У результаті розселення людей, зявився поділ на міське та сільське населення: Сільські — 49 % населення,Міські — 51 % населення.

За кількістю жителів (людністю) виділяють такі міста: малі (в більшості країн вважається місто до 20 тис. чол.), середні (20—100 тис. чол.), великі (100— 500 тис. чол.), дуже великі (500 тис.— 1 млн чол.), міста-мільйонери (понад 1 млн чол.) та міста-мультимільйонери (понад 5 млн чол.).

Справжнім феноменом суспільного розвитку XIX—XX ст. стала урбанізація (з латини — міський) — процес швидкого зростання міського населення, поширення міського способу життя та зростання ролі міст у розвитку суспільства. Якщо у XIX ст. урбанізація охопила лише розвинені країни Європи та Північної Америки, у XX ст. вона набула всесвітнього характеру. Як глобальний процес, урбанізація має загальні риси, що притаманні усім типам країн. Відбувається швидке зростання міського населення, дуже швидко зростає населення та господарство великих (понад 100 тис. жителів) міст. Саме такі міста більше всього відповідають економічним та духовним запитам людей. Тут є багато робочих місць, особливо сучасних наукомістких виробництв, добре розвинена сфера послуг. Якщо на початку XX ст. великих міст у світі нараховувалося близько 360, то тепер їх кількість зросла до 2500. Великі міста обростають містами-супутниками, залучаючи їх у зону свого впливу. Водночас до неї потрапляють й найближчі до міст сільські населені пункти. Так відбувається перехід до міських агломерацій — групи населених пунктів, між якими існують тісні зв'язки та частими є «маятникові міграції» населення. Кожна міська агломерація формується навколо великого міста або кількох близько розташованих міст, які називають ядром (ядрами) агломерації. Міські агломерації здатні зрощуватися і утворювати суцільно урбанізовані зони, що є найбільшими формами розселення і називаються мегаполісами. Це група агломерацій, що майже зливаються суцільною забудовою та мають єдину інфраструктуру. В США сформувалося три мегаполіси: Приатлантичний мега-поліс (або Бос-Ваш), Приозерний (або Чи-Піттс) та Каліфорнійський (або Сан-Сан). В Японії виник мегаполіс Токайдо, де проживає майже половина населення держави. В Західній Європі сформувалися мегаполіси Прирейнський (Рандстад) та Англійський.

В останні роки в умовах науково-технічного прогресу в розвинених державах змінюються функції сільських поселень. Для них притаманним стає явище рурбанізації (з англійської — сільський та з латини — міський) — процес поширення міського способу життя на селі. При цьому в село переносять такі міські галузі господарської діяльності, як сфера послуг та промисловість. Найбільш рурбанізованою є місцевість навколо Парижа.

На чисельність населення певного регіону чи окремої країни суттєво впливають переміщення людей по території, їх називають міграціями (з латини — переселення), або механічним рухом населення.

Міграції можуть бути сезонними, тимчасовими та на постійне місце про-живання. За напрямом переїзду розрізняють міграції внутрішні, тобто в межах країни, та зовнішні — до інших держав

Висновок. У зв'язку з різними типами відтворення населення розрізняють два типи його вікової структури: регресивну, що притаманна для високо-розвинених країн, та прогресивну, характерну для країн, що розвиваються. Вікова структура населення впливає на забезпечення господарства трудовими ресурсами. Економічно активне населення — це частка трудових ресурсів, що залучена увиробництво. У розвинених країнах понад половину населення працює у сфері послуг, у більшості країн, що розвиваються, — у сільському господарстві. У статевій структурі населення світу спостерігається переважання чоловіків. Проте це характерно тільки для Азії. У всіх інших регіонах більше жіночого населення.

Етнос — це група людей, що історично склалася на певній території, має свою мову, культуру, господарську діяльність, менталітет. В історич­ному процесі етноси пройшли такі стадії розвитку: плем'я, народність, нація. Нині в світі відомо до 3000 націй та народностей. За національним складом виділяють такі типи країн: однонаціональні, двонаціональні та багатонаціональні. Україна — багатонаціональна держава. Характерною ознакою етносу є мова. Споріднені мови об'єднують у мовні групи, а ті, в свою чергу, у мовні родини. Найпоширенішими мовними родинами є індоєвропейська та китайсько-тибетська. Українська мова належить до індоєвропейської мовної родини, слов'янської мовної групи.

Релігії поділяють на світові та національні. До світових релігій належать християнство, мусульманство (іслам) та буддизм. Історично християнство розпалося на три гілки: католицтво, протестантизм та православ'я. Християнство поширилося на всі материки, проте більш за все воно характерне для країн Європи, Америки, Австралії та Нової Зеландії. Мусульманство та буддизм переважають в азіатських країнах. Великим масивом ісламу також є Північна Африка. Найвідомішими національними релігіями є іудаїзм (в Ізраїлі), індуїзм (в Індії), конфуціанство та даосизм (у Китаї), синтоїзм (в Японії).

У світі розрізняють два типи поселень: міські та сільські. Вони відрізняються за характером зайнятості та кількістю населення. В містах зараз проживає 51 % населення світу. Головними видами діяльності людей у містах є промисловість та сфера послуг. Міста класифікують за функціями та кількістю жителів. Всесвітнім явищем стала урбанізація — процес зростання частки місь­кого населення, поширення міського способу життя та зростання ролі міст у розвитку суспільства. Найбільшою формою міського розселення є мегаполіс, який складається з міських агломерацій, що зрослися. Явище урбанізації має певні особливості у розвинених державах та країнах, що розвиваються. В селах живе 49 % населення, яке займається сільським господарством. Основними формами сільського розселення є групова, розсіяна (фермерська), кочова.

Механічний рух (міграції) населення — переміщення людей по території. Розрізняють внутрішні та зовнішні міграції. Еміграція — це виїзд з країни на постійне місце проживання до іншої держави, імміграція — в'їзд до країни. Різниця між кількістю емігрантів та іммігрантів становить сальдо міграцій. Додатне сальдо міграцій притаманне для більшості високорозвинених країн, від'ємне — для країн, що розвиваються. Причини міграцій можуть бути економічними, політичними, релігійними, національними. В останній час міграції спричиняють екологічні причини.