво­боду, засвоєну в німецьких університетах в навчальній частині, статут в усьому, що стосується управління, не дає і тієї частини прав Університету св. Володимира, яка була надана іншим росій­ським університетам за статутом 1835 р. Цей подвійний підхід пронизав потім всі подальші 20 років життя Університету до 1863 року"[14]. Важливим нововведенням став інститут підготовки професорства, так звана доцентура. У загальноімперському статуті російських університетів її не було. 6 квітня 1844 р. з'явилося положення про вчений ступінь.

З 1803 р. політичну економію вперше почали викладати в Московському університеті, а потім і в інших університетах як само­стійну навчальну дисципліну. З 1804 р. вона разом із статистикою введена до навчальних планів гімназій, а потім через кілька років — і ліцеїв.

Кафедра політичної економії та статистики Київського універ­ситету довгий час залишалась вакантною. Такий стан справ можна пояснити відсутністю викладачів, які були б достойні університет­ської кафедри і мали б на те формальне право. Як зазначають до­слідники, в такому становищі перебувала в університеті не лише ця кафедра, а й багато інших. У зв'язку з цим рада університету в 1843 р. вирішила оголосити конкурс на заміщення вакантних кафедр. Ціка­вими є умови цього конкурсу і вимоги до бажаючих очолити кафед­ру політичної економії та статистики.

У жовтні 1842 р. Міністерство народної освіти затвердило роз­клад кафедр згідно з новим статутом. Передбачалися 37 кафедр, 26 з яких мали очолити ординарні професори, а решту — ек­страординарні, при цьому на всі 37 кафедр виділили лише вісім ставок ад'юнктів. Порівняно зі статутом 1833 р. кількість кафедр збільшилася на першому відділенні філософського факультету з п'яти до восьми, а саме: вперше в Університеті св. Володимира відкрили кафедру історії та літератури слов'янських мов і сло­в'янських старожитностей, самостійну кафедру російської історії, і, нарешті, засновується вперше на цьому факультеті кафед­ра політичної економії та статистики[15]. Поєднання на одній кафедрі двох економічних наук відобразило певну традицію. Справа в тому, що регламент (статут) Російської академії наук від 22 лип­ня 1803 р. вперше зобов'язав учених займатися поряд із дослі­дженнями природничих наук і історії також проблемами політич­ної економії та статистики.

Це сприяло розвиткові економічних наук в Російській імперії, зокрема в університетах. На час відкриття Київського універ­ситету інші університети — Московський, Казанський, Харків­ський, Дерптський (Тартуський), Віленський (закритий 1832 р.), Санкт-Петербурзький — вже нагромадили певний досвід викла­дання політичної економії, статистики, фінансів та ряду інших економічних дисциплін. З часом його використали і в Київсько­му університеті. Але лише у 1909 р. у Київському університеті дозволили створити кафедру статистики, виділивши цей предмет із раніше єдиної кафедри політичної економії та стати­стики[16].

1. Претендент на кафедру політичної економії та статистики повинен написати твір, в якому, а) викласти історію політичної економії як науки, тобто показати її виникнення і поступове утворення до нашого часу, з критичною оцінкою різних поглядів; б) викласти ті головні начала політичної економії, яких дотриму­ється автор, і в) прикласти ті начала до Російської держави. Твір повинен бути представлений у раду Університету св. Володимира не пізніше 1 березня 1844 р.

2. Ніхто не може бути ординарним чи екстраординарним професором по вказаній кафедрі в Університеті св. Володимира, не маючи ступеня доктора по 1-му відділенню філософського факуль­тету.

3. Ординарні професори Університету св. Володимира перебу­вають у VII, а екстраординарні у VIII класі державної служби.

4. Ординарний професор в Університеті св. Володимира одер­жує за рік жалування 1200 руб., квартирних 150 руб. сріблом, а екстраординарний — жалування 860 руб., квартирних — 120 руб. сріблом[17].

Треба сказати, що Київ на той час, незважаючи на його "про­вінційність", став одним із "дорогих" міст Російської імперії. При­чин цьому могло бути декілька, одна з яких — бурхливий розви­ток освіти, принаймні так це пояснював професор кафедри полі­тичної економії та статистики М.П.Яснопольський в своїй праці за 1890 р. "Так зосереджені навчальні заклади, а відповідно і ви­датки на них посилюють попит на житло, продукти та особисті послуги в місцях розташування навчальних закладів... Інколи ж відсутність поблизу постійного місця проживання спричиняє пе­реселення на досить тривалий термін цілих сімей із сіл та взагалі пунктів країни віддалених від навчальних закладів..."[18] Ясно, щоці обставини впливали на зниження платоспроможності університетської професури, що в свою чергу не додавало переваг їх стано­вищу.

Отже, претендент на кафедру повинен був володіти знаннями не лише в галузі політичної економії, а й її історії, теоретичної і практичної статистики.

Конкурс не дав позитивних результатів. Тоді університет приходить до нового і незвичайного на той час методу, звернувшись із закликом до інших імперських університетів — Казанського, Московського, Петербурзького, Дерптського, Харківсько­го, щоб вони допомогли кадрами або хоча б рекомендували гідних кандидатів у професори за вакантними кафедрами Університету св. Володимира. Але й ця спроба виявилася невдалою, оскільки в інших університетах ситуація була не набагато кращою.

Урешті-решт, рада університету подала доповідну записку міністру народної освіти, у якій зазначалося, для яких саме ка­федр і з яких предметів необхідно підготувати професуру, а той у свою чергу мав вирішити питання відправки молодих вчених у закордонне відрядження до європейських університетів.

Для заміщення посади завідувача кафедри політичної економії та статистики перше відділення філософського факультету най­більш вдалою кандидатурою визнало вчителя II Київської гімназії Івана Вернадського[19].

Такий спосіб залучення до університету молодих талановитих кадрів виявився найбільш дієвим, оскільки з п'яти кандидатів,направлених у 1843 р. за кордон, вже у 1846 р. університет одер­жав високоосвічених викладачів.

У травні 1844 р. вакантну кафедру політичної економи та статистики бажав зайняти Я.Вашкевич. До 1832 р. він працював завідувачем кафедри політичної економії Віленського університе­ту. За своїми поглядами Я.Вашкевич був прихильником класич­ної політичної економії. Однак претенденту відмовили з таких двох причин: "1., що на підставі параграфа 76 Статуту Університету св. Володимира "Височайше" затвердженого 1 липня 1842 року ка­федру екстраординарного і ординарного професора може займати лише доктор того факультету, до якого належить кафедра 2., що в минулому році за "Височайшим" повелінням відправлений від уні­верситету за його кошт один із кандидатів за кордон для удосконалення себе в політичній економії та статистиці з метою в подаль­шому зайняти вакантну кафедру з цих предметів в Університеті"[20]. Мова йшла про І.В. Вернадського.

 

Іван Васильович Вернадський(1821 — 1884) народився в дворянській сім'ї в м. Києві. У 1837 р., ще не закінчивши пов­ного курсу гімназії, вступив до Університету св. Володимира. В 1841 р. одержав золоту медаль. У зв'язку з тим, що він в юності зай­мався і захоплювався словесністю, важко було побачити в ньому майбутнього еконо­міста. Спочатку він був учителем російської словесності в Кам'янець-Подільській, а з 1842 р. — у II Київській гімназії.

Іван Вернадський

За кордоном три роки вивчав політичну економію за лекціями Ріделя, Ріттера, Рау, Шлоссера, Цепфля, Шевальє, Бланкі ціка­вився також осподарською проблематикою, наочно ознайомився з економічним життям і побутом різних народів, відвідав Австрію, Німеч­чину, Англію, Францію, Бельгію, Голландію, Італію і Швейцарію. У 1849 р. захистив докторську дисертацію. У 1850 р. Іван Васильович одружується з Марією Миколаївною Шигаєвою (1831—1860), яка відіграла значну роль у його житті.

Одразу ж після одруження Іван Васильович та Марія Миколаївна переїхали до Москви. А в 1852 р. І. Вернадському було надано чин колезького радника.

На початку 1857 р. Іван Васильович вирушив до Відня на Міжна­родний статистичний конгрес. Виголошеною там блискучою допо­віддю він привернув до себе увагу учасників конгресу, і його було обрано Почесним членом Центрального статистичного комітету в Брюсселі та почесним членом Лондонського статистичного товари­ства (1858).

І. Вернадський багато працював над відкриттям земельних банків на півдні; завдяки його старанням були засновані земельні банки в Полтаві та Харкові. У 1876 р. він залишає службу і повертається до Петербурга, з метою поновити свою журналістську діяльність. Зго­дом починає видавати "Биржевой указатель", друкуючи його у власній друкарні "Словянская печатня".

Внаслідок тяжкої хвороби 27 березня 1884 р. у Петербурзі на 63-му році життя Іван Васильович Вернадський помер.

Основні праці:

• О мене и торговле (о протективной системе и дифференци-
альньїх пошлинах в России). — СПб., 1865.

• По поводу статистических конгрессов и административной ста­
тистики вообще. — СПб., 1863.

• Очерк теории потребностей. — К., 1847; СПБ., 1857.

Критико-историческое исследование об итальянской полити-
ко-зкономической литературе до начала XIX века. — М., 1849.

 

Таким чином, заміщення посад завідувачів деяких кафедр відкладалось на три роки. Тому 18 червня 1843 р. міністр народ­ної освіти як вимушений захід дозволив призначати на ці кафед­ри тимчасових викладачів або залучати до викладання, з випла­тою заробітної плати, професуру, яка водночас викладала на інших кафедрах. Саме так спочатку вирішилося питання про чи­тання лекцій та проведення семінарських занять на кафедрі по­літичної економії та статистики.

7 листопада 1846 р. після повернення із закордонного відря­дження на посаду ад'юнкта Університету св. Володимира був при­значений І.В. Вернадський. Власне з цього періоду і розпочина­ється розвиток кафедри політичної економії та статистики в уні­верситеті. Він відбувався у нерозривному зв'язку із загальним роз­витком української університетської науки (Харківський та Но­воросійський університети).

---

Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 89; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав

---

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒