КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Напруження: повне, нормальне, дотичне.
Одним із головних понять основ розрахунку на міцність є механічне напруження.
Напруження є локальною мірою внутрішніх сил і характеризує їх інтенсивність на нескінченно малій площадці перерізу. Одиницею вимірювання механічних напружень є Паскаль ( ). Ця одиниця дуже мала, тому часто використовують кратні одиниці МегаПаскаль ( ) та ГігаПаскаль ( ). Для доброї уяви про величину напружень, оскільки йдеться про нескінченно малу площадку, може бути корисним співвідношення . Розглянемо переріз тіла (рисунок 2). Взагалі положення перерізу визначається напрямком зовнішньої нормалі до нього. На рисунку 2 маємо переріз з нормаллю (поперечний переріз стержня). В околиці довільної точки виділимо елементарну площадку , а рівнодіючу внутрішніх сил на цій площадці позначимо . Тоді повним напруженням в точці на площадці з нормаллю називають відношення (3) Складові повного напруження мають такі позначення і назви: – нормальне напруження (по нормалі х до перерізу); , – дотичні напруження (лежать в площині перерізу). Модуль повного напруження на площадці з нормаллю (4) На відміну від звичайних векторів, недостатньо знати величину та напрямок вектора , необхідна також його „прив’язка” до відповідної площадки. Тому вектор повного напруження є вектором другого рангу, і з цим, зокрема, пов’язана подвійна індексація його складових , (перший індекс вказує нормаль до перерізу, а другий – напрямок дотичного напруження). Напруження залежить від орієнтації перерізу. Сукупність напружень, що діють по різних площадках, проведених через точку, характеризують напружений стан у точці. Змінювання форми і розмірів деталі або споруди від дії зовнішніх сил або теплового впливу називається деформуванням. Деформація є мірою (кількісною характеристикою) деформування. Геометрично деформації поділяють на лінійні і кутові . Лінійна деформація характеризує відносне подовження або скорочення нескінченно малого відрізку, уявно відкладеного у відповідному напрямку із заданої точки. Кутова деформація є зміною початкових прямих кутів. За фізичною ознакою деталь може деформуватися пружно чи пластично. Пружне деформування – таке, що після повного розвантаження деталь повертається до своєї початкової форми і розмірів, а при пластичному деформуванні – не повертається. Відповідно до цього, деформації, які зникають після розвантаження, називають пружними, а ті, що залишаються – пластичними (або залишковими). Розрізняють 4 прості види навантаження бруса і відповідних їм видів деформування: · Розтяг або стиск ( ). Характеризуються подовженням або вкороченням бруса ( ). · Зсув ( ). Характеризується відносним паралельним зміщенням двох суміжних поперечних перерізів. · Згин ( ). Супроводжується викривленням осі бруса і характеризується у кожному перерізі величиною прогину та кута повороту . · Кручення ( ). Характеризується кутом взаємного закручування перерізів відносно осі бруса. Комбінація простих видів навантаження (деформування) бруса називається складним навантаженням (деформуванням).
|